Тугай-Бей

Туга́й-бе́й (крим. Doğan Toğay bey) — (бл. 1601 — кінець 1648/початок 1649) — видатний кримськотатарський полководець і політичний діяч.

Тугай-Бей
Тугай-Бей, фрагмент картини Яна Матейка «Богдан Хмельницький з Тугай-Беєм у Львові»
Народився бл. 1601
Помер кінець 1648 - початок 1649
Діяльність політик, військовослужбовець
Учасник Хмельниччина
Конфесія іслам

Життєпис

Походив з одного з чотирьох найвпливовіших родів Кримського ханства — роду Ширін[1]. Звання бея (князя) Тугай-мурза (шляхтич) отримав як керівник перекопського санджаку (округи). Перекопським беєм став між 1642 і 1644 роками (за правління хана Мехмеда IV Герая). Посада була однією з найважливіших у ханстві, оскільки на неї покладалися обов'язки з прикордонного захисту держави.

На думку О.Пріцака, познайомився з Богданом Хмельницьким під час його перебування у кримському полоні (1620—1622), що згодом відіграло важливу роль в укладанні та реалізації козацько-кримського союзу 1648 року проти Речі Посполитої. Є альтернативна думка, що Тугай-Бей познайомився з Хмельницьким, коли той їздив до Перекопу на переговори про викуп когось із родичів Тугай-Бея, що потрапив у полон під час нещасливої для татар битви під Охматовим у 1644 році, коли татарське військо, очолюване Тугай-Беєм, було розгромлене поляками на чолі з коронним гетьманом Конєцпольським.

У середині квітня 1648 Тугай-бей за наказом хана Ісляма III Герая на чолі кількохтисячного загону (за деякими даними — 6-тисячного) прибув на допомогу Богдану Хмельницькому на Микитинську Січ. Кримська кіннота на чолі з Тугай-Беєм і козацька армія під командуванням Хмельницького спільно билися проти польського коронного війська у Жовтоводській битві і Корсунській битві 1648 року.

У 1648 році брав участь в облозі Львова (вересень-жовтень) та Замостя (грудень).

Кримськотатарське військо, зокрема, очолюване Тугай-Беєм, відіграло важливу роль у перемогах Хмельницького, кримська кіннота ліквідувала польську перевагу в кавалерії. Поєднання козацької піхоти і кримської кінноти створило оперативно-тактичну перевагу українського війська над польським у цих битвах, оскільки після переходу на бік повстанців реєстровців польське командування не мало піхоти, рівноцінної козацькій, і для оборонних дій було змушене спішувати свою кінноту. У складі українського війська кримська кіннота, очолювана Тугай-Беєм, виконувала функції передового загону (у похідних порядках) та авангарду (у бойових порядках), а також здійснювала завдання у проведенні тактичної розвідки.

Крім того, на прохання Б.Хмельницького і за згодою кримського хана Ісляма III Герая, Тугай-Бей влітку 1648 перебував з військом на кочівлях біля Дніпра (на Синіх Водах), виконуючи функції резерву українського війська.

Відносини між Б.Хмельницьким і Тугай-Беєм, за даними деяких джерел, були дружніми. Зокрема, відомі слова Б.Хмельницького: «…Тугай-бей близький мені є, він мій брат, моя душа…».

Після облоги Замостя Тугай-бей захворів. Львівський літописець пише: "Було і повітря ніякоєсь, бо люд мер окрутне всюди наголову, навіть і в самих їх войськах, набарзі на бігунки. Мнозство їх великое на дорозіх і на Україні змерло. І з самих татар Тогай-бей, царик татарський, умер"[2]. Татарська поема Джян-Мухамеда говорить, що хворого Тугай-бея перевезли до фортеці Аккерман, де він і помер. Тіло його перевезено до Криму.[3]

У кінематографі

Пам'ять

Вулиця Тугай-Бея в Бахчисараї

Примітки
  1. Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века. М.;Л.: АН СССР, 1948. с. 389. Московський посол в Константинополі називає Тугая Аргінським. При цьому Новосельський зауважує: "Кримські джерела всюди відносять кн. Тугая до числа Ширинських мурз".
  2. Ісписаніє літом от рождества Христова … року і по нім ідущих (Львівський літопис)
  3. Татарська поема Джан-Мухамедова. Про похід Іслям-Гірея II (III) спільно з Богданом Хмельницьким на Польщу 1648-49 р.р. (за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції Кримського НКО по Криму влітку 1925 року) (вид. 1993) - Осман Акчокракли - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 23 березня 2021.
  4. Трейлер фільму «Гетьман»

Джерела та література
  • Мицик Ю. Тугай-Бей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 172. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Татарська поема Джян-Мухамедова про похід Іслям-Гірея_2 спільно з Б. Хмельницьким на Польщу 1648—1649 рр. за рукописом з матеріалів етнографічної експедиції КримНКО по Криму влітку 1928 р. // Східний світ, 1930 р., № 3,.
  • Бевзо О. А. Львівський літопис і Острозький літописець: Джерелознавче дослідження. — К.: Наукова думка, 1971.
  • Новосельский А.А. Борьба Московского государства с татарами в первой половине XVII века. М.;Л.: АН СССР, 1948. 450 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.