Трущобне містечко

Трущобне містечко (англ. shanty town, «старий» і «будинок [тримати]») — територія зі скупченням будівель, відомих як халупки або халупи, як правило, виготовлених з дерева, фанери, листового металу (наприклад, жерсті), пластикових листів, або картонних коробок). Типове трущобне містечко на початку формування не має належної соціальної інфраструктури: санітарних умов, безпечного водопостачання, електрики та каналізації. З часом трущоби можуть розвинути свою інфраструктуру і навіть перетворитися на квартали середнього класу.[1] Трущобні містечка можуть можуть бути як невеликі поселення, так в них можуть проживати мільйони людей.

Карта найбільших трущобних містечок світу

Синонімом трущобного міста є сквотер-район.

У всьому світі одними з найбільших трущоб є Сьюдад-Неза в Мексиці, Оранг в Пакистані та Дхараві в Індії. Трущобні містечки в різних місцях світу по різному називаються: фавела в Бразилії, Вілла Мізерія в Аргентині та геджеконду в Туреччині. Трущобні містечка в основному зустрічаються в країнах, що розвиваються. Однак вони існують й в містах розвинених країн. Каньяда-Реаль біля Мадриду вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі, а Скід-Роу — сумно відомим трущобним містечком у Лос-Анджелесі.

Будівництво
Трущобне містечко в Каїрі, Єгипет, де сміття сортується вручну. У верхній частині зображення видно житловий район.

Трущобні містечка, як правило, починаються як імпровізовані притулки на покинутій або незайнятої ділянці землі чи будівлі. Люди будують халупи з будь-яких матеріалів, які легко придбати, наприклад, дерева або сміття. В містечку немає таких об'єктів, як електрика, газ, каналізація чи водопровід. Сквотери вибирають такі райони, як залізничні перегони, заповідники або спірні будівельні проекти.[1]

«Сквотерські поселення (на відміну від нетрів), незважаючи на їхні непривабливі будівельні матеріали, також можуть бути місцями надії, сценами контркультури з підбадьорливою потенціал для змін і сильний поштовх до зростання». Швейцарський журналіст Георг Герстер.[2]

Стюарт Бренд зауважив, що трущобні містечка мають екологічну атмосферу, бо їх мешканці переробляють відходи й прагнуть подорожувати пішки, велосипедами, рикшою, хоча це й пов'язано з загальною поганою економічною ситуацією, однак екологія території краща ніж у іншому районі міста.

У трущобах іноді є активна неформальна економіка, наприклад сортування сміття, виготовлення кераміки, текстильних та шкіряних виробів. Це дозволяє бідним отримувати дохід.

Розвиток
Трущобне містечко у Гонконзі

Хоча більшість трущоб починаються як стихійне будування, з часом деякі з них зазнають певного розвитку. Часто за основні зміни відповідальні самі мешканці.[3] Громадські організації, які іноді працюють разом з недержавними організаціями, приватними компаніями та урядом, вирішують питання про підключення до міського водопостачання, будують дороги та школи.[3] Розвиток відбувається протягом тривалого періоду часу. Тим не менш, існує загальна тенденція, згідно з якою трущобні містечка поступово покращуються, а не переміщуються в ще більш віддалені частини мегаполісу.[4]

Наприклад, деякі бразильські фавели за останні роки покращилися на стільки, що навіть можуть привабити туристів.[5] В Африці багато трущобних містечок починають використовувати компостні туалети[6] та сонячні батареї.[7] В Індії люди, які живуть у нетрях, мають доступ до мобільних телефонів та Інтернету.[8]

Приклади

Азія
Місто-трущоб Дхараві в Мумбаї

В Орангі в Карачі, Пакистан в 2011 році проживало приблизно 1,5 мільйона жителів[9] «Пілотний проект Orangi», який почав працювати з 80-х років ХХ століття, мав на меті вивести місцевих жителів із бідності. Його розпочав доктор Ахтар Хамід Хан.[10] Громада самостійно проклала каналізацію по всім вулицям Оранджі, що допомогло зменшити поширення хвороб.[11] Також громада створила близько двадцяти тисяч сімейних магазинів та майстерень, які були повністю інтегровані з основними ринками Карачі, отримували прибуток.[12]

В Індії приблизно один мільйон людей живе в Дхараві, трущобному містечку, побудованому на колишньому мангровому болоті в Мумбаї.[13] Це одне з найбільш густонаселених місць на земній кулі.[14] Станом на листопад 2006 року на 1440 жителів Дхараві припадав лише один туалет.[15]

Загалом у 5000 неформальних поселеннях столиці Бангладеш Дакки проживає 3,4 мільйона людей.[16] Дакки має один з найвищих показників смертності від інфекційних хвороб, а ніж в будь-якому місті в Азії. Це трущобнн містечко не має каналізацій та водопостачання.

У Таїланді налічується 5500 неформальних трущобних поселень, одним з найбільших є трущобне містечко в районі Клонг Тоей у Бангкоку.[17]

У Китаї до літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні було знесено 171 міське селище.[18] Станом на 2005 рік у Пекіні було 346 трущоб, у яких проживало 1,5 мільйона людей.[19]

Автор Роберт Нойвірт у 2004 році писав, що близько шести мільйонів людей, половина населення Стамбула проживали в районах геджеконду.[20]Урядом Туреччини вживаються заходи щодо поступового розселення геджеконду.[21]

У Гонконзі місто-фортеця Коулун у 1990 році вміщало до 50 000 осіб[22]. Водою їх забезпечували 77 колодязів, а сміття часто складалося просто на дахах.[23] В серпні 1995 року на місці Коулун був створено парк «Коулун-Сенчай».

Латинська Америка
Місто-трущоба уздовж каналу Мартіна Пена в Пуерто-Ріко (1970-ті).

Після Великої депресії сквотери жили в халупах на сміттєзвалищах біля каналу Мартін Пена в Пуерто-Ріко і все ще були там у 2010 році

Найбільше в світі трущобне місто — Сьюдад-Неза або Неза-Чалко-Іца, яке є частиною міста Сьюдад-Незауалькойотль, поруч із Мехіко. За оцінками, його населення коливається від 1,2 до 4 мільйонів.[24][25]

У Бразилії багато трущобних містечок. У Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у 2000 році було підраховано, що понад 20 % з 6,5 мільйонів його жителів жили в більш ніж 600 фавелах. Наприклад, у районі Росінья проживає приблизно 80 000 жителів. Він перетворився на густонаселений район з будівлями, деякі з яких досягають шести поверхів. Є театри, школи, дитячі садки, місцеві газети.[26]

В Аргентині станом на 2011 рік у столичному районі Буенос-Айреса проживало 500 000 людей у 864 неформальних поселеннях.

Розвинуті країни
Збідніла американська сім'я, яка жила в трущобі під час Великої депресії. Зроблено Доротеєю Ланге в 1936 році

Під час Великої депресії 1930-х років у Сполучених Штатах виникли трущобні містецка під назвою Гувервіллі.[27] Зовсім недавно такі міста, як Ньюарк і Окленд, стали свідками створення наметових містечок. Умоджа-Віллідж — «Село єдності» було створено в 2006 році в Майамі, штат Флорида.[28] На вільній ділянці з'явилося житло для малозабезпечених людей, спочатку було побудувано кілька наметів, а потім — хижин з дерев'яних каркасів. Влада не змогла виселити мешканців Умоджа-Віллідж.[29]

Біля кордону з Мексикою також є трущобні поселення.[30]

Хоча трущоби зараз, як правило, менш поширені в розвинених країнах Європи, вони все ще існують. Зростаючий приплив мігрантів підживлює трущоби в містах, які зазвичай використовуються як пункт в'їзду в Європейський Союз, наприклад, Афіни і Патри в Греції.[31] До моменту виселення в жовтні 2016 року у пункті «Джунглі» в Кале у Франції мешкали понад 8000 осіб[32] Бідонвілі існують на периферії деяких французьких міст. У 2012 році державна влада зафіксувала 16 399 осіб, які проживали в 391 нетрі по всій країні. З них 41 % проживали на околицях Парижа.[33]

У Мадриді, Іспанія, трущобне містечко під назвою Каньяда Реал вважається найбільшим неформальним поселенням у Європі. За оцінками, у ньому проживає 8628 жителів, які в основному є іспанцями, ромами та північноафриканцями, але лише одна мобільна медична установа.[34][35]

У деяких випадках трущобні містечка можуть зберігатися в облаштованих районах, які місцеві органи влади ще не перебудували, або в регіонах політичних суперечок. Важливим історичним прикладом було місто, обнесене стінами Коулун в Гонконзі.[36]

У масовій культурі
Місто-трущоба в Манілі, Філіппіни.

Багато фільмів знято о трущобах. У центрі фільму «Мільйонер із нетрів» персонажі, які проводять більшу частину свого життя в індійських трущобах.[37] Бразильський фільм « Місто Бога» розгортався і знімався в фавелі.[38] «Білий слон», аргентинський фільм 2012 року, відбувається на віллі Мізерія в Буенос-Айресі.[39] Дія південноафриканського фільму «Район 9» розгортається в основному в містечку під назвою Чіавело, з якого люди були примусово переселені.[40]

Китайський серіал « Житло» 2016 року розповідає про розчищення трущоб у Бейляні, Внутрішня Монголія.[41]

Відеоігри, такі як Max Payne 3, мають рівні, розташовані у вигаданих трущобах.[42]

Співак реггі Десмонд Деккер заспівав пісню під назвою " 007 (Shanty Town) ". 

Див. також

Подальше читання

Посилання
  1. Caves, Roger W., ред. (1 березня 2004). Encyclopedia of the City. Routledge. ISBN 978-1-134-52847-9.
  2. Georg Gerster, Flights of Discovery: The Earth from Above, 1978, London: Paddington, p. 116.
  3. Some "Young Towns" in Lima Not So Young Anymore. COHA Staff. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 23 липня 2015.
  4. Informality: Re-Viewing Latin American Cities. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.
  5. Clarke, Felicity (16 травня 2011). Favela Tourism Provides Entrepreneurial Opportunities in Rio. Forbes. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
  6. Thomson Reuters Foundation. Thomson Reuters Foundation. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 23 липня 2015.
  7. Youth Bring Low-Cost Solar Panels to Kenyan Slum. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015.
  8. IT for schools, Schools, Education, Technology, UK news, Online learning e-learning (Education). The Guardian (London). 8 травня 2001. Архів оригіналу за March 5, 2017. Процитовано 13 грудня 2016.
  9. Philippines Quarterly Update, December 2011. World Bank. 2011-12.
  10. Pakistan mourns murdered aid worker. BBC News. 14 березня 2013. Процитовано 30 травня 2020.
  11. These are the world's five biggest slums. World Economic Forum (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  12. Perween., Rahman, (2004). Katchi abadis of Karachi : a survey of 334 Katchi abadis : existing situation, problems and solutions related to sewage disposal, water supply, health and education. Orangi Pilot Project, Research and Training Institute. ISBN 978-969-8784-09-6. OCLC 63535022.
  13. Philippines Quarterly Update, December 2011. World Bank. 2011-12.
  14. 10 famous slums in the world and the challenges they face. The Straits Times (англ.). 24 липня 2014. Архів оригіналу за 9 December 2017. Процитовано 30 травня 2020.
  15. Lewis, Clara (6 липня 2011). Dharavi in Mumbai is no longer Asia's largest slum. The Times of India (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  16. ISUH home. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 23 липня 2015.
  17. Bangkok's Klong Toey Slum. Borgen Magazine. 28 квітня 2014. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  18. Ma, Josephine (22 липня 2008). Demolitions limit slum villages to city Outskirts. South China Morning Post (англ.). Архів оригіналу за 2 May 2009. Процитовано 30 травня 2020.
  19. People's Daily Online -- "Slums" sting Chinese cities, hamper building of harmonious society. Архів оригіналу за 6 December 2013. Процитовано 23 липня 2015.
  20. Neuwirth, Robert (2004). Shadow cities : a billion squatters, a new urban world. Routledge. с. 8. ISBN 0-415-93319-6.
  21. COSKUN, Yener; YALCINER, Kursat (1 червня 2014). İpotekli Konut Finansmanı Sisteminde Gelir/Servet Kısıtı ve Sonuçları: Yoksulluk, Gecekondu Olgusu ve TOKİ İçin Bazı Öneriler. Sosyoekonomi 21 (21). ISSN 1305-5577. doi:10.17233/se.58559. Процитовано 26 грудня 2021.
  22. Life Inside The Most Densely Populated Place On Earth [Infographic]. Popular Science (амер.). 18 березня 2019. Процитовано 24 травня 2021.
  23. Routley, Nick (8 вересня 2017). This Fascinating City Within Hong Kong Was Lawless For Decades. Visual Capitalist (амер.). Процитовано 6 грудня 2021.
  24. Totaro, Paola (17 жовтня 2016). Slumscapes: How the world's five biggest slums are shaping their futures. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 1 May 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  25. Tovrov, Daniel (9 грудня 2011). 5 Biggest Slums in the World. International Business Times. Процитовано 30 травня 2020.
  26. Caves, R.W. (2004). Encyclopedia of the city. Routledge. с. 176. ISBN 9780415252256.
  27. Gregory, James (2009). Hoovervilles and Homelessness. Civil Rights and Labor History Consortium (University of Washington). Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  28. Samuels, Robert (24 жовтня 2007). Housing Activists Try Squatter Strategy. Miami Herald. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  29. Settlement Agreement. osaka.law.miami.edu. Процитовано 6 грудня 2021.
  30. Colonias FAQ's (Frequently Asked Questions). Texas Secretary of State. Federal Reserve Bank of Dallas Office of Community Affairs. Архів оригіналу за 9 October 2008. Процитовано 30 травня 2020.
  31. Squires, Nick; Anast, Paul (7 вересня 2009). Greek immigration crisis spawns shanty towns and squats. The Daily Telegraph (London). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  32. Calais 'Jungle' cleared of migrants, French prefect says. BBC News. 26 жовтня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2019.
  33. Aguilera, Thomas (2017). Everyday resistances in French slums. У Chattopadhay, Sutapa; Mudu, Pierpaolo. Migration, squatting and radical autonomy. Routledge. с. 132. ISBN 9781138942127.
  34. García Gallo, Bruno (12 березня 2012). Cañada Real, censo definitivo: 8.628 personas. El País (Madrid). Процитовано 10 січня 2021.
  35. Fotheringham, Alasdair (27 листопада 2011). In Spain's heart, a slum to shame Europe. The Independent (London). Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
  36. Kowloon Walled City Park (англ.). Архів оригіналу за 7 February 2010. Процитовано 30 травня 2020.
  37. Roston, Tom (11 квітня 2008). 'Slumdog Millionaire' shoot was rags to riches. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  38. Vieira, Karina; Watts, Jonathan; Kaiser, Anna (9 червня 2014). How we made City of God. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 9 January 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  39. Robey, Tim (25 квітня 2013). White Elephant, review. Daily Telegraph. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 30 травня 2020.
  40. Woerner, Meredith (19 серпня 2009). 5 Things You Didn't Know About District 9. io9 (en-us). Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  41. Wei, Lu (17 жовтня 2016). Housing tells story of shantytown clearence [sic][1]. China Daily. Архів оригіналу за 4 May 2020. Процитовано 30 травня 2020.
  42. Parker, Laura (17 жовтня 2012). Max Payne 3 hostage negotiation DLC landing October 30. GameSpot. Архів оригіналу за 8 April 2014. Процитовано 30 травня 2020.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.