Углуватка

У селі річка Босівка впадає у річку Канельку.

За адміністративним поділом XVI століття село належало до Брацлавського повіту.

З кінця XVII століття село належало магнатам Потоцьким. 1831 року Углуватка перейшла до володінь поміщиків Веселовських і Русецьких. 1893 року населення села становило 586 осіб.[1]

В 1864р в селі проживало 587 осіб, воно належало поміщику Агафону Павливочу Пухальському 1782 р. народження.

З 1905 року село належало поміщицям Октавії Казимирівні Вишницькій та Юлії Казимирівні Веселовській. Ці відомості взяли з літописа «Колгосп». В селі Угловата була церква, денна школа грамоти, де був учителем дяк-п'яниця, один водяний млин.

Жителів було більш 784 особи.

Основне заняття селян — це землеробство. Багато селян ходило на заробітки до панів в села: Пеніжкове, Верхнячку.

Письменними в селі були поміщик, піп, дяк. Основним предметом в школі був «Закон божий».

На початку XX ст. входило до Сарнівської волості Липовецького повіту Київської губернії.[2]

Після жовтневої революції в селі Угловата була обрана Рада депутатів трудящих та Комітет незаможних селян. Першим головою сільради був Паламарчук Антін Давидович.

Головою комнезаму був Паламарчук Павло Ількович.

В громадянську війну в селі були махновці, деніківці і інші тамські найманці, а в 1920р село було звільнено від різних банд.

В 1920 році була відкрита початкова школа в якій навчались всі діти чіпільного віку.

З роками збільшилась кількість учнів в школі, збільшилась і кількість вчителів. Також стала налагоджуватися народна освіта для жителів.

Було організовано товариство «Геть неписемність» завданням якого було за кілька років ліквідувати неписьменність серед населення, навчити грамоти всіх дорослих.

Була утворена хата-читальниця, де проводились читання газет, книжок, організувались гуртки художньої самодіяльності. Цю роботу проводили учителі та актив села. Першими активістами села були Дахненко І. О., Паламарчук І. П., Синьковська В.М, і ін.

З 1927 в селі почали організовувати кооперативне товариство та товариство по спільному обробітку землі «СОЗ». Першим організаторами в цій роботі були Парамарчук Ф. О., Миронюк Лаврентій Федорович, Багачевський Р. Г. та Бобошко Гурій Дмитрович, якого було обрано головою товариства.

У 1929 році в селі організовано колгосп «Працівник», першим колгоспниками були т.т. Дахненко Г. О., Маринич Я. Д., Паламарчук Г. Н., Бобошко Г. Д., Руденко О. Г.

Головою колгоспу був з числа дванадцятитисячників комуніст Крук Ф. І., замісником голови Бобошко Г. Д., який в 1934 році був обраний головою колгоспу.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 139 мешканців села.[3]

В 1935 р колгосп «Перемога» змінив назву на колгосп ім. Димитрова, який розвивається і підвищується урожайність, стали рости передовики колгоспу.

Хату-читальню перетворили в клуб, де стала проводитися культурно-освітня робота серед населення вчителями, демонструються кінокартинки.

У 1950 р колгоспники сіл Угловата і Притика об'єдналися в один колгосп ім. Димитрова в якому було 1260 га орної землі.

З 1954 р по 1976 р головою колгоспу працював Польовий Іван Профирович.

За цей період добудували клуб, дитячий садок, радіовузл, електрифіковані будинки селян, збудований сільмаг, в селі працювала восьмирічна школа, навчалася сільська молодь у вечірній школі.

Колгоспники побудували нові житлові будинки. Село дало з вищою освітою багато вчителів, лікарів, агрономів, зоотехніків, механізаторів.

На території села зараз знаходиться   Углуватський відділок Корпорації «Украгротех», земля арендується підприємствами «Агротрейдгруп», СТОВ «Чайківське», ПП «Дніпро», ПП «Латагроінвест» та  4 фермерськими господарствами. Земля, що належить територіально до Углуватської сільської ради, розпайована між жителями, колишніми працівниками колгоспу ім. Димитрова. Також село має в користування 125,3 га земель державної власності.

Село має 7 вулиць, усі мають тверде покриття: асфальт, бруківка. В центрі села — 1 площа, кількість будинків — 402, пустуючих — 12

Відстань до села Зоряне — 3 600 м, до села Пеніжкове — 2 700 м.

Громадські споруди: школа, будинок культури, 5 крамниць та 2 кафе, їдальня, поштове відділення «Укрпошти», фельдшерсько-акушерський пункт, збудована церква українського патріархату, сільрада. Пам'ятки — обеліск Слави жителям, що загинули в Другій світовій війні, пам'ятник жертвам Голодомору, братська могила часів Другої світової війни, могила-перезахоронення бійців, пам'ятна дошка Дмитру Кузьміну, учаснику АТО, який загинув в 2014 році, два цвинтарі.

Село має автобусне з'єднання з м. Христинівка і м. Умань.

• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Фап
• 
  Магазин і пошта
• 
  Церква
• 
  Ставок на річці Канелька
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Братська могила радянських воїнів
• 
  Пам’ятний знак жертвам Голодомору

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Погода в селі Углуватка