Угода про відсотки

Угода про відсотки (англ. Percentages agreement) — угода між радянським керівником Сталіним і британським прем'єром Вінстоном Черчиллем під час IV Московської конференції в жовтні 1944 про розподіл деяких європейських країн за сферами впливу. Угоду оприлюднив Черчилль. Посол США, який мав би представляти на цих зустрічах Рузвельта, не був допущеним до цього конкретного обговорення.[2][3]

Угода про відсотки
Значима особа Сталін Йосип Віссаріонович і Вінстон Черчилль
Держава  СРСР і  Велика Британія
Черчиллівський примірник його таємної угоди зі Сталіним[1]

Подробиці

Вінстон Черчилль (а не Сталін) запропонував цю угоду, за якою Велика Британія і СРСР домовилися розділити Європу на дві сфери впливу, де одна країна мала би «панівне становище» в одній сфері, а друга б мала таке переважання у другій.[3] Згідно зі звітом Черчилля про цю подію, він запропонував, щоб Радянський Союз мав 90 відсотків впливу на Румунію і 75 відсотків на Болгарію, Велика Британія б мала 90-відсотковий вплив на Грецію і по 50 відсотків кожна мали би вплив на Угорщину і Югославію. Черчилль написав це на аркуші паперу і відсунув його до Сталіна, який назначив його і передав назад.[2][4][5][6][7] Результатом цих обговорень стало те, що відсоткові частки радянського впливу в Болгарії і, що більш важливо, в Угорщині було доведено до 80 відсотків.

Черчилль назвав його «непристойним документом».[5]

Що стосується його суті, то канадський історик Гебріел Колко пише:

Мало значення надається тому пам'ятному і драматичному пасажу в автобіографії Черчилля, де згадується, як він і Сталін поділили Східну Європу ... Сталінська «позначка», переведена в реальні слова, не показувала нічогісінько. Вже наступного дня Черчилль направив Сталіну начерк обговорення, і росіянин ретельно викреслив фрази, що наводили на думку про створення сфер впливу — факт, який Черчилль виключив зі своїх мемуарів. Іден старанно уникав цього терміна і розглядав цю домовленість просто як практичну угоду про те, як у кожній із цих країн будуть розв'язуватися проблеми, і вже наступного дня він і Молотов змінили процентні частки так, що вони, як припускав Іден, стали радше довільними, ніж точними.[8]

Подібно про угоду висловлюється британський історик Джефрі Робертс: «Це хороша історія, але, як і багато казок Черчилля, розповідь про це була дещо прикрашеною».[9]

Однак Генрі Баттерфілд Раян твердить, що «Іден і Молотов виторговували собі ці квоти, як тоді, коли б вони торгувалися за килим на базарі, при цьому Молотов намагався — в кінцевому підсумку успішно — урізати цифри Британії».[2]

Сталін частково дотримав своєї обіцянки щодо Греції, але не дотримав відносно Румунії, Болгарії та Угорщини, які стали однопартійними комуністичними державами без будь-якого британського впливу. Югославія стала неприєднаною комуністичною державою з дуже обмеженим радянським або британським впливом. Велика Британія підтримала грецькі урядові сили у громадянській війні, але згідно з угодою Радянський Союз не допоміг комуністичним повстанцям зброєю та військовою підтримкою[10] однак дипломатично підтримував в Радбезі ООН.

Проект цієї угоди, який належало скласти ще в 1944 році, з'явився за дивних обставин, коли його нібито було перехоплено в 1943 році і він потрапив до рук спецслужб іспанського диктатора Франсиско Франко. Це згадував генерал Франсиско Хордана у знаменитій промові, яку він виголосив у квітні 1943 року у Барселоні.[11]

КраїниВідсотки СРСРВідсотки СК
Болгарія 75% 25%
Греція 10% 90%
Угорщина 50% 50%
Румунія 90% 10%
 Югославія 50% 50%

Див. також

Примітки
  1. Документ міститься у Державному архіві Великої Британії, PREM 3/66/7 (169).
  2. Ryan, 1987, p. 137.
  3. Holmes, Leslie (2009). Communism: A Very Short Introduction. Oxford University Press Inc. с. 25. ISBN 978-0-19-955154-5.
  4. Resis, 1978.
  5. Rasor, Eugene L. Winston S. Churchill, 1874–1965: A Comprehensive Historiography and Annotated Bibliography. с. 269.
  6. Rose, Norman. Churchill: The Unruly Giant. с. 383.
  7. Cassimatis, Louis P. American Influence in Greece, 1917–1929. с. 240.
  8. Kolko, 1990, p. 145.
    See also Tsakaloyannis, 1986.
  9. Roberts, 2006, p. 218.
  10. Bell, P. M. H. (2001). The World Since 1945: An International History. ISBN 0-340-66235-2.
  11. Цей лист — який Сталін, безсумнівно, навмисно пустив в обіг, потрапив у руки генерала Франко і був використаний його міністром закордонних справ генералом Хордана у тій знаменитій промові, яку він виголосив у квітні 1943 року у Барселоні. Це був відчайдушний крик проти поступок Рузвельта більшовизмові... Nicolas Baciu: L'Europe de l'Est trahie et vendue: les erreurs tragiques de Churchill et Roosevelt: les documents secrets accusent, Pensée universelle, 1984, p. 49].

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.