Міжнародна Сталінська премія «За зміцнення миру між народами»

Радянська поштова марка з зображенням медалі лауреата премії, 1953. Художник С. Поманський

Ініціатива започаткування премії обговорювалась 17 грудня 1949 року на засіданні Комітету з розробки та організації проведення заходів, пов'язаних із сімдесятиріччям Сталіна. На цьому засіданні голова Комітету Микола Шверник озвучив пропозицію «започаткувати 5—10 міжнародних Сталінських премій „За зміцнення миру між народами“». За словами В'ячеслава Молотова, який брав участь у тому засіданні, питання про премії «має величезне політичне значення не лише для нашої країни, але й для всього світу. Воно буде відображати найглибші думи та прагнення народних мас нині, буде відповідати бажанням усього нашого народу».[1]

Примітно, що кінорежисер Григорій Александров висловив побажання, «щоб першу премію присудили товаришу Сталіну». На цю пропозицію зробив зауваження Мікоян: «Сталінську премію і йому ж присуджувати?». Зрештою Григорій Маленков запропонував: «Присуджувати буде спеціальний Комітет. Він розгляне, можливо, й буде така пропозиція.»[1]

Відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР «Про започаткування міжнародних Сталінських премій „За зміцнення миру між народами“» «премії надаються громадянам будь-якої країни світу, незалежно від їхніх політичних, релігійних та расових відмінностей, за видатні заслуги у справі боротьби проти розпалювачів війни та за зміцнення миру». Указом було встановлено, що особи, які нагороджуються премією, отримують диплом лауреата[2], золоту нагрудну медаль із зображенням Сталіна[3], а також грошову премію в розмірі 100 тисяч рублів. Цим же указом було встановлено, що премії «присуджуються щороку в кількості від 5 до 10 премій спеціальним Комітетом, що утворюється Президією Верховної Ради СРСР з представників демократичних сил різних країн світу», та присудження премій «здійснювати у день народження Йосипа Віссаріоновича Сталіна — 21 грудня щороку». Перші премії указ установив присудити 1950 року.

Указ було підписано 20 грудня 1949 року головою Президії Верховної Ради СРСР Миколою Шверником і секретарем Президії Верховної Ради СРСР Олександром Горкіним.[4]