Патріс Шеро

Патрі́с Шеро́ (фр. Patrice Chéreau, 2 листопада 1944, Лезініє 7 жовтня 2013, Париж) французький кінорежисер, театральний режисер-постановник, актор.

Патріс Шеро
Patrice Chéreau
голова журі Каннського кінофестивалюd
Дата народження 2 листопада 1944(1944-11-02)
Місце народження Лезініє, Франція
Дата смерті 7 жовтня 2013(2013-10-07) (68 років)
Місце смерті
Поховання
Громадянство  Франція
Професія кінорежисер, продюсер
Alma mater ліцей Людовика Великого
Напрям психодрама
Член у Берлінська академія мистецтв і Баварська академія витончених мистецтвd
Партнер Паскаль Ґреґґорі[2]
IMDb ID 0161717
Нагороди та премії
Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю за найкращу режисуру 2003 рік, стрічка Його брат, Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю за найкращий фільм 2001 рік, стрічка Інтим, Приз журі Каннського кінофесту 1994 рік, стрічка Королева Марго
Патріс Шеро у Вікісховищі

Біографія

Народився 2 листопада 1944 у містечку Лезініє на заході Франції. Під час навчання у паризькому ліцеї Людовіка Великого, ставив вистави в театральному гуртку. Кар'єру починав як театральний режисер-постановник та актор, працюючи у Мілані, Марселі та інших містах. У 1969–1972 був співдиректором (з Р. Планшоном) Національного народний театр (фр. Le Théâtre national populaire) у Віллербанні, з 1982 очолював «Театр дез Амандьє» (фр. Théâtre Nanterre-Amandiers) у Нантеррі (передмістя Парижа).

Славу у Франції Патріс Шеро здобув на театральній сцені, завдяки класичним постановкам за мотивами Віктора Гюго та Лопе де Вега, а також роботі у амплуа оперного постановника, наприклад, опер Дон Жуан Моцарта та Кільце Нібелунга Вагнера. Як актор, Шеро працював з такими кінорежисерами, як Анджей Вайда, Майкл Манн, Міхаель Ганеке та ін.

Свій перший фільм Патріс Шеро поставив у 1974 році, екранізувавши однойменний роман Джеймса Гедлі Чейза «Плоть орхідеї». У 1983 році на екрани вийшов його фільм «Поранена людина», який у 1984 році отримав кінопремію «Сезар» за найкращий сценарій. Цю ж премію отримала і стрічка 1998 року «Ті, хто мене люблять, поїдуть потягом».

У 1994 році Шеро отримав Приз журі Каннського кінофестивалю за фільм «Королева Марго» з Ізабель Аджані у головній ролі. Єдиний англомовний фільм режисера 2000 року «Інтим» удостоївся премії Луї Деллюка, нагороди «Блакитний ангел» Берлінського кінофестивалю, Премії Люм'єр та премії Міжнародної асоціації кінокритиків.

Особисте життя

Патріс Шеро був геєм та перебував у тривалих відносинах зі своїм партнером та улюбленим актором Паскалем Греггорі[2][3].

Помер Шеро у Парижі 7 жовтня 2013 від раку легенів.

Фільмографія

Режисер
Рік Фільм Оригінальна назва Примітки
1975Плоть орхідеїLa Chair de l'orchidéeза романом Д. Х. Чейза «Плоть орхідеї»
1978Жюдіт ТерповJudith Therpauve
1983Поранена людинаL'Homme blesséпремія «Сезар» за найкращий кіносценарій
• номінація на Золоту пальмову гілку Каннського МКФ
1986Готель «Франція»Hôtel de France
1991Проти забуттяContre l'oubliколективний проект
1994Королева МаргоLa Reine Margotза однойменним романом О. Дюма
• номінація на премію BAFTA
• Приз журі Каннського МКФ
1998Ті, хто мене люблять, поїдуть потягомCeux qui m'aiment prendront le trainпремія «Сезар» за найкращу режисуру
Золота зірка кіно за найкращу режисуру
• номінація на Золоту пальмову гілку Каннського МКФ
2001ІнтимIntimitéПриз Луї Деллюка
• премія Блакитний ангел Берлінського МКФ за режисуру
Премія «Люм'єр»
Приз ФІПРЕССІ на МКФ в Ріо-де-Жанейро
• номінація на Європейський кіноприз
2003Його братSon frèreСрібний ведмідь Берлінського МКФ за режисуру
2005ГабріельGabrielleза Дж. Конрадом
• номінація на Золотого лева Венеційського МКФ
2009ПереслідуванняPersécution
Актор
Рік Фільм Оригінальна назва Режисер
1983ДантонDantonАнджей Вайда
1985Прощавай, БонапартAdieu BonaparteЮсеф Шахін
1992Останній з могіканLe Dernier des MohicansМайкл Манн
1997Війна ЛюсіLucie AubracКлод Беррі
1999Набутий часLe Temps retrouvéРауль Руїс
2002Поряд з раємAu plus près du paradisТоні Маршалл
2003Час вовківLe Temps du loupМіхаель Ганеке

Джерела

Примітки

  1. Le MondeParis: Societe Editrice Du Monde, 2013. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  2. Patrice Chéreau. The Daily Telegraph (obituary) (London). 8 жовтня 2013. Процитовано 7 жовтня 2015.
  3. Moss, Stephen (25 квітня 2011). Patrice Chéreau: 'It's OK to be hated'. The Guardian (London). Процитовано 7 жовтня 2015.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.