Триліссер Меєр Абрамович

Михайло (Меєр) Абрамович Триліссер, (псевдоніми Михайло Олександрович Москвін, Мурський; 1 квітня 1883(18830401), місто Астрахань — розстріляний 2 лютого 1940, місто Москва) — соратник Дзержинського, один з організаторів радянської розвідки. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1927—1934 роках та член Президії ЦКК ВКП(б) у 1930—1934 роках. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1938 роках.

Триліссер Меєр Абрамович
Народився 1 квітня 1883(1883-04-01)
Астрахань, Російська імперія
Помер 2 лютого 1940(1940-02-02) (56 років)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність агент
Заклад ВЧК, Об'єднане державне політичне управління і Об'єднане державне політичне управління
Членство Всеросійський центральний виконавчий комітет
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в Астрахані в єврейській родині шевця. У 1894 році закінчив Астраханське міське училище, у 1897 році закінчив казенне єврейське училище в Одесі. У 1901 році прослухав два семестри публічних лекцій із суспільних наук та математики в Новоросійському університеті Одеси.

З червня 1901 по лютий 1902 року — пропагандист Одеського комітету Південної революційної групи «Іскри». У серпні 1901 року вступив до РСДРП.

З лютого по квітень 1902 року перебував під арештом у 2-й поліцейській дільниці Одеси; висланий під нагляд поліції в Астрахань. З квітня 1902 по травень 1904 року — пропагандист-організатор, член Астраханського комітету РСДРП. З травня по грудень 1904 року — пропагандист-організатор, член Середньоуральського і Уральського комітету РСДРП у місті Єкатеринбурзі.

З грудня 1904 по квітень 1905 року перебував у в'язниці міста Пермі, з квітня по червень 1905 року — міста Астрахані.

З червня по листопад 1905 року — пропагандист-організатор, член Самарського комітету РСДРП. З листопада 1905 по березень 1906 року — пропагандист-організатор, член Казанського комітету РСДРП. Під час першої російської революції 1905 року організовував бойові та військові організації більшовиків в Казані. З березня по травень 1906 року — пропагандист-організатор, член Петербурзького комітету РСДРП, редактор газети «Казарма», член військової організації РСДРП у Санкт-Петербурзі.

З травня 1906 по січень 1907 року — член центральної групи Фінляндської військової організації РСДРП у Гельсінгфорсі, учасник Свеаборзького повстання 1906. У листопаді 1906 року виступав на Таммерфорській конференції військових і бойових організацій РСДРП. У січні — вересні 1907 року — член тимчасового бюро військових і бойових організацій РСДРП.

У вересні 1907 року заарештований, до грудня 1910 року перебував у в'язницях Санкт-Петербурга. У справі Фінляндської військової організації РСДРП(б) у вересні 1909 року Петербурзьким військово-окружним судом засуджений до восьми років каторги, яку відбував з грудня 1910 по листопад 1914 року в Шліссельбурзькій фортеці в Санкт-Петербурзі. У листопаді 1914 року відправлений на заслання в село Малишевку Балаганського повіту Іркутської губернії. У березні 1917 року амністований.

Після лютневої революції 1917 року переїхав до Іркутська, де працював з березня по жовтень 1917 року редактором соціал-демократичної газети «Голос соціал-демократа». Обирався членом Іркутського обласного комітету РСДРП(б) та секретарем Іркутської ради.

З жовтня 1917 по липень 1918 року — член Центрального виконавчого комітету рад Сибіру, ​​керуючий справами Сибірської Ради народних комісарів, член Сибірського військово-революційного комітету, товариш (заступник) голови Сибірського військового комісаріату в Іркутську. З лютого 1918 року головував у контррозвідувальному апараті Революційної слідчої комісії при Іркутському губернському військово-революційному комітеті, який проіснував кілька тижнів до урядового рішення про організацію місцевих ЧК. З липня 1918 року — начальник штабу Прибайкальского військового округу.

З 1918 року — на підпільній роботі в Благовіщенську, організував на Далекому Сході систему розвідки і конспіративного зв'язку більшовиків, створив велику агентурну мережу і постачав Москві інформацію про дії та плани японців та білогвардійців.

З квітня 1919 року — секретар Амурського обласного комітету РКП(б). З серпня 1919 року — член Амурського обласного військово-революційного польового штабу. З лютого по квітень 1920 року — голова Амурського обласного організаційного бюро РКП(б). З травня по серпень 1920 року — товариш (заступник) голови Амурського обласного революційного комітету, редактор газети «Амурська правда» в Благовіщенську. З 28 травня по листопад 1920 року — емісар Тимчасового Верхньоудинського уряду в Амурській області, уповноважений ЦК РКП(б) в Амурському обласному революційному комітеті.

У жовтні 1920 — серпні 1921 року — член Державної політичної охорони Далекосхідної республіки. У листопаді 1920 — лютому 1921 року — член Далекосхідного бюро ЦК РКП(б) у місті Читі.

З лютого 1921 року — заступник завідувача підвідділу пропаганди Агітпропвідділу ЦК РКП(б) у Москві.

У лютому 1921 Триліссер брав участь у роботі Х з'їзду РКП (б) в Москві, і Фелікс Дзержинський запропонував йому працювати в центральному апараті ВЧК, щоб налагодити систему зовнішньої розвідки. У квітні — листопаді 1921 року — завідувач Далекосхідного відділу виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу, вів роботу з експорту революції в Монголію, Китай і суміжні країни. З серпня по грудень 1921 року — начальник закордонної частини Особливого відділу ВЧК при РНК РРФСР.

У грудні 1921 — 13 березня 1922 року — помічник начальника Іноземного відділу ВЧК при РНК СРСР. 13 березня 1922 — 27 жовтня 1929 року — начальник Іноземного відділу ДПУ НКВС РРФСР (ОДПУ при РНК СРСР).

На цій посаді М. А. Триліссер організував всю систему зовнішньої (закордонної) розвідки ВЧК-ГПУ, налагодив роботу резидентур і підібрав кадри радянської розвідки, в число яких увійшли: А. А. Слуцький, С. М. Шпігельглас, Я. Г. Мінскер, А. Нейман, С. Вележ, А. Мюллер, Я. Г. Блюмкін, І. С. Рейсс, С. Гінзбург, Г. Агабеков, М. Аксельрод, І. Герт, Л. Ю. Маневич, А. Розенгольц, Л. Фельдбін (відомий як Олександр Орлов), З. Нестерович, Е. Гольденштейн, М. Гольдберг та інші. Дзержинський та Менжинський (курирував розвідку) високо цінували роботу Тріліссера. Чисельність апарату Іноземного відділу досягла 122 співробітників, 62 з яких перебували в зарубіжних резидентурах.

Одночасно, 26 березня 1926 — 27 жовтня 1929 року — заступник голови ОДПУ при РНК СРСР. З 1928 по 1929 рік — уповноважений ОДПУ при РНК РРФСР.

Діяльність Триліссера в розвідці була припинена боротьбою з троцькізмом: після серії провалів і зрад в закордонних резидентурах, Сталін викликав Триліссера до себе і доручив йому «посилити роботу органів нашої робітничо-селянської партії».

У листопаді 1929 — січні 1934 року — заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції Російської РФСР.

На XVII з'їзді ВКП(б) в 1934 році обраний членом Комісії радянського контролю при РНК СРСР. У березні 1934 — жовтні 1935 року — уповноважений Комісії радянського контролю при РНК СРСР по Далекосхідному краю.

З серпня по листопад 1938 — член президії виконавчого комітету Комуністичного інтернаціоналу та кандидат у члени секретаріату виконавчого комітету Комінтерну, де він працював під ім'ям Михайло Олександрович Москвін. У Комінтерні курирував роботу спецорганів, входив до комісії секретаріату Комінтерну з переведення в ВКП(б) членів зарубіжних компартій.

23 листопада 1938 року, в ході «великої чистки», М. А. Триліссер був знятий з усіх посад, виключений з партії і заарештований. Утримувався в Сухановській в'язниці. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 1 лютого 1940 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

13 червня 1956 року посмертно реабілітований.

Нагороди

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.