Україна — Вперед!

У 1994 році міністр юстиції України Василь Онопенко створив і очолив Партію прав людини, яка в січні 1995 року об'єдналася з Українською партією справедливості і Соціал-демократичною партією в СДПУ.

З'їзд об'єднаної партії, який відбувся в січні 1995 року, обрав своїм лідером Василя Онопенка. У 1996 році партія змінила назву на СДПУ(о).

Логотип Української соціал-демократичної партії

Безпосередньо УСДП була створена 3 жовтня 1998 року, після того, як 13 обласних організацій СДПУ(о) вийшли з її складу. Головою партії був обраний народний депутат України Василь Онопенко. 11 грудня 1998 року УСДП була зареєстрована міністерством юстиції.

9 лютого 2001 року УСДП разом з «Батьківщиною» та іншими партіями підписала декларацію про створення виборчого блоку демократичної опозиції «Форум національного порятунку». 22 грудня 2001 року з'їзд УСДП ухвалив рішення про участь партії у парламентських виборах в складі Блоку Юлії Тимошенко.

26 листопада 2005 року було підписано політичну угоду про створення виборчого блоку партій «Батьківщина» і УСДП — «Блоку Юлії Тимошенко».

4 листопада 2006 року з'їзд обрав головою УСДП депутата Верховної ради Євгена Корнійчука, який з квітня 2005 року очолював київську міську партійну організацію УСДП.

11 квітня 2007 року з'їзд УСДП ухвалив рішення створити разом з «Батьківщиною» і партією «Реформи і порядок» виборчий блок партій — «Блок Юлії Тимошенко» для участі у дострокових парламентських виборах.

22 грудня 2010 року Генеральна прокуратура України провела обшук в центральному офісі партії. Голова партії Євген Корнійчук був узятий під варту за звинуваченням у корупційних діях під час роботи 1-м заступником міністра юстиції України[1]. На початку серпня 2011 року Корнійчук написав заяву про складання повноважень голови партії[2].

23 грудня 2011 року лідером партії стала Наталія Королевська[3]. Через незгоду зі зміною керівництва партії з неї вийшло багато членів, такі, як Олена Шустік, Володимир Левцун, Петро Кравчук та інші^{[джерело?]}.

14 березня 2012 року лідер партії Королевська була виключена з фракції «Блок Юлії Тимошенко — „Батьківщина“» (раніше фракція БЮТ) у Верховній раді. Народний депутат від БЮТ Андрій Сенченко заявив: «УСДП, починаючи з місцевих виборів 2010 року, діє явно за вказівкою Банкової і тому фактично не є нашим політичним союзником на виборах»[4]. В той же день партія заявила на своєму офіційному сайті: «Ми глибоко обурені і шоковані зрадою з боку керівництва фракції „БЮТ—Батьківщина“». Через ці події партія також покинула Комітет опору диктатурі, але Королевська запевнила, що партія як і раніше знаходиться «в опозиції до нинішнього режиму — режиму Януковича».

15 березня 2012 року Українська соціал-демократична партія була виключена з Блоку Юлії Тимошенко за звинуваченням у «співпраці з адміністрацією президента і правлячим режимом». Коментуючи звинувачення у співпраці з адміністрацією президента, Королевська нагадала, що її соратник Олексій Логвиненко звертався до членів фракції з вимогою навести факти співпраці з нинішньою владою. «Він висловив пропозицію: якщо буде пред'явлений хоч один факт моєї кулуарної співпраці з чинним режимом — він та наша команда складемо депутатські мандати. Жодних фактів не було наведено, все це залишилося голослівними звинуваченнями», — підкреслила Королевська[5].

Після виключення Королевська заявила: «Рішення про виключення мене з фракції, а нашої партії — з Блоку — були самостійно прийняті Турчиновим та Кожем'якіним і не були узгоджені з Юлією Тимошенко»[6]. Пізніше в ефірі телеканалу «Інтер» Олександр Турчинов підтвердив цю інформацію і заявив, що існують суттєві проблеми при комунікації з Юлією Тимошенко[7].

22 березня 2012 року на партійному з'їзді партія була перейменована в «Партію Наталії Королевської „Україна — Вперед!“». До Королевської приєдналися її соратники з «Батьківщини». Партія заявила про намір брати участь в парламентських виборах 2012 року.

Лідер партії Василь Онопенко взяв участь у президентських виборах 1999 року, набравши 0.5 % (124,040).

Брали участь у виборах як частина Блоку Юлії Тимошенко. Набрали 7.26 % (1,882,087).

Брали участь у виборах як частина Блоку Юлії Тимошенко. Набрали 22.29 % (5,652,876).

Брали участь у виборах як частина Блоку Юлії Тимошенко. Набрали 30.71 % (7,162,193).

Виборчий список власної партії, оприлюднений 1 серпня, Королевська очолила особисто[8]. З метою підвищення іміджу та можливого залучення під свої знамена численних вболівальників футбольної зірки зокрема та команди Динамо (Київ) й національної збірної взагалі[9], другий номер отримав Андрій Шевченко, в минулому член СДПУ(о)[10][11], який ще 27 липня заявив про завершення міжнародної футбольної кар'єри[12], наступного дня — про свій вступ в партію «Україна — Вперед!»[13], а 31 серпня — про перерахунок в партійний фонд 10 мільйонів гривень[14] при річній зарплаті у 2011 в динамівському клубі, згідно з поданою в ЦВК декларацією про доходи, 25 090 гривень[15]. Також до першої п'ятірки ввійшли: Остап Ступка, (син Богдана Ступки), колишній голова Міністерства охорони здоров'я Ілля Ємець та ректор Київського національного лінгвістичного університету Роман Васько[16][17]. Була проведена потужна передвиборча агітація з масовим використанням телебачення[18][19][20][21][22], зокрема промороликів[23], зовнішніх носіїв їнформації[24], преси[25][26] та навіть соцопитувань[27].

Виборча кампанія партії «Україна — Вперед!», за оцінками експертів в результаті моніторингу зовнішньої та телевізійної реклами, обійшлася в сумму 150—200 мільйонів доларів США. Партія подала позов в суд на Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) та фонд «Демократичні ініціативи» за опублікування результатів спільного соціологічного опитування, в якому зокрема вказувалось, що за цю політичну силу готові віддати свої голоси 2,1 % виборців. В інтерв'ю кореспонденту «Коммерсант-Украина» Наталія Королевська сказала:

"— Соціологічні війни проводяться перед кожними виборами, але такого, як зараз, ще ніколи не було. І тому ми, отримавши дані внутрішніх опитувань, які підтвердили наш результат в 7%, прийняли рішення судитися. Ми вважаємо, що це допоможе уникнути маніпуляцій. Соціологія маніпулює думками людей і є одним з елементів фальсифікації виборів — людям наперед нав'язують сфабрикований результат. — Якщо вибори покажуть, що ваш рейтинг набагато нижчий за 7%, ви відкличете свій позов до КМІС та фонду «Демократичні ініціативи»? — Ми не будемо відкликати позов, тому що точно знаємо, що їх дослідження не проводилось. А вибори покажуть, що наш рейтинг — 10%!" Оригінальний текст (рос.) «— Социологические войны ведутся перед каждыми выборами, но такого, как сейчас, еще никогда не было. И поэтому мы, получив данные внутренних опросов, которые подтвердили наш результат в 7%, решили судиться. Мы считаем, что это поможет избежать манипуляции. Социология манипулирует мнением людей и является одним из элементов фальсификации выборов — людям заранее навязывают сфабрикованный результат. — Если выборы покажут, что ваш рейтинг гораздо ниже 7%, вы отзовете свой иск к КМИС и фонду "Демократические инициативы"? — Мы не будем отзывать иск, поскольку точно знаем, что их исследование не проводилось. А выборы покажут, что наш рейтинг — 10%!»

.

Після проведення виборів виявилось, що партію «Україна — Вперед!» підтримало своїми голосами 322 198 виборців, або 1,58 %. В результаті кожен голос, відданий за партію Наталії Королевської, коштував їй та її соратникам у 332 долари, а до Верховної Ради України Наталія Королевська та її партія не потрапили.[28][29][30]