Т-10

Корпус танка виконувався із катаних і штампованих броньових плит з допомогою зварювання. Танк володів раціональними кутами нахилу броні, лобова частина корпуса виконувалась за схемою «щучий ніс». Верхня лобова деталь товщиною 120 мм мала кут нахилу в 57° до вертикалі. Борти виконувались із верхніх і нижніх гнутих деталей товщиною 80 мм і мали змінний кут нахилу від 60° до 0° до вертикалі.

Башта Т-10 — лита, з змінною товщиною стінок, максимальна товщина лобової броні башти становила 201 мм при куті нахилу 24° до вертикалі. Передня частина даху башти мала товщину 40 мм і виливалась разом з баштою, тоді як задня частина виготовлялась з броньового листа, що кріпився до башти з допомогою зварювання. Обертання башти здійснювалось з допомогою електричного приводу чи вручну.

Двигун Т-10 — V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизель рідинного охолодження В-12-5 потужністю 700 к.с. Робочий об'єм двигуна 38,8 л.

Трансмісія складалась із коробки передач планетарного типу (8 передач + дві передачі заднього ходу), механізму повороту і двоступінчастих бортових передач.

Підвіска котків незалежна, торсіонна. З кожної сторони корпуса розташовувались 7 здвоєних опорних котків з металічними ободами і три котки, що підтримували конструкцію. Тягові колеса — задні, зачеплення гусениць — цівкове. Гусениця сталева дрібноланкова, з кроком трака 160 мм і шириною 720 мм.

• Т-10А

Прийнятий на озброєння 17 травня 1956 року. Модернізований варіант танка Т-10 зі встановленою на ньому гарматою Д-25ТС зі стабілізатором в вертикальній площині ПУОТ-1 «Ураган», зміненим затвором і інжекторним пристроєм продування каналу ствола. Т-10А був оснащений пристроєм нічного бачення механіка-водія ТВН-1 і гідропівкомпасом ГПК-48, а також перископічним прицілом ТПС-1 і телескопічним прицілом ТУП замість ТШ-2-27. Встановлення нової гармати викликала зміни форми башти і маски зброї.

• Т-10Б

Прийнятий на озброєння в 1957 році варіант Т-10А, що відрізнявся встановленням двоплощинного стабілізатора ПУОТ-2 «Гром» і прицілу Т2С-29-14 замість ТШ-2-27.

• Т-10БК

Створений в 1957 році командирський варіант Т-10Б, на якому за рахунок зменшення боєкомплекту встановлювались допоміжна радіостанція і зарядний агрегат.

• Т-10М

Покращений варіант Т-10, прийнятий на озброєння 26 вересня 1957 року, що відрізнявся чисельними конструктивними змінами:

• • Нова 121,92-мм гармата М-62-Т2 з високою балістикою і двоплощинним стабілізатором 2Э12 «Ливень».
  • 14,5-мм кулемет КПВТ замість ДШК, зі зменшенням боєкомплекту до 744 патронів.
  • Зміни конструкції башти з посиленням її бронювання, що досяг 250 мм в лобовій частині.
  • Новий двигун В-12-6 потужністю 750 к.с.
  • Комплект пристроїв нічного бачення для всіх членів екіпажу, крім зарядного.
  • Протиатомний захист.
  • ТДА.

Маса танка після внесення змін зросла до 51,5 тонн, але завдяки потужнішому двигуну та іншим удосконаленням, максимальна швидкість танка по шосе зросла до 50 км/год. Т-10М в ході виробництва постійно модернізувався. З грудня 1962 року на нього встановлювалися простіша і надійна шестиступінчаста коробка передач, в 1963 році танк отримав систему підводного водіння, що дозволяло долати перешкоди глибиною до 5 м, а з 1964 року танк оснащувався автоматичною системою пожежогасіння.

• Т-10МК

Командирський варіант Т-10М, на якому, аналогічно Т-10БК, за рахунок зменшення боєкомплекту до 22 снарядів, встановлювалась допоміжна радіостанція і зарядний агрегат.

Єдина САУ на базі Т-10, побудована в єдиному екземплярі в 1956 році. Нагадувала по компоновці ІСУ-152 самохідна установка була озброєна 152-мм гарматою М-64 в просторій броньовій рубці.

«Об'єкт 27» або ТЕС-3 — транспортабельна електростанція, що являв собою дослідну атомну електростанцію потужністю 1,5 МВт, призначеною для використання на Крайній Півночі. Вся конструкція складалась із чотирьох модулів, що перевозились на подовжених до 10 опорних котків шасі Т-10. ТЕС-3 вступила в дослідну експлуатацію в 1960 році.