Тольба Веніамін Савелійович

Народився у Харкові у сім'ї трубача оперного театру. В юнацькі роки вчився грати на скрипці і дебютував як скрипаль у Харківському симфонічному оркестрі. В 1926—1928 роках вчився в Ленінграді у щойно відкритому музичному технікумі.

В 1928 повернувся до Харкова де працює в симфонічному оркестрі пересувної опери та поступає до Харківського музично-театрального інституту.

В 1932 року закінчив Харківський музично-театральний інститут, де вчився в класі С. Богатирьова (композиція) і в класі Я. Розенштейна (диригування). Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом. Паралельно, по закінченню інституту залишився в ньому викладати оркестрування, читання партитур і диригування, а з 1940 року завідував кафедрою диригування.

В роки Другої світової війни разом з колективом театру був евакуйований до Іркутська. Там з 1943 року готував постановку опери М. Вериківського «Наймичка», якою був відкритий перший повоєнний сезон у Києві.

З 1944 року працював у Києві — в оперному театрі, а також в консерваторії, де під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія.

В 1949 здобув Сталінську премію за успішну постановку «Івана Сусаніна» М. Глінки, після чого був запрошений до Великого театру в Москві.

1953 року повернувся до Київської опери, де працював диригентом до 1959 року. Протягом роботи у київському театрі поставив 23 опери, зокрема сучасних йому українських композиторів — «Наймичку» М. Вериківського, «Ростиславу» та «Честь» Г. Жуковського, «Молоду гвардію» та «Зорю над Двиною» Ю.Мейтуса, «Милану» та «Арсенал» Г.Майбороди. За спогадами І. Гамкала, В. Тольба покинув театр в ситуації, коли диригентові слід було поступитися своєю вимогливістю, піти на надто значний, на його думку, компроміс, незважаючи на те, що в колективі мав беззаперечний авторитет, втішався загальною повагою і любов'ю[1].

Паралельно продовжував викладання у Київській консерваторії на посаді доцента (з 1946 року) і професора (у 1962—1973 роках).

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Пушкінській, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам'ятну дошку.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
• Вениамин Тольба: портрет дирижера в воспоминаниях современников / состав. В. В. Тольба. — Нежин: ООО «Гідромакс», 2009. — 400с. : ил.
• Чепалов А. И. Записки «призрака оперы». — Харьков: Золотые страницы, 2012. — C. 40-41. ISBN 978-966-400-257-5 (рос.)
• Плужников В. Н. К. Л. Дорошенко — дирижёр, педагог, просветитель: монография. — Харьков, Коллегиум, 2016. — C. 65-70, 86-87, 97, 143, 318—320. ISBN 978-966-8604-90-4

• Тольба Веніамін Савелійович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 277-278.
• О. Чепалов. Харківські університети диригента В. С. Тольби
• Бібліографічна інформація на сайті Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки ім. К. С. Станіславського
• Вениамин Тольба на сайті www.belcanto.ru
• Тольба В. Роздуми… // Сов. муз. — 1974.