Ту-142

Ту-142 (за кодифікацією НАТО: Bear-F — «Ведмідь-Ф») — радянський і російський дальній протичовновий літак (ДПЛС).

Ту-142
Індійський Ту-142МК-Е
Призначення:	Дальній протичовновий літак
Перший політ:	18 червня 1968 року
Прийнятий на озброєння:	1972 р.
Знятий з озброєння:	СРСР - 1991, Україна - 2006
Період використання:	1972 - донині
На озброєнні у:	Росія
Розробник:	КБ Туполєва, Aviakord і Taganrog aviationd
Виробник:	КБ Туполєв, СРСР
Конструктор:	Туполєв Андрій Миколайович
Екіпаж:	10 осіб
Крейсерська швидкість:	720 км/год км/год
Максимальна швидкість (МШ):	855 км/год км/год
Бойовий радіус:	5200 км
Дальність польоту з ППБ:	(Підвісний паливний бак — ППБ) км
Практична стеля:	13 500 м
Довжина:	51,55 м
Висота:	14,7 м
Розмах крила:	50,2 м м
Площа крила:	289,9 м? м²
Споряджений:	187 000 кг кг
Двигуни:	ТВД НК-12МП
Тяга (потужність):	4 x 15 000 к.с.

Спочатку призначався для виявлення і знищення ПЧАРБ (Підводний Човен Атомний з Ракетами Балістичними) противника в районах патрулювання. Фактично в ВМФ застосовується для далекої океанської розвідки, візуальної або радіотехнічної, для чергування в системі пошуково-рятувальної служби і тільки потім для пошуку і спостереження за ПЧАРБ (після закінчення Холодної війни).

На початку 1960-х рр. в складі ВМС США з'явилися атомні підводні човни — носії балістичних ракет великої дальності. У зв'язку з цим, від ВПК СРСР потрібні були адекватні заходи. Проектування базового літака протичовнової оборони (ПЧО) як засіб нейтралізації однією зі складових ядерних сил США почалося в 1963 р. Ту-142 є подальшим розвитком і глибокою модернізацією серійного літака розвідки і цілевказівки — Ту-95РЦ, на відміну від якого має нове крило і оперення, із застосуванням суперкритичних аеродинамічних профілів, інтегровані крильові паливні баки і модернізовану кабіну, з незначно поліпшеними умовами роботи екіпажу. В процесі серійного виробництва неодноразово модифікувався. Всього побудовано близько 100 екземплярів літаків Ту-142 різних модифікацій.