Томмазо Маестреллі

Перший досвід тренерської роботи Маестреллі отримав ще в 1953 році, коли протягом кількох матчів займав посаду граючого тренера «Луккезе-Лібертас».

Відразу по завершенні ігрової кар'єри у 1957 року залишився в рідному клубі «Барі», де працював асистентом у низки головних тренерів. Після звільнення чергового з них, П'єтро Маньї, у жовтні 1963 році очолив рідну команду. Під його керівництвом «Барі» спочатку тричі поспіль зіграло внічию, після чого перемогло «Торіно», але потім зазнало дві поразки 0:2 від «Лаціо» і «Сампдорії» і в кінці листопада Маестреллі був звільнений.

У 1964 році Маестреллі очолив «Реджину», яка на той момент грала в третьому за силою дивізіоні країни. Він в перший же рік вивів команду в Серію B. Це досягнення було історичним проривом для клубу, який ніколи не брав участь у другому дивізіоні, а Маестреллі отримав нагороду як найкращий тренер Серії C. У наступному сезоні Маестреллі ледь не вивів команду в Серію А, але нічия 0:0 з «Лекко» в останньому турі не дозволила команді вперше в історії вийти в елітний італійський дивізіон. Після цього Томмазо ще протягом двох років тренував команду, проте вони трималась в середині турнірної таблиці.

Наступним клубом в кар'єрі Маестреллі стала «Фоджа». Під керівництвом Маестреллі клуб впевнено виступав у Серії Б і в кубку Італії та за підсумками сезону 1969/70 завоював путівку в Серію А. За це Маестреллі знову був нагороджений як найкращий тренер сезону, тільки тепер Серії B. Багатьом уболівальникам і фахівцям сподобався стиль гри команди Маестреллі в Серії A, який був схожий на тотальний футбол, який сповідував в ті часи «Аякс», що багаторазово перемагав в чемпіонаті Нідерландів і в Європі. Натхнення Маестреллі черпав саме з розробок Рінуса Міхелса. Правда, вони не допомогли «Фоджі», і клуб вилетів за різницею м'ячів.

Разом з «Фоджею» в сезоні 1970/71 Серію А покинув і «Лаціо». Римляни були зацікавлені в тому, щоб Маестреллі став головним тренером клубу. Президент «Фоджі» Антоніо Феше не перешкоджав переходу і влітку Маестреллі підписав контракт з «Лаціо».

Відразу знайшлося чимало незадоволених уболівальників «бьянкочелесті», які не бажали щоб тренував «Лаціо» колишній капітан «Роми». Окремі гравці теж скептично поставилися до призначення Маестреллі. Одним з таких був Джорджо Кіналья, лідер команди і талановитий нападник з прямим характером, якого хотіли придбати деякі клуби. Він — один з небагатьох футболістів, які отримували виклик в збірну Італії з Серії B. Маестреллі першим пішов на контакт, і скоро між ними встановилися теплі і мирні відносини. Джорджо Кіналья був нерозлучним другом захисника Джузеппе Вілсона, якому Маестреллі віддав капітанську пов'язку[3]. Джузеппе командував захистом, а Джорджо заправляв діями в атаці і навколо них будувалася гра. У першому ж сезоні під керівництвом Маестреллі Кіналья став найкращим бомбардиром Серії B, а «Лаціо» повернувся до вищого дивізіону.

Для вдалого виступу в еліті «Лаціо» потребувало підсилення, але клуб мав дуже обмежений бюджет, тому склад клубу поповнили Маріо Фрусталупі, півзахисник, який сидів у запасі «Інтера», Серджо Петреллі з «Роми», Лучано Ре Чекконі, з яким Маестреллі працював в «Фоджі», Ренцо Гарласкеллі з «Комо» (Серія B), воротар Феліче Пулічі з «Новари» (Серія B). Переважна більшість футболістів прийшли в «Лаціо» з нижчих дивізіонів, кілька гравців мали трохи досвіду гри в Серії A, однак клуб став одним з лідерів чемпіонату і у сезоні 1972/73 «Лаціо» боровся за скудетто до останнього туру. Але в підсумку римляни зайняли третє місце, відставши від чемпіона «Ювентуса» лише на два очки.

Це дозволило команді взяти участь у єврокубках. У другому раунді Кубка УЄФА 1973/74 «Лаціо» зустрічався з «Іпсвіч Тауном». У першому матчі англійці здобули перемогу 4: ​​0. У матчі-відповіді «Лаціо» мав усі шанси відігратися, але почасти через суддівські помилки не зміг. «Лаціо» переміг 4:2, проте не пройшов до наступного етапу змагань. Суперечки італійців викликали глузування у англійців, тому після матчу гравці «Лаціо» пішли в роздягальню гостей. Футболісти «Іпсвіча» замкнулися, але гравці «Лаціо» виламали двері і побили англійців. Це був єдиний випадок, коли Маестреллі не зміг стримати гравців, а «Лаціо» отримав дискваліфікацію в єврокубках на наступний сезон[4].

У 1974 році «Лаціо» виграв «скудетто», яке стало першим за 74-х річну історію клубу, чого «Лаціо» не вдавалося навіть у 1930-ті роки, коли головним вболівальником клубу був Беніто Муссоліні. «Лаціо» очолював турнірну таблицю по ходу сезону. Залишався останній тур, який вирішував долю чемпіонства. «Лаціо» потрібно було перемагати «Фоджу». Деякі вболівальники прийшли на «Стадіо Олімпіко» за десять годин до початку матчу. У той день «Лаціо» підтримували більше 80 тисяч глядачів. Переможний гол забив Кіналья, який з 24 м'ячами став найкращим бомбардиром Серії А, а по закінченню сезону Томмазо Маестреллі був визнаний найкращим тренером Серії А.

У наступному сезоні команда знову боролась за чемпіонство, проте з січня по лютий 1975 року Маестреллі страждав від болю в животі. Ретельне обстеження виявило рак печінки. Маестреллі ліг в лікарню, а «Лаціо», яке мало усі шанси знову перемогти в чемпіонаті, за п'ять турів до кінця залишилося без головного тренера. Клуб, очолюваний асистентом Маестреллі Роберто Ловаті програв чемпіонську гонку, зайнявши четверте місце.

У наступному сезоні 1975/76 президент римлян Ленціні продав деяких ключових футболістів (Нанні, Одді, Фрусталупі) і довірив керівництво командою перспективному тренеру Джуліо Корсіні, якому після дев'яти турів довелося боротися за виживання в лізі найсильніших. В цей час стан Маестреллі покращився завдяки експериментальним лікам і він знову зайняв місце біля керма «Лаціо». В кінці чемпіонату Маестреллі вже не міг розраховувати на Джорджіо Кіналью, який несподівано прийняв рішення переїхати в США. Маестреллі довірив футболку з номером 9 молодому вихованцю на ім'я Бруно Джордано, і останній не підвів тренера. «Лаціо» вдалося уникнути пониження в класі в останньому турі, зігравши з «Комо» на виїзді внічию 2:2. Поступаючись по ходу матчу, римляни змогли уникнути поразки, завдяки голам Джордано і Бадіані. Позитивна різниця забитих і пропущених м'ячів в цей раз дозволила команді Маестреллі втриматися у Серії А, і замість них в Серію В вилетів «Асколі», що також добився нічиєї в матчі проти «Роми» (гол Пеллегріні).

Після цього Маестреллі відправився у двотижневу відпустку в Абруццо, в Пескарі, в будинок свого друга Маріо Тонтодонаті (колишнього одноклубника в «Барі» і «Ромі»), але восени хвороба повернулася. Тоді Томмазо порекомендував Ленціні взяти на його місце Луїса Вінісіо, а сам став спортивним директором команди.

28 листопада 1976 року відбулося чергове римське дербі. Маестреллі слухав репортаж матчу по радіо. У важкій боротьбі «Лаціо» вирвав перемогу у «Роми» завдяки голу Бруно Джордано і прекрасній грі Феліче Пулічі. Незабаром Маестреллі знепритомнів і 2 грудня помер. Похований в кладовищі Фламініо в Римі[5].