Томара Лев Павлович
Лев Павлович Томара (Тамара) (*11 січня 1839 Полтавська губернія — †після 1917) — український державний діяч в Російській імперії. Губернатор Волинської, Смоленської і Київської губерній, сенатор.
Томара Лев Павлович | |||
| |||
---|---|---|---|
1 квітня 1879 — 11 липня 1880 | |||
Попередник: | Желтухін Олександр Миколайович | ||
Спадкоємець: | Сосновський Василь Йосипович | ||
| |||
11 липня 1880 — 22 листопада 1881 | |||
Попередник: | Лопатін Олександр Григорович | ||
Спадкоємець: | Кавелін Олександр Олександрович | ||
| |||
22 листопада 1881 — 30 травня 1885 | |||
Попередник: | Подгоричани-Петрович Юрій Миколайович | ||
Спадкоємець: | Валь Віктор Вільгельмович | ||
| |||
30 травня 1885 — 9 квітня 1898 | |||
Попередник: | Гудим-Левкович Сергій Миколайович | ||
Спадкоємець: | Трепов Федір Федорович | ||
| |||
9 квітня 1898 — до 1916 | |||
Народження: |
11 січня 1839 Полтавська губернія | ||
Смерть: | після 1917 | ||
Освіта: | Миколаївське кавалерійське училищеd | ||
Рід: | Томари | ||
Батько: | Павло Михайлович Томара | ||
Шлюб: | Yelizaveta Daragand | ||
Діти: | Mikhail Tomarad | ||
Нагороди: |
Життєпис
Походив з давнього старшинського козацького роду Томар. Належав до спадкової шляхти Полтавщини. Син Павла Михайловича Томари. Закінчив Миколаївське училище гвардійських юнкерів (1856 рік), був випущений офіцером в лейбгвардії Преображенського полку.
У 1859 році залишив військову службу і оселився в своєму маєтку на Полтавщині. Займався громадською діяльністю: обирався гласним Золотоніського повітового та Полтавського губернського земств, почесним мировим суддею Золотоніського мирового округу, членом (з 1867 року), а потім — головою Полтавської губернської земської управи. Був мировим посередником 1-ї ділянки Золотоніського повіту (з 1866 року) і почесним попечителем Лубенської гімназії. У 1879 році залишив громадську діяльність в зв'язку з призначенням Харківським віце-губернатором.
Чини: камергер (1881), дійсний статський радник (1881), на посаді гофмейстера (1888), таємний радник (1891), гофмейстер (1893).
Обіймав посади Харківського віце-губернатора (1879-1880), Смоленського (1880-1881), Волинського (1881-1885) і Київського (1885-1898) губернатора. З 1895 року перебував довічним почесним членом Київського губернського піклування про дитячі притулки. Кілька разів призначався почесним мировим суддею Київського округу. Київська міська дума обрала Томару почесним громадянином Києва.
У 1898 році був призначений сенатором, присутнім у 2-му департаменті. Потім був присутній в 1-му департаменті, а з 1905 року — в департаменті герольдії.
Подальша доля невідома.
Нагороди
- Найвища милість за корисну діяльність (1884);
- Орден Святого Станіслава 1-го ст. (1885);
- Орден Святої Анни 1-го ст. (1885);
- Найвища милість (1889);
- Орден Святого Володимира 2-го ст. (1894);
- Найвища подяка «за зразковий благоустрій в Києві під час перебування там Їх Імператорських Величностей» (1896);
- Орден Білого Орла (1902);
- Найвища подяка (1911).
- медаль «В пам'ять царювання імператора Олександра III»;
- медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913).
іноземні:
- чорногорський орден Князя Данила I 1-го ступеня (1889);
- сербський орден Таковского хреста 1-го ступеня (1893).
Джерела
- Правительствующий Сенат. Санкт-Петербург. Типо-литография Санкт-Петербургской Одиночной Тюрьмы. 1912. С. 113
- Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — СС. 131—132.
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр.107
- Список дворян, внесенных в дворянскую родословную книгу Полтавской губернии. Полтава, 1898. Стр. 684
- Крылов-Толстикович А. Придворный календарь на 1915 год. Комментарии. М., 2015 — С. 640—641