Тон Дик Тханг
Тон Дик Тханг (в'єт. Tôn Đức Thắng; 20 серпня 1888 — 30 березня 1980) — другий та останній президент Північного В'єтнаму, а також перший президент Соціалістичної Республіки В'єтнам. Голова Національного комітету Вітчизняного фронту В'єтнаму. Лауреат Міжнародної Сталінської премії «За зміцнення миру між народами» 1955 року.
Тон Дик Тханг Tôn Đức Thắng | |||
| |||
---|---|---|---|
березень 1951 — вересень 1955 року | |||
Попередник: | Хюїнь Тхик Кханг | ||
Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| |||
20 вересня 1955 — 15 липня 1960 року | |||
Попередник: | Буй Банг Доан | ||
Наступник: | Чионг Тінь | ||
| |||
1960 — 1969 | |||
Президент: | Хо Ши Мін | ||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Нгуєн Лионг Банг | ||
| |||
23 вересня 1969 — 2 липня 1976 року | |||
Попередник: | Хо Ши Мін | ||
Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| |||
2 липня 1976 — 30 березня 1980 року | |||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Нгуєн Хиу Тхо (в.о.) | ||
Народження: |
20 серпня 1888 Провінція Лонгсюєн, Французький Індокитай | ||
Смерть: |
30 березня 1980 (91 рік) Ханой, В'єтнам | ||
Країна: | В'єтнам | ||
Партія: | Комуністична партія В'єтнаму з 1930 року | ||
Нагороди: | |||
Біографія
Тон Дик Тханг народився 20 серпня 1888 року в громаді Міхоахинг (в'єт. Mỹ Hòa Hưng), провінція Лонгсюєн (нині провінція Анзянг). В дитинстві отримав традиційну освіту (включала ханв'єт, китайську філософію та історію) у приватного викладача в місті Лонгсюєн, потім він вступив до початкової школи сучасного типу в тому ж місті. Там він вивчив французьку[1]. У віці 18 років він переїхав до Сайгона, де спочатку навчався у Далекосхідному інституті промисловості (1906–1909), а потім працював на заводі Башон, де зокрема 1912 року організував страйк[2].
Під час Першої світової війни служив у французькому флоті. 1919 року брав участь у повстанні французьких моряків у Чорному морі на військовому судні «Вальдек-Руссо» (фр. Waldeck-Rousseau)[3] на підтримку Радянської Росії. Однак цей факт видається сумнівним деяким сучасним дослідникам біографії Тон Дик Тханга[1][4].
Після демобілізації працював у Парижі на заводі Рено[5]. 1920 року повернувся на батьківщину та вступив на роботу в доки Башона, де, відповідно до офіційної версії, зайнявся організацією підпільного профспілкового руху, що вилилось у перший політичний страйк трудящих у В'єтнамі (серпень 1925), в якому брали участь близько 1000 чоловік. Однак політичні цілі цього страйку також не є беззаперечними[1][6].
1927 року Тон Дик Тханг вступив до Товариства революційної молоді В'єтнаму та увійшов до складу центрального комітету Півдня В'єтнаму.
1929 року був заарештований у зв'язку з так званою справою про вбивство на вулиці Барбіє (фр. Barbier) (нині вулиця Лі Чан Квана (в'єт. Lí Trần Quán)) в Сайгоні. Як член регіонального центрального комітету Тон Дик Тханг призначив трибунал у складі трьох осіб (28, 24 і 23 роки), який виніс смертний вирок одному з членів Товариства за «серйозну помилку» — його ставлення до активістки організації: він не «зневажав своїми особистими почуттями до тієї міри, щоб цілковито присвятити себе революції»[7]. Що приховано за цим формулюванням, зрозуміти неможливо. Рішення трибуналу було виконано в ніч з 9 на 10 грудня 1928 року. Вирок суду за цією справою було оголошено 15 липня 1930 року: Тон Дик Тханг отримав 20 років каторжних робіт на острові Пуло Кондор[8]. Того ж року Тон Дик Тханг вступив до лав Комуністичної партії Індокитаю.
Після серпневої революції був звільнений. У подальшому займався політичною діяльністю, займав вищі державні пости. Помер 30 березня 1980 року в Ханої. Був одним із найстаріших політиків на посту президента Соціалістичної Республіки В'єтнам.
Примітки
- Christoph, Giebel (2004). Imagined Ancestries of Vietnamese Communism. University of Washington Press. ISBN 0295984295.
- Біографія Тон Дик Тханга. Архів оригіналу за 8 лютого 2009. Процитовано 16 лютого 2013.
- Тон Дик Тханг у Британській енциклопедії
- Trường hợp ông Tôn Đức Thắng. BBC. 5 вересня 2003.
- Тон Дих Тханг у Великій радянській енциклопедії
- Trường hợp ông Tôn Đức Thắng. BBC. 5 вересня 2003. Процитовано 16 лютого 2013.(в'єтн.)
- Van, Ngo (1995). Revolutionaries They Could Not Break. London: Index Books(Indexreach Ltd.). с. 9. ISBN 1871518075.
- Van, Ngo (1995). Revolutionaries They Could Not Break. London: Index Books(Indexreach Ltd.). с. 9. ISBN 1871518075.