Сергій Радонезький
Сергій Радонезький[1], (до прийняття чернецтва Варфоломій Кирилович, бл. 1321–1392) — московський церковний і політичний діяч, засновник й ігумен Троїце-Сергієвої Лаври, чудотворець і святий у Російській Православній Церкві
| Сергій Радонезький | |
|---|---|
 Ікона роботи Віктора Васнецова 1882 | |
| Преподобний | |
| У миру: | Варфоломій Кирилович |
| Народився |
3 травня 1314 Ростов |
| Помер |
25 вересня 1392 Сергієв Посад, Дмитрівський повітd, Московська губернія |
| Шанується | в російському православ'ї |
| Прославлений | в 1449 році |
| У лику | преподобного |
| Головна святиня | Троїце-Сергієва Лавра |
| День пам'яті | 5 липня і 25 вересня (за юліанським календарем) |
| Подвижництво |
працьовитість відлюдництво піст скромність |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Заснував у 1330-х поблизу Радонежа, під Москвою, Троїце-Сергіївську лавру. Виступав за об'єднання руських земель під егідою Москви, сприяв централізаторським прагненням Дмитрія Донського, допомагав йому у боротьбі проти Золотої Орди, зокрема у підготовці Куликовської битви. Пізніше (1385) помирив його з рязанським князем Олегом. Сергій Радонезький передбачив результат Куликовської битви. Прагнув розширити на Русі шанування Трійці як символу єдності Руської землі, був ідейним натхненником об'єднавчої й національно-визвольної політики князя Димитрія Донського. На сьогодні один із найшанованіших святих.
Біографія
Народився поблизу Ростова Великого у боярській сім'ї. Збіднівши, його батьки Кирило та Марія, разом із трьома своїми синами Стефаном, Варфоломієм і Петром переселилися у Радонеж.
Після смерті батьків, які перед смертю прийняли чернечий постриг, Варфоломій пішов до Хотьківського Покровського монастиря. У той час там жив, прийнявши чернецтво після смерті дружини, його старший брат Стефан. Разом вони пішли шукати пустинного усамітненого життя. У глухому лісі, на пагорбі Маковець, де нині стоїть Троїце-Сергієва Лавра, вони побудували дерев'яну келію і церкву, яку було освячено в ім'я Пресвятої Трійці.
Незабаром Стефан покинув це місце і переселився до московського Богоявленського монастиря. А Варфоломій прийняв постриг і залишився на самоті. Згодом, дізнавшись про його подвиги, до Варфоломія почали приходити інші ченці і будувати поряд свої келії. 3 часом вони переконали Сергія прийняти над ними ігуменство, і тому преподобного було висвячено у священний сан. У своєму монастирі він заборонив приймати милостиню, і встановив правило, за яким ченці мали жити від своїх трудів, у чому сам подавав їм приклад.
Добра слава про Сергієву обитель приводила до нього щоразу більше богомольців і охочих прийняти ангельський образ. Поблизу монастиря згодом виріс посад, тобто поселення, яке дедалі більше розросталося. Дізнавшись про великого подвижника, Царгородський патріарх Філофей з особливим посольством надіслав йому хрест, параман і грамоту, в якій відзначав його доброчинне життя та рекомендував у монастирі запровадити суворий, за зразком монастирів сходу, спільножительний устав.
Великим авторитетом користувався преподобний у митрополита Алексія, який хотів бачити його своїм наступником на митрополичій кафедрі, проте преподобний відмовився.
За словами сучасників, Сергій «тихими і лагідними словами» впливав на загрубілі й жорстокі серця. Він дуже часто примиряв князів, які ворогували між собою. Премудрий Єпифаній, який описав життя преподобного Сергія, говорив: «Преподобний ігумен, отець наш Сергій, старець дивний, доброчинством усяким прикрашений, привітний, миролюбний, завжди втішить і при вітає, обігріє і нагодує подорожнього. Більше ж за все стяжав він смирення, любов нелицемірну, і мав любляче серце».
В житії преподобного згадується вогонь, який під час служіння преподобним літургії входив у Чашу зі Святими Дарами Тіла і Крові Христових; Ангел, який співслужив святому; явлення йому Пресвятої Богородиці з двома апостолами; чудеса, які ще за життя своєю молитвою творив преподобний авва Сергій.
Церква іменує його великим подвижником.
Вшанування
Близько 1417–1418 Єпифаній Премудрий завершив складання «Житія преподобного Сергія». Симон Азар'їн у 1646 склав нову редацію «Житія».
10 жовтня 1978 Синодом Російської Православної Церкви засновано орден преподобного Сергія Радонезького і медаль преподобного Сергія Радонезького двох ступенів (золота та срібна).
28 листопада 2008 Національний банк Білорусі випустив в обіг золоту пам'ятну монету номіналом 50 білоруських рублів «Преподобний Сергій Радонезький».
В Україні заснований Міжнародний благодійний фонд преподобного Сергія Радонезького.
21 вересня 2020 року на території Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» УПЦ(МП) почала зводити храм на честь московського святого Сергія Радонежського. Освятив храм очільник УПЦ(МП) Онуфрій (Березовський). Був присутній депутат ОПЗЖ Юрій Бойко.[2][3]
Примітки
- Сергій Радонезький // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Будівництво нового храму УПЦ: Юрій Бойко відвідав церемонію освячення місця. podrobnosti. 21 вересня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
- Блаженніший Митрополит Онуфрій звершив чин освячення місця під будівництво храму в Київському інституті інтелектуальної власності та права (+відео). Українська Православна Церква (uk-UA). 21 вересня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.