Тока Салчак Калбакхорекович

Салчак Тока народився в містечку Мерген (сучасне село Сариг-Сеп) в Туві. В 1910–1921 роках батрачив[4], в 1922–1924 роках працював кур'єром. В 1921 році почав активно брати участь у підтримці Росією незалежності Туви від Китаю. В 1924–1925 роках служив в Тувинській народно-революційній армії. В 1925–1929 роках навчався в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені І. В. Сталіна у Москві. 1929 року був одним із керівників прорадянського державного перевороту в Туві, займав різні пости в ТНР. В 1929–1932 роках був другим секретарем, а в 1932–1944 роках — першим секретарем ЦК ТНРП. В кінці 1930-их років провів політичні репресії на кшталт радянських, в ході яких були засуджені як «японські шпигуни» і розстріляні прем'єр-міністр Туви Сат Чурмит-Дажи та інші керівники держави[5].

Після приєднання Туви до СРСР став першим секретарем Тувинського обкому ВКП(б) і фактично керував Тувою до смерті. В 1952–1971 роках — кандидат в члени ЦК КПРС, з 1971 року — член ЦК КПРС. Депутат ВР СРСР 1-8 скликань з 1945 року. Депутат ВР РРФСР та Тувинської ОР. Мав військове звання генерал-лейтенанта Збройних сил СРСР. Салчак Тока помер 11 травня 1973 року, похоронений в Кизилі.

Його дружина Хертек Амирбітівна Анчимаа-Тока також була тувинським радянським діячем.

Нагороди — Сталінська премія (1950), 7 орденів Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, 3 ордени ТНР та медалі.

Салчак Тока вважався також засновником тувинської радянської літератури. Його розповіді з'явились в друці ще в 1930-ті роки, в 1938 році опублікована його п'єса «Три роки на посту секретаря ячейки», в 1943 році — повість «В берестяному чумі». Повість «До великого прогу», розповідь «Полювання на вовків» та інші. Гостро критично змальовує феодальне минуле Туви, показує революційне пробудження народу, затвердження нових соціалістичних ідеалів. Автобіографічна повість «Слово арата» в трьох книгах (1950, 1956, 1964) отримала Сталінську премію третього ступеня. Документальна повість «Чого не побачив батько — син побачить» (1963).

Низка населених пунктів має вулиці, названі на честь Салчака Токи, йому встановлено пам'ятники.

До 1944 року фігурував в документах як Тока Салчак Сурасович, пізніше як Тока Салчак Калбакхорекович. Був хрещений в православній церкві, став хрещеним батьком російської дівчинки Міладори. Був обвінчаний з прийманою дочкою старообрядця. В російській народній магії в деяких заговорах зустрічається «біс Салчак».