Тройнат

У результаті хрестових походів німецьких лицарів на естонців та латишів, останні були підкорені, а на їхніх землях лицарями утворено Лівонський орден (1237). Ще раніше були завойовані прусси, а їхні землі зайняв Тевтонський орден (кінець XII століття). Одночасно з підкоренням прусів, латишів та естонців хрестоносці намагалися поширити свою експансію і на литовців, але литовські князі продовжували вперту боротьбу зі змінним успіхом. Найбільший опір загарбникам чинив князь Міндовг, якому вдалося в 1230-х об'єднати під своєю владою більшу частину литовських земель та завдати хрестоносцям кілька відчутних поразок. Однак натиск німецьких лицарів не послаблювався, і вони продовжували атакувати литовців.

Через стратегічне розташування та географічну близькість найбільше від хрестоносців потерпали жмудьські землі, де знаходилися родові володіння князя Тройната. На короткий час у середині XIII століття німецьким лицарям вдалося захопити Жемайтію, але поневолені повстали й вигнали загарбників.

Остаточне підкорення жмуді дозволило б мати спільний кордон Лівонському та Тевтонському орденам, суттєво послабити Литовську державу, відрізавши її від Балтійського моря, і значно полегшити хрестоносцям подальше завоювання всієї Литви.

1250 року Лівонський орден організував черговий великий похід на Литву у жмудські землі. Великому князю Міндовгу вдалося зупинити хрестоносців лише шляхом підкупу їхнього магістра Андреаса фон Стірленда (англ. Andreas von Stierland) та значними поступками.

Щоб отримати хоча б короткочасний перепочинок та зменшити кількість нападів на Литву лицарів Лівонського і Тевтонського орденів, Міндовг прийняв християнство (1251), визнав зверхність Папи Римського і отримав від нього королівську корону (1253). Незважаючи на поступки, атаки лицарів на литовську державу не припинялися. В цей час князь Тройнат продовжував залишатися язичником і був намісником короля Міндовга в Жемайтії.[2] Згодом саме Тройнат, як один з найближчих радників короля, вмовив Міндовга розірвати союз з Римом та поновити війну з хрестоносцями.

Вперше Тройнат згадується у «Старшій лівонській римованій хроніці» у зв'язку з подіями 1259-1261 років[2].

В 1259 році, один з жемайтійських князів, Вікітас, завдав лицарям Лівонського ордену поразки у битві під Скуодасом. Цю битву самі хрестоносці оцінили як восьму найважчу поразку за всю історію ордену. В битві загинуло 33 лицарі та багато простих воїнів.

Наступного року жемайтійське військо під командуванням князя Тройната вирушило в похід на землі Тевтонського ордену і розбило військо хрестоносців в битві біля озера Дурбе 1260 року. В битві загинуло багато простих вояків та 150 з 200 лицарів ордену, включаючи магістра Бурхарда фон Хорнхаузена і маршала Генріха Ботельо. Ще близько 15-ти лицарів потрапили в полон. Важка поразка дуже послабила Тевтонський орден, що спричинило численні повстання підкорених прибалтійських народів, в першу чергу прусів. Завдяки битві було зупинено просування німецьких лицарів на 20 років, що дало змогу зміцнитися Литовській державі.

Після битви біля озера Дурбе, князь Литви Міндовг порвав з Римом, зрікся християнства і знову повів війну з німецькими лицарями.