Трюхан Вадим Валерійович

Вади́м Вале́рійович Трю́хан (нар. 9 січня 1972(19720109), с. Піскошине, Веселівський район Запорізька область) — український дипломат і громадський діяч, юрист-міжнародник, голова правління ГО «Європейський Рух України», керуючий партнер юридичної фірми «ЮМАС», колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України[1].

Трюхан Вадим Валерійович
Народився 9 січня 1972(1972-01-09) (50 років)
Веселівський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність дипломат
Alma mater Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Партія Громадянський Рух Хвиля
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Освіта

1997 — закінчив Інститут сходознавства та міжнародних відносин «Харківський колегіум», отримав диплом з відзнакою, спеціаліст з міжнародних відносин, референт-перекладач".

1998 — навчався в Коледжі міжнародної безпеки ім. Маршала (Гарміш-Партенкірхен, ФРН).

2001 — закінчив Національну академію державного управління при Президентові України, отримав диплом магістра державного управління.

З 2011 до 2013 — аспірантура Національної академії державного управління при Президентові України, тема дослідження «Інституційне забезпечення європейської інтеграції»

Кар'єра

1997—2011 — працював на дипломатичній службі України на різних дипломатичних посадах у Договірно-правовому управлінні, Секретаріаті Державного секретаря з питань європейської інтеграції, Консульському департаменті та департаменті Європейського Союзу МЗС України, а також у Головному управлінні зовнішньої політики Адміністрації Президента України.

У перервах:

20002001 — перебував у Місії ОБСЄ в Хорватії, а в 2002 році — у Місії Ради Європи в Косово.

2008–2010 — директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.[2]

У 2010–2011 — Посол з особливих доручень МЗС України.

2011–2013 — аспірант кафедри європейської інтеграції Національної академії державного управління при Президентові України, за сумісництвом — експерт НУО «Інститут політичної освіти» (ІПО), координатор проекту «Майстерня європейської політики» (у ІПО), а також партнер у Адвокатській компанії «IMG Partners», керівник практики «Міжнародне та європейське право» (створив з нуля).

Вересень — грудень 2013 — директор департаменту зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства аграрної політики та продовольства, звільнився 2 грудня («за згодою сторін») у протест проти брутального розгону «Беркутом» молоді на майдані незалежності в ніч на 30 листопада та зупинки курсу на європейську інтеграцію.

Січень 2014 — грудень 2015 — партнер юридичної фірми «Constructive lawyers», з червня 2014 р. по червень 2015 р. — асоційований аналітик ГО «Міжнародний Центр Перспективних Досліджень».

Має IV ранг державного службовця та дипломатичний ранг радника першого класу[3].

Володіє українською, російською, англійською та хорватською мовами.

Громадсько-політична діяльність

Червень — липень 2014 — Голова правління ГО «Сила Людей».

2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат в народні депутати від партії «Сила людей», № 16 у виборчому списку. На час виборів: тимчасово не працює, член Політичної партії «Сила людей», проживає в місті Києві[4].

Квітень 2015 — обраний членом Політичної ради політичної партії «Сила людей», виконував обов'язки Голови Політради, а з 25 червня обраний заступником Голови політради.

Завершив свою каденцію в Політраді у квітні 2016 року, вийшов з партії на початку 2017 року.

З січня 2015 — голова правління ГО «Європейський Рух України».

З квітня 2017 року безпартійний.

З червня 2017 — член громадської ради при Міністерстві інформаційної політики України.

Кандидат у народні депутати по 179 виборчому округу від партії «Громадянський Рух Хвиля» на парламентських виборах 2019 року.[5]

Сім'я

Має доньку (1996) і сина (2001).

Відзнаки

Нагороджений Почесним подарунком (2006), Почесною грамотою Міністерства закордонних справ України (2007), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2009).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.