Трейко Іван Демидович

Іван Демидович Трейко, псевдо — «Дибов», «Немо» (*16 квітня 1898, Старостинці, Погребищенський район, Вінницька область — †18 липня 1945, біля села Сторожів, Рівненська область) — український військовий діяч, повстанський отаман (1919—1924), командир Київської повстанської групи (1923), консультант отамана Поліської Січі Тараса Бульби-Боровця (1941), командир розвідки ВО-4 «Тютюнник» (1943—1945), генерал-хорунжий УПА (1945) (посмертно).

Іван Демидович Трейко
Прізвисько Дибов, Немо
Народження 16 квітня 1898(1898-04-16)
Старостинці, Погребищенська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть 18 липня 1945
Сторожів, Корецький район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
 Польська Республіка
Звання  Генерал-хорунжий (посмертно)
Командування Повстанський отаман (1919—1924),
командир розвідки ВО-4 «Тютюнник» (1943—1945)

Штрихи біографії

У дитинстві став сиротою, вихованням займалась мачуха, яка недолюблювала пасинка. Тому Іван ще дитиною втік з дому. Воював за російську армію, зазнав важких поранень, але залишився живий. Під час війни з більшовиками вороги закатували його першу дружину, коли сам Іван був за кордоном. Трейко одружився вдруге, однак і другу дружину більшовики поранили при переході кордону[1].

Після поразки українських визвольних змагань з 1920-х років розпочав повстанську боротьбу проти комуністів у Сквирському, Білоцерківському і Таращанському повітах.

Його способи боротьби з червоними були оригінальні, відмінні від тактики інших отаманів, — засвідчував сотник Армії УНР Яків Гальчевський. — Іван Трейко був для червоних несхопний тому, що на терені кількох повітів (Сквира, Тараща, Біла Церква) мав велику конспіративну сітку. Збере своїх людей, зробить, було, напад на якийсь комуністичний об'єкт, своїх козаків розпустить, а червоні попадають у порожнечу, шукаючи відділу отамана Трейка.

Коли все перетреться, небезпека минеться, подія призабувається, то Трейко, було, знов вибирає місце удару, хитро реалізуючи задум. Своїх довірених козаків мав Трейко до 20. Були це люди відважні й добре озброєні. Козаків, якими послуговувався додатково й які могли бути вночі на повстанчій роботі, а вдень гречку сіяли, було кілька соток. Така тактика зробила Трейка на Київщині дуже популярним і грізним для комуністів[2].

З 1925 року проживав на Рівненщині у селі Самостріли. Агенти ДПУ 1927 року влаштували замах на Трейка — він зазнав вогнепального поранення у шию, але залишився живим.

З серпня 1941 у лавах УПА «Поліська Січ». 1942 року у місті Холмі заарештований гестапо. З другої половини 1943 року очолив відділ розвідки ВО-4 «Тютюнник» і з'єднання груп.

Загинув 18 липня 1945 року у бою з військами НКВД біля села Сторожів в городницькому лісі.

Вшанування пам'яті

18 липня у 2020 році єпископ ПЦУ Паїсій освятив пам'ятний хрест на честь генерал-хорунжого Івана Трейка [3]

24 серпня у селі Старостинці на будівлі сільської ради було відкрито меморіальну дошку. [4]

Примітки
  1. Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 360 с. Вгору ↑
  2. Вечір пам’яті отамана Івана Трейка
  3. Очільник єпархії у Новоград-Волинському районі освятив хрест на честь воїнів УПА – Житомирсько-Овруцька єпархія Православної Церкви України (укр.). Процитовано 20 липня 2020.
  4. https://m.day.kyiv.ua/uk/news/250820-na-vinnychchyni-vidkryly-memorialnu-doshku-generalu-horunzhomu-upa-ivanu-treyku

Джерела

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.