Хроніка литовська і жемайтська

Хроніка литовська і жемайтська (біл. Кройніка литовська та Жмойтська) — білорусько-литовський літопис, створений в XVII столітті, частина «Великої хроніки»[1], що оповідає про події всесвітньої історії до кінця XVI століття. Рукопис був виявлений ​​Віктором Івановичем Бугановим у Відділі рукописних книг Державного архіву Тюменської області, у зв'язку з чим цей список отримав назву Тобольського. Аналогічним Тобольському є Ленінградський список, виявлений Миколою Миколайовичем Улащіком у Відділі рукописів Державної Публічної бібліотеки імені М. Е. Салтикова-Щедріна в Ленінграді. Відомі ще два списки твору: Красноярський, що зберігається у Відділі рукописів Державної публічної бібліотеки імені M. E. Салтикова-Щедріна в Ленінграді і являє собою копію Тобольсокого, і Краківський, виявлений в 1970 році Ярославом Миколайовичем Щаповим у Відділі рукописів Бібліотеки Польської Академії Наук у Кракові.

«Хроніка литовська і жемайтська», лист Тобольського списку, XVIII століття

Написана «Кройніка» старобілоруською мовою, за змістом близька до Хроніки Биховця і особливо до «Хроніки польської, литовської, жемайтської і всієї Русі» Мацея Стрийковського — основного джерела для створення «Кройніки». Хроніка описує події, що відбувалися у Великому князівстві Литовському, починаючи від легендарних часів (втечі легендарного князя Палемона з Риму) і закінчуючи обранням на престол Сигізмунда III. У «Кройніці» також вставлена ​​чисто механічно повість про Куликовську битву.

Хроніка створена, ймовірно, на півдні сучасної Білорусі (можливо, у Слуцьку) особою, близькою до роду Радзивіллів, бо приділяє їм багато уваги і прославляє їх рід.

Легендарні постаті
  • Симеон Михайлович Друцький (2-а половина 13 століття) — князь з роду Друцьких, один з очільників руського війська в переможній Окунівській битві 1276 року.
  • Балаклай — монголо-татарський хан, згадувався лише у літописах Великого князівства Литовського, хроніці М. Стрийковського та ще деяких залежних від цих літописів джерелах. Витяг з Литовсько-Білоруського літопису: «Року 1272. Балаклай, великий царь татар заволских, которые были в той час найможнейшими межи иншими татарами», опять послал послов с требованием дани, в чем ему было отказано. Более того, татарским послам и их слугам были отрезаны губы, носы и уши и отосланы Балаклаю со словами, что такая участь ждет и его самого, если он не прекратит требовать дани. Тогда с великою силою татар хан Балаклай пришел на землю белорусскую, но князь Скиримонт Микгайлович, внук славного Радивила, встретил его во главе своих булорусских полков на границе в Кайданове и поразил наголову. В этом же бою погиб и Балаклай. После этой победы князь Скиримонт перешел Днепр и освободил Мозырь, Стародуб, Карачев, Чернигов, Туров.
  • Курдан — монголо-татарський хан («солтан, царь заволский»), який керував черговою навалою Орди на Русь, бажаючи помститись за смерть свого батька хана Балаклая, вбитого в битві в Кайдановому. Був вщент розбитий русинами в Окунівській битві 1276 року і ледве втік із залишками війська.

Легендарні битви

Битва в Кайдановому — битва, що відбулася між ханом заволзьких татар Балаклаєм і онуком Радивіла — князем Скирмонтом Мікґайловичем у 1272 році в Кайдановому (зараз Дзержинськ Мінської області), результатом якої стала важка поразка татар. Загинув і сам Балаклай.

«Року 1272. Балаклай, великий царь татар заволских, которые были в той час найможнейшими межи иншими татарами", опять послал послов с требованием дани, в чем ему было отказано. Более того, татарским послам и их слугам были отрезаны губы, носы и уши и отосланы Балаклаю со словами, что такая участь ждет и его самого, если он не прекратит требовать дани. Тогда с великою силою татар хан Балаклай пришел на землю белорусскую, но князь Скиримонт Микгайлович, внук славного Радивила, встретил его во главе своих булорусских полков на границе в Кайданове и поразил наголову. В этом же бою погиб и Балаклай. После этой победы князь Скиримонт перешел Днепр и освободил Мозырь, Стародуб, Карачев, Чернигов, Туров.»

Битва над Окунівкою відбулася в закруті річок Дніпра та Прип'яті, над річкою Окунівкою біля Мозиря[3][4] між русько-литовським військом князя новогрудського, підляського і Повільської Литви Тройняти Скирмонтовича, корчівського і чернігівського князя Любарта, турівського і стародубського Писимонта, Великого князя Київського Святослава, друцького князя Семена Михайловича, князя луцького і волинського Давида Мстиславича та ордами монголо-татарського хана Курдана у 1276 році, результатом якої стало фактичне звільнення Русі від Орди. Сама битва, як і її учасники відомі історії лише зі сторінок Хроніки.

О поражцЂ барзо великой Руси над татарами. Року 1276. Курдан солтан, царь заволский, мстяся забитого отца своего царя Балаклая, от литовских и руских князей [забитого] под Койдановом, зобрал всЂ орды свои Заволские, Нагайские, Казанскую, Кримскую и тягнул на руские князства, огнем и шаблею плюндруючи. То видячи, Тройнята Скирмонтовичь новгородский, подляский и Литвы Повилской князь, обослал зараз двоих братов своих, Любарта корачевского и чернЂговского, Писимонта туровского и стародубского, послал теж до Святослава, великого князя киевского и до Симеона Михайловича друцкого и до Давида Мстиславича луцкого, просячи их о ратунок, приводячи их до сполное згоды и помочи, жадаючи против Курдановий срогому а моцному К цару татарскому. А сам Тронят з Любардом и с Писимонтом братами, зобравши новгородское, подляское, литовское, стародубское, чернЂговское и туровское, все рицерство, рушилися заразом противко татаров ку Мозыру.

СвЂтослав киевский, Семион Михайловичь друцкий, Давыд Мстиславовичь луцкий и волынский княжата зо всЂми войсками особами своими прибыли им на помочь, уважаючи сполную от татар небезпечность, злучившися веспол тым охотнЂй до обозу тягнулы, где сам царь лежал за Мозырем над рЂкою Окуновкою. Там же битву, зшедшися, окрутную сточили з обу сторон, которая от поранку ажь до вечера трвала; наостаток татаре утекаты почали, а литва и русь тым смЂлей розогнаных и утЂкаючих татаров били, громили, сЂкли, кололи, в рЂках топили, и наголову оные великие войска нагайские, кримские, над рЂкою Окуневкою поразили.

Публікації

Примітки
  1. «Летопис, то есть кройника великая з розных многих кройникаров диалектом руским написана, а найпервей о створеню от бога о днех шестих».
  2. Michał Żurawski. Dawid Mścisławicz kniaź na Łucku, czyli Smutne zwycięztwo odniesione nad Mogołami: powieść wołyńska z XIII wieku. — T. I–III. — Warszawa: Druk S. Nowakowskiego, 1845.
  3. Alexander Gwagnin. Rervm Polonicarvm Tomi tres: Qvorum Primvs Omnivm Poloniae Regvm, A Lecho Primo Gentis Dvce, Ad Stephanvm Bathorevm, etiamnum Regem: tum Principum Lituaniae, chronologicam recensionem, ac singulorum res gestas complectitur: Adiecta Recens Historiarvm In Nostram aetatem incidentium continua narratione. II. Provinciarvm, Qvae Vno Sarmatiae Europaeae nomine vulgo veniunt, chorographicam descriptionem continet. III. Res Singvlariter A Polonis In Valachia gestas, Orationes item & Epistolas sceptri Polonici negocia concernentes habet. — 1584. (лат.)
  4. Siegmund Jakob Baumgarten. Uebersetzung der Algemeinen Welthistorie: die in Engeland durch eine Geselschaft von Gelehrten ausgefertigt worden: nebst den Anmerkungen der holländischen Uebersetzung auch vielen Kupfern und Karten. — 1796. — Т. 48. (нім.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.