Убсу-Нур
Убсу-Нур (монг. Увс нуур — «озеро Увс»; тув. Успа-Холь; рос. Убсу-Нур) — найбільше озеро Монголії, частково розташоване і на території російської республіки Тува. Найвідоміше з Улоговини Великих озер. З 2003, воно є складовою частиною об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО Убсунурського басейну.
| Озеро Убсу-Нур монг. Увс Нуур | ||||
|---|---|---|---|---|
 Убсу-Нур | ||||
| 50°18′00″ пн. ш. 92°42′00″ сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія і  Монголія | |||
| Регіон | Увс | |||
| Розташування | Монголія, Росія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | солоне | |||
| Частина від | Басейн Убсу-Нур і Uvs Nuur Basind | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 3 350 км² | |||
| Висота | 753 м | |||
| Глибина середня | 10,1 м | |||
| Глибина макс. | 20 м | |||
| Довжина | 84 км | |||
| Ширина | 79 км | |||
| Об'єм | 35,7 км³ | |||
| Вода | ||||
| Солоність | 18,5—19,7 г/л г/л | |||
| Басейн | ||||
| Вливаються | Тес-Хем, Нарийн-Гол | |||
| Площа басейну | 700 000 км² | |||
| Країни басейну | Монголія, Росія | |||
| Інше | ||||
| Статус спадщини | рамсарська місцевістьd і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd | |||
| Geonames | 1514965 | |||
| Код ДВР Росії | 17010320011199000000010 | |||
 Карта Озеро Убсу-Нур | ||||
  Убсу-Нур (Монголія) | ||||
|
||||
|
| ||||
 Убсу-Нур у Вікісховищі | ||||
Узбережжя озера було заселене кілька тисяч років тому. Безліч курганів, оленячих каменів, петрогліфів і рунічних написів залишили після себе племена кочівників — хунну, монголи і єнісейські киргизи. Найбільше поселення нині на березі озера — Улаангом.
Географія
Це замкнута безстічна водойма площею понад 3 350 км² (сточище становить 70 000 км²); на висоті 753 м, вода із високим вмістом солі (18.8 проміле, вп'ятеро солоніша за океанічну). Озеро замерзає за період з жовтня по травень. Влітку температура сягає 25 °C на поверхні і 19 °C на дні.
Озеро є залишком древньої великої водойми, яка існувала тут в льодовиковий період. Льодовики в той час спускались з гір далеко вниз, танули в міжгірних улоговинах, де і виникла велетенська водойма[1]. Цікаве розташування озера: з двох сторін до озера примикають дуже розгалуженні заболочені дельти річок, стікаючі з гір, з інших — підніжжя хребтів і піщані масиви. З півдня Убсу-Нур відокремлено від решти Улоговини Великих озер невеликим хребтом Хан-Хухийн-Нуруу.
В сточищі озера знаходиться найпівнічніша пустеля розташована в найпівденнішій тундровій зоні[2]
Клімат, флора і фауна
Озеро розташовано на геокліматичній межі між Сибіром і Центральною Азією. Річне коливання температури повітря може складати від −58 °C взимку до 47 °C навесні. В улоговини озера існує особливий мікроклімат, що дозволяє різноманітним природним зонах існувати на обмеженому просторі. В улоговини, яка є свого роду унікальною природною лабораторією, вже близько десятиліття працює Убсунурський міжнародний центр біосферних досліджень.
Дуже багатий тваринний світ сточища озера — тут живе 173 видів пернатих і 41 видів ссавців, включаючи таких рідкісних тварин як ірбіс, аргали, сибірський гірський козел.
Див. також
Ресурси Інтернету
- UNESCO evaluation of the property(англ.)
- Data summary Uvs Nuur(англ.)
- Protected areas of the world Uvs Nuur Basin, Russian Federation (Tuva) & Mongolia(англ.)
- Natural Heritage Protection Fund — The Uvs Nuur Basin(англ.)
- Notes on the Cladoceran and Copepod Fauna of the Uvs Nuur Basin (Northwest Mongolia)(англ.)
- Uvs Lake, Mongolia(англ.)
- The Ubsunur Hollow State Biosphere Reserve(англ.)
- Ubsu-Nur Accepted into World Network of Biosphere Reserves(англ.)
- Singing Stones — The Republic of Tuva(англ.)
- Ubsu Nur satellite photo(англ.)
- The distribution of the vegetation in the Uvs-nuur basin and its surrounding mountain ranges[недоступне посилання з травня 2019](англ.)
- Lake Uvs and its surrounding wetlands(англ.)
- Limnological Catalog of Mongolian Lakes(англ.)
Посилання
- Мир озер. Книга для внеклассного чтения учащихся 8-10 классов средней школы. — М.:Просвещение, 1989
- Ubsu-Nur Accepted into World Network of Biosphere Reserves. ISAR. Архів оригіналу за 20 вересня 2007. Процитовано 31 грудня 2006.