Ерік Готьє

Зовнішні зображення
	Фото Еріка Ґотьє

Ерік Ґотьє
фр. Éric Gautier
Дата народження	2 квітня 1961 (60 років)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	оператор
Alma mater	Університет Париж III
Роки активності	1982 — наш час
IMDb	ID 0310341
Нагороди та премії
	Сезар (1999)

Е́рік Ґотьє́ (фр. Éric Gautier; нар. 2 квітня 1961, Париж, Франція) — французький кінооператор.

Біографія

Ерік Ґотьє народився 2 квітня 1961 року в Парижі, Франція в сім'ї інженера-будівельника[1]. В юнацькі роки Ерік захоплювався музикою, і у віці одинадцяти років грав на фортепіано і органі. Вивчав кіно в Університеті Париж III Нова Сорбонна; у 1982 році закінчив Вищу національну школу Луї Люм'єра[2]. Працював асистентом оператора у Бруно Нюйттена на фільмі Алена Рене «Життя — це роман» (1982), знімав рекламні фільми, короткометражні стрічки. Перший самостійний фільм, що приніс йому популярність, — «Життя мерців» Арно Деплешена (1990).

Ерік Ґотьє працював також з такими режисерами, як Аньєс Варда, Олів'є Ассаяс, Ален Рене, Клод Беррі, Патріс Шеро та іншими. У 1999 році за операторську майстерність у фільмі Патріса Шеро «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом» отримав премію «Сезар» як найкращий оператор. Після цього Ґотьє ще 6 разів номінувався на цю нагороду, але перемоги не отримав.

Особисте життя

Ерік Ґотьє був одружений до 1995 року, коли від раку у віці 32 років померла його дружина Валентина. Його нинішня партнерка Наталі Бутфо, акторка, з якою він має двох доньок, Сюзанну і Анжелу[1].

Фільмографія (вибіркова)

Загалом як оператор Ерік Ґотьє працював над понад 65-ми фільмами (станом на початок 2016 року).[3]

Рік	Назва	Оригінальна назва	Режисер/Примітки
1987	Повернення Жан-Моріса	Le retour de Jean-Maurice	Філіп Демонто
1988	Кіно нашого часу	Cinéma, de notre temps	серіал
1991	Життя мерців	La vie des morts	Арно Деплешен
1993	Пуп землі	Le nombril du monde	Аріель Зейтун
1993	Усі хлопчики і дівчатка свого віку…	Tous les garçons et les filles de leur âge…	серіал
1994	Ніхто мене не любить	Personne ne m'aime	Маріон Верну
1994	Улюблений син	Le fils préféré	Ніколь Гарсія
1994	Сто і одна ніч Симона Сінема	Les cent et une nuits de Simon Cinéma	Аньєс Варда
1996	Як я обговорював... (моє сексуальне життя)	Comment je me suis disputé… (ma vie sexuelle)	Арно Деплешен
1996	Ірма Веп	Irma Vep	Олів'є Ассаяс
1996	Кохання плюс…	Love, etc.	Маріон Верну
1996	Тіко Мун	Tykho Moon	Енкі Білал
1998	Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом	Ceux qui m'aiment prendront le train	Патріс Шеро
1999	Пола Х	Pola X	Лео Каракс
2000	Сентиментальні долі	Les destinées sentimentales	Олів'є Ассаяс
2000	Естер Кан	Esther Kahn	Арно Деплешен
2000	Пристрасно	Passionnément	Бруно Нюйттен
2000	Інтим	Intimacy	Патріс Шеро
2001	Сильні душі	Les âmes fortes	Рауль Руїс
2001	Коротка переправа	Brève traversée	Катрін Брейя
2002	Домогосподарка	Une femme de ménage	Клод Беррі
2002	Його брат	Son frère	Патріс Шеро
2004	Щоденники мотоцикліста	Diarios de motocicleta	Вальтер Саллес
2004	Очищення	Clean	Олів'є Ассаяс
2004	Королі та королева	Rois et reine	Арно Деплешен
2005	Один йде — інший залишається	L'un reste, l'autre part	Клод Беррі
2005	Габріель	Gabrielle	Патріс Шеро
2006	Париже, я люблю тебе	Paris, je t'aime	Вальтер Саллес і Даніела Томас, Олів'є Ассаяс
2006	Серця	Coeurs	Ален Рене
2006	Як впізнати своїх святих	A Guide to Recognizing Your Saints	Діто Монтієль
2007	Тепер я йду у дику далечінь	Into the Wild	Шон Пенн
2008	Літній час	L'heure d'été	Олівь'є Ассаяс
2008	Різдвяна казка	Un conte de Noël	Арно Деплешен
2009	Штурмуючи Вудсток	Taking Woodstock	Енг Лі
2009	Дикі трави	Les herbes folles	Ален Рене
2010	Мірал	Miral	Джуліан Шнабель
2010	Троянди у кредит	Roses à crédit	Амос Гітай/телевізійний
2012	Ви ще нічого не бачили	Vous n'avez encore rien vu	Ален Рене
2012	На дорозі	On the Road	Вальтер Саллес
2012	Щось у повітрі	Après mai	Олів'є Ассаяс
2012	Капітал	Le capital	Коста-Гаврас
2014	Вір	Believe	серіал
2014	Принцеса Монако	Grace of Monaco	Олів'є Даан
2015	Алоха	Aloha	Кемерон Кроу
2015	Гічкок/Трюффо	Hitchcock/Truffaut	Кент Джонс
2015	Рабин, останній день	Rabin, the Last Day	Амос Гітай

Визнання та нагороди

Нагороди і номінації Еріка Ґотьє[4]
Рік	Категорія	Номінант	Результат
Премія «Сезар»
1999	Найкраща операторська робота	Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом	Нагорода
2001		Сентиментальні долі	Номінація
2005		Очищення	Номінація
2006		Габріель	Номінація
2007		Серця	Номінація
2009		Різдвяна казка	Номінація
2010		Дикі трави	Номінація
Приз Європейської кіноакадемії
2001	Найкращий європейський кінооператор	Інтим	Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
2004	Технічний Гран-прі	Клан Щоденники мотоцикліста	Нагорода
Премія Незалежний дух
1900	Найкращий оператор	Щоденники мотоцикліста	Нагорода
Премія BAFTA
2005	Найкращий оператор	Щоденники мотоцикліста	Номінація
Премія «Люм'єр»
2008	Найкраще технічне досягнення	Тепер я йду у дику далечінь	Нагорода

Примітки

Champenois, Sabrina (3 листопада 2009). Elément moteur. Libération (фр.). Процитовано 22.01.2016.
Labarussiat, Alexandre (1 листопада 2011). Éric Gautier (фр.). AlloCiné. Процитовано 22.01.2016.
Фільмографія Еріка Ґотьє на сайті IMDb
Нагороди на номінації Еріка Ґотьє на сайті IMDb(англ.)

Посилання

Ерік Готьє на сайті IMDb (англ.)
Ерік Ґотьє в Інтернет-енциклопедії кінооператорів (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[lib-1] Champenois, Sabrina (3 листопада 2009). Elément moteur. Libération (фр.). Процитовано 22.01.2016.

[crit-2] Labarussiat, Alexandre (1 листопада 2011). Éric Gautier (фр.). AlloCiné. Процитовано 22.01.2016.

[3] Фільмографія Еріка Ґотьє на сайті IMDb

[4] Нагороди на номінації Еріка Ґотьє на сайті IMDb(англ.)