Томислав Івкович

Томислав Івкович (сербохорв. Tomislav Ivković, нар. 11 серпня 1960, Загреб) — югославський та хорватський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Томислав Івкович
Особисті дані
Народження 11 серпня 1960(1960-08-11) (61 рік)
  Загреб, Югославія
Громадянство  СФРЮ і  Хорватія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1977–1982 «Динамо» (Загреб) 53 (-?)
1983 «Динамо» (Вінковці) 15 (-?)
1983–1985 «Црвена Звезда» 46 (-?)
1985–1986 «Ваккер» (Інсбрук) 23 (-?)
1986–1988 «Сваровскі-Тіроль» 65 (-?)
1988 «Вінер Шпорт-Клуб» 15 (-?)
1989 «Генк» 14 (-?)
1989–1993 «Спортінг» 133 (-?)
1993 «Ештуріл-Прая» 9 (-?)
1993–1994 «Віторія» (Сетубал) 17 (-?)
1994–1996 «Белененсеш» 64 (-?)
1996–1997 «Саламанка» 6 (-?)
1997–1998 «Ештрела» (Амадора) 34 (-?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1979 Югославія U-20  ? (-?)
1983–1991 Югославія 38 (-?)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1999–2000 «Лоріняненсе»
2004–2006 Хорватія(помічник)
2007 «Аль-Шааб»(помічник)
2009 «Персеполіс»(помічник)
2010 «Меджимурьє»
2011–2015 «Локомотива»
2016 «Локомотива»
2016–2017 «Аль-Фейсалі»
2017–2018 «Славен Белупо»
2018–2019 «Рудеш»
2020–2021 «Інтер» (Запрешич)
2021 «Желєзнічар»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуби «Динамо» (Загреб), «Црвена Звезда» та «Спортінг», а також національну збірну Югославії, у складі якої був учасником чемпіонату світу та Європи, а також двох Олімпійських ігор.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1977 року виступами за команду «Динамо» (Загреб), в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 53 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Югославії у 1982 році і став володарем Кубка Югославії 1980 року.

На початку 1973 року перейшов у «Динамо» (Вінковці), а вже влітку став гравцем столичної «Црвени Звезди», з яким виграв чемпіонат 1983/84 років і Кубок Югославії 1985 року.

У 1985 році він перейшов до свого першого іноземного клубу, австрійського «Ваккера» (Інсбрук), взявши участь у 23 матчах чемпіонату. 1986 року від клубу відкололась команда «Сваровскі-Тіроль», де і продовжив виступи Івкович. Під керівництвом Ернста Гаппеля команда стала фіналістом Кубка Австрії у 1988 році, після чого клуб придбав австрійського воротаря Клауса Ліденбергера і югослав перейшов до іншого місцевого клубу «Вінер Шпорт-Клуб», провівши там ще пів року.

У другій половині сезону 1988/89 Івкович виступав за бельгійський «Генк», але не врятував команду від вильоту з вищого дивізіону, через що влітку покинув клуб і підписав угоду з португальським «Спортінгом», до складу якого приєднався влітку 1989 року. Відіграв за лісабонський клуб наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Спортінга», був основним гравцем команди. Згодом протягом 1993—1996 років захищав кольори інших португальських клубів «Ештуріл-Прая», «Віторія» (Сетубал) та «Белененсеш».

У сезоні 1996/97 виступав за «Саламанку» в другому іспанському дивізіоні, а завершив ігрову кар'єру у португальській команді «Ештрела» (Амадора), за яку виступав протягом 1997—1998 років.

Виступи за збірні

1979 року у складі юнацької збірної Югославії (U-20) взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу 1979 року в Японії, де югослави не змогли вийти з групи, а Івкович зіграв у всіх трьох іграх[1]. Також виступав за олімпійську збірну, з якою став переможцем домашніх Середземноморських ігор у 1979 році[2], а також учасником Олімпійських ігор 1980 і 1984 року, і на других з них у Лос-Анджелесі він виграв бронзову медаль.

30 березня 1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії в товариській грі проти Румунії (2:0)[3], а вже наступного року поїхав з командою на чемпіонат Європи 1984 року у Франції. Там Івкович був дублером Зорана Симовича і зіграв лише в одному матчі проти Данії (0:5)[4]

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1990 року в Італії, де був основним воротарем і допоміг команді досягти 1/4 фіналу. Там Югославія програла в серії пенальті Аргентині, а Івкович запам'ятався тим, що відбив пенальті від Дієго Марадони. За кілька місяців до цього Томислав уже парирував пенальті у виконанні Марадони у матчі Кубка УЄФА за «Спортінг» проти «Наполі». Втім незважаючи на сейви, в обох матчах команда Івковича програвала в серії пенальті[5][6].

Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 38 матчів і є третім воротарем за кількістю матчів за збірну Югославії після Владимира Беари (59) і Милутина Шошкича (50)[7].

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця 1999 року залишився у Португалії, очоливши тренерський штаб клубу «Лоріняненсе».

Починаючи з 2004 року Івкович був тренером воротарів збірної Хорватії у штабі Златко Краньчара. В липні 2006 року увесь штаб був звільнений, оскільки контракти з усім тренерським штабом не були продовжені після провального виступу на чемпіонаті світу 2006 року, де хорвати не змогли здобути жодної перемоги. Згодом Івкович працював у штабі Краньчара в еміратському «Аль-Шаабі» та іранському «Персеполісі».

2010 року Івкович очолив «Меджимурьє» з другого хорватського дивізіону, а з 2011 по травень 2015 рік очолював загребську «Локомотиву» і повернувся на посаду у липні 2016 року[8].

У листопаді 2016 року Івкович знову покинув лавку «Локомотиви» і очолив саудівський «Аль-Фейсалі»[9], але вже у лютому наступного року покинув посаду.

У жовтні 2017 року очолив «Славен Белупо», де залишався до листопада 2018 року[10], а вже наприкінці грудня очолив загребський клуб «Рудеш»[11].

У червні 2021 року очолив сараєвський «Желєзнічар»[12] і тренував «залізничників» до 24 грудня грудня того ж року, коли пішов у відставку[13].

10 січня 2022 року Івкович став спортивним директором боснійського клубу Прем'єр-ліги «Борац» (Баня-Лука)[14].

Титули і досягнення
«Динамо» (Загреб): 1981/82
«Црвена Звезда»: 1983/84
«Динамо» (Загреб): 1979/80
«Црвена Звезда»: 1984/85

Примітки
  1. World Youth Cup (U-20) 1979 (Japan). www.rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  2. Mediterranean Games 1979 (Split, Yugoslavia). www.rsssf.com. Процитовано 19 лютого 2022.
  3. Romania vs Yugoslavia, 30 March 1983. eu-football.info (англ.). Процитовано 19 лютого 2022.
  4. Strack-Zimmermann, Benjamin. Denmark vs. Yugoslavia. www.national-football-teams.com (англ.). Процитовано 19 лютого 2022.
  5. Paolo Caprio (28 settembre 1989). Nella giornataccia del Pibe anche una scommessa persa con il portiere portoghese. L'Unità. с. 28. Архів оригіналу за 19 лютого 2022.
  6. La favola di Maradona — napoli.com — il primo quotidiano online della città di Napoli
  7. Ivković Tomislav. reprezentacija.rs. 5 березня 2020. Процитовано 19 лютого 2022.
  8. Tomislav Ivković novi trener Lokomotive. PrvaHNL.hr (хор.). Процитовано 19 лютого 2022.
  9. Tomislav Ivković dobio angažman života: Pola sata metroom do Zokija. www.index.hr (хор.). Процитовано 19 лютого 2022.
  10. NOVI TRENER SLAVENA BELUPA TOMISLAV IVKOVIĆ ODRŽAO PRVI TRENING – NK Slaven Belupo. nk-slaven-belupo.hr. Процитовано 19 лютого 2022.
  11. Sportske novosti - 'REKLI SU MI DA SAM KRETEN, ALI TO ME DODATNO MOTIVIRALO DA PREUZMEM RUDEŠ' Četrdesetak dana nakon odlaska iz Koprivnice preuzeo drugog prvoligaša. sportske.jutarnji.hr (hr-hr). 31 грудня 2018. Процитовано 19 лютого 2022.
  12. FK Željezničar dobio novog šefa struke. SportSport.ba (хор.). Процитовано 19 лютого 2022.
  13. Wizard, Social. Tomislav Ivković napustio sarajevski Željezničar | HNTV. www.hntv.hr (hr-HR). Процитовано 19 лютого 2022.
  14. N.K. (10 січня 2022). Bivši trener Željezničara Tomislav Ivković postao sportski direktor Borca (босн.). Klix.ba. Процитовано 10 січня 2022.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.