Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом
«Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом» (фр. Ceux qui m'aiment prendront le train) — французький фільм-драма, поставлений у 1998 році режисером Патрісом Шеро. Стрічка брала участь в основній конкурсній програмі 51-го Каннського кінофестивалю та змагалася за головний приз — Золоту пальмову гілку. Фільм було номіновано в 11-ти категоріях на кінопремію «Сезар» 1999 року, у 3-х з яких він отримав перемогу .
Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | |
---|---|
Ceux qui m'aiment prendront le train | |
| |
Жанр | драма / мелодрама |
Режисер | Патріс Шеро |
Продюсер | Шарль Гассо |
Сценаристи |
Даніель Томпсон Патріс Шеро П'єр Трівідік |
У головних ролях |
Паскаль Греггорі Валерія Бруні-Тедескі Шарль Берлінг |
Оператор | Ерік Готьє |
Композитор | Éric Neveuxd |
Художники |
Сільвен Шовело Рішар Педуцці |
Тривалість | 122 хв. |
Мова | французька |
Країна | Франція |
Рік | 1998 |
Дата виходу |
Франція: 15 травня 1998 DVD-реліз: 25 вересня 2001[1] |
Кошторис | 8,5 млн €[2] |
IMDb | ID 0118834 |
Рейтинг | IMDb: |
Сюжет
У Ліможі помер художник Жан-Батист (Жан-Луї Трентіньян), який заповів поховати власне тіло в одному з провінційних містечок. Перед самою смертю Жан вимовив досить незрозумілу фразу: «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом». І ось на паризькій станції збираються всі ті, хто займав певне місце у житті Жана: колишні дружини-наркоманки, коханці, хворі на СНІД, сини-трансвестити і просто люди зі своїми проблемами й комплексами. Різношерстий натовп буденно галасує в пошуку вільних місць у потягу на Лімож, люди натикаються один на одного, кидають стандартні фрази про співчуття та доброчесність покійного, базікають про життя і згадують старі образи. Багато з них були злі на те, що їм доведеться їхати у провінцію, але вже під час подорожі роздратування починає змінюватися розкріпаченням. Осторонь залишається лише один з синів старого художника — він самотньо їде машиною з труною батька, і, як і всі інші мандрівники, думає лише про секс, наркотики, конкуренцію та втрачене кохання.
У Ліможі усіх прибулих чекає коротка похоронна церемонія на місцевому цвинтарі та великий порожній будинок, в якому знову будуть довгі розмови, з'ясування стосунків зі спогадами про старі образи. Знову з'ясовуватимуть, кого з братів батько любив більше і хто з них більше був гідний його любові, хто частіше відвідував старого, хто більше допомагав. Знову будуть старі розмови про колишніх дружин і колишніх коханців; люди, що заплуталися у собі і своїх почуттях зізнаватимуться один одному в любові та звинувачувати в усіх гріхах. Зрідка люди згадуватимуть привід, через який вони усі зібралися у Ліможі, і говорити хороші слова про покійного.
У ролях
|
|
Звукова доріжка
# | Назва | Виконавець | Тривалість | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1. | «All is full of love» | Бйорк | 4:30 | ||||||
2. | «Keeper of the flame» | Ніна Сімон | 3:23 | ||||||
3. | «Western eyes» | Portishead | 3:59 | ||||||
4. | «Welcome to Limoges» | Éric Neveux | 1:48 | ||||||
5. | «That's Life» | Джеймс Браун | 4:13 | ||||||
6. | «I Will Survive» | Cake | 5:09 | ||||||
7. | «Don't forget the nite» | Les Rita Mitsouko | 2:42 | ||||||
8. | «Save the last dance for me» | Віллі Девіль | 2:47 | ||||||
9. | «¿ Quien tiene la culpa ?» | Niña de Antequera | 3:15 | ||||||
10. | «Who will love me now ?» | PJ Harvey | 5:18 | ||||||
11. | «Timewatching» | The Divine Comedy | 4:42 | ||||||
12. | «Adagio de la symphonie N°10» | Густав Малер | 21:01 | ||||||
62:20 |
Визнання
Нагороди та номінації фільму «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом»[3] | |||||
---|---|---|---|---|---|
Рік | Нагорода | Категорія | Номінант | Результат | |
1998 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | Номінація | |
1998 | Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | Золотий Ґ'юго | Номінація | ||
1999 | Премія «Сезар» (24-та церемонія) | Найкращий фільм | Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | Номінація | |
1999 | Найкраща режисерська робота | Патріс Шеро | Нагорода | ||
1999 | Найкращий актор | Паскаль Греггорі | Номінація | ||
1999 | Найкращий актор другого плану | Венсан Перес | Номінація | ||
1999 | Жан-Луї Трентіньян | Номінація | |||
1999 | Найкраща акторка другого плану | Домінік Блан | Нагорода | ||
1999 | Найкращий сценарій | Даніель Томпсон, Патріс Шеро, П'єр Трівідік | Номінація | ||
1999 | Найкраща операторська робота | Ерік Готьє | Нагорода | ||
1999 | Найкращі декорації | Сільвен Шовело, Рішар Педуцці | Номінація | ||
1999 | Найкращий монтаж | Франсуа Ґедіж'є | Номінація | ||
1999 | Найкращий звук | Гійом С'яма, Жан-П'єр Лафорс, Надін Мюз | Номінація | ||
1999 | Золота зірка кіно | Найкращий режисер | Патріс Шеро | Нагорода | |
1999 | Найкращий актор | Шарль Берлінг | Нагорода | ||
1999 | Найкращий актор-новачок | Паскаль Греггорі | Нагорода | ||
2000 | Премія британського незалежного кіно | Найкращий іноземний незалежний фільм | Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом | Номінація | |
Примітки
Посилання
- Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом на сайті IMDb (англ.) (станом на 7.10.2015)
- Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом на сайті AlloCiné (фр.) (станом на 7.10.2015)