Ступка Богдан Сильвестрович
Богда́н Сильве́стрович Сту́пка (27 серпня 1941, смт Куликів, Львівська область, Українська РСР — 22 липня 2012, Київ, Україна) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993, за головну роль у виставі «Тев'є-Тевель», за Шолом-Алейхемом), Народний артист УРСР (1980), Народний артист СРСР (1991), Герой України (2011).
| Богдан Ступка | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | Ступка Богдан Сильвестрович | ||||||||||||||||
| Народився |
27 серпня 1941[1][2] Куликів, Галичина | ||||||||||||||||
| Помер |
22 липня 2012[3][2] (70 років) Київ, Україна | ||||||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||
| Громадянство |
 СРСР Україна | ||||||||||||||||
| Релігія | Греко-католик | ||||||||||||||||
| Діяльність | актор | ||||||||||||||||
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка (1965) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | ||||||||||||||||
| Вчителі | Гай Олександр Дмитрович | ||||||||||||||||
| Заклад | Київський академічний драматичний театр на Подолі | ||||||||||||||||
| Роки діяльності | 1961—2012 | ||||||||||||||||
| Дружина | Лариса | ||||||||||||||||
| Діти | Остап Ступка | ||||||||||||||||
| Батьки |
Марія Григорівна Ступкаd | ||||||||||||||||
| IMDb | ID 0836273 | ||||||||||||||||
| Нагороди та премії | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||
 Богдан Ступка у Вікісховищі | |||||||||||||||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | |||||||||||||||||
Біографія
Богдан Ступка в останні роки життя
Народився в смт Куликів (тепер Жовківський район на Львівщині), яке на той час перебувало під німецькою окупацією і входило до складу дистрикту Галичина Генерал-губернаторства.
До сцени його привчили родичі: батько співав у хорі Львівського оперного театру, мамин старший брат був там же солістом, а тітка — головним концертмейстером.
За кулісами театру Богдан Ступка побачив і почув багатьох видатних співаків повоєнного часу, зокрема Івана Козловського та Сергія Лемешева.
Освіта і кар'єра
Вступивши до 37-ї школи м. Львова, тоді у СШ № 4 (тепер Львівська лінгвістична гімназія), а з восьмого класу і до випуску вчився у 28-й середній школі. Богдан хотів вступити на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка[4], але іспити склав невдало. Потому влаштувався в обсерваторію, працював певний час у Баку, вступив на заочне відділення філологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка[5].
1961 року він закінчив акторську студію при Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької і до 1978 року працював у цьому театрі. Його творчим наставником був Сергій Данченко, який 1978 року очолив Київський академічний драматичний театр імені Івана Франка. Того ж року на запрошення свого наставника Б. Ступка перейшов до цього театру.
1984 року він закінчив заочне відділення театрознавчого факультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Протягом 1999—2001 років був міністром культури і мистецтв України.
2001 року після смерті Сергія Данченка Богдан Ступка очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Його син Остап грав провідні ролі в театрі під керівництвом батька.
Був президентом Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», Бердянського міжнародного кінофестивалю «Бригантина»
Богдан Ступка - Президент 9-го Міжнародного кінофестивалю "Бригантина" (2006 рік)
та Київського міжнародного кінофестивалю.
Смерть
22 липня 2012 року Богдан Ступка після тривалої хвороби на сімдесят першому році життя помер о 6:45 у лікарні «Феофанія»[6]. 24 липня 2012 року у театрі імені Івана Франка відбулася церемонія прощання з актором[7]. Як повідомив його син Остап, причиною смерті став серцевий напад на тлі задавненого раку кісток[8].
Богдан Ступка хотів померти в один день зі своєю матір'ю Марією Ступкою, яка пішла з життя в ніч з 23 на 24 липня 2007 року[7].
Пам'ятник на могилі Богдана Ступки
Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).
Ролі в кіно
За свою кар'єру актор зіграв понад 100 ролей у кіно.
Працював із кінорежисерами Отаром Іоселіані, Кшиштофом Зануссі, Єжи Гофманом, Режисом Варньє, Юрієм Іллєнком, Кірою Муратовою, Сергієм Бондарчуком, Володимиром Бортком, Павлом Чухраєм, Дмитром Месхієвим.
Дебют у кіно — у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» (1971), роль Ореста Дзвонаря. На цю роль претендував Іван Миколайчук, але позаяк це була роль бійця УПА (тобто негативна за радянських часів), то влада не хотіла, аби її грав Миколайчук. Затвердили Ступку, за яким після театральної ролі Річарда III закріпився негативний імідж. Але його трактування образу виявилося дуже вдалим і ця роль досі одна з найкращих у списку актора.
У переліку ролей Б.Ступки багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький («Чорна рада»), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу»), Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем»), а також Чингісхан («Таємниця Чингісхана»), Олександр Керенський («Червоні дзвони»), Борис Годунов («Кремлівські таємниці»), Остап Вишня («Із житія Остапа Вишні»).
2006 — на екрани вийшла стрічка Тиграна Кеосаяна «Заєць над безоднею» (Росія), де Ступка зіграв генсека Бежнєва (натяк на Брежнєва).
Знявся у російському комедійному детективі Романа Качанова «Взяти Тарантіну» (тут його партнеркою по фільму була Людмила Гурченко).
2007 — виконав головну роль у неоднозначно сприйнятому фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба» (Росія; прем'єра — 2009).
Ролі в театрі
- 1960 — «Над блакитним Дунаєм» І. Річарда; реж. А. Горчинський — румунський офіцер
- 1960 — «Фауст і смерть» О. Левади; реж. Борис Тягно — робот Механтроп
- «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого; реж. А. Ріпко — Шляхтич
- «З коханням не жартують» П. Кальдерона; реж. Сергій Сміян — Дон Хуан
- 1963 — «Гайдамаки» Т. Шевченка; реж. Володимир Грипич — конфедерат.
- «Колеги» В. Аксьонова; реж. А. Ротенштейн.
- «Четвертий» К. Симонова; реж. Сергій Сміян — Чарльз Говард, американський журналіст.
- «Третя патетична» М. Погодіна; реж. Сергій Сміян — Валерій Сестрорецький.
- 1973 — «Річард III» В. Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Річард III.
- 1975 — «Прапороносці» за О. Гончаром; реж. Сергій Данченко — Брянський.
- 1976 — «Камінний господар» Л. Українки; реж. Сергій Данченко — Дон Жуан.
- 1979 — «Дикий Ангел» О. Коломійця; реж. Володимир Оглоблін — маляр.
- 1979, 4 травня — «Украдене щастя» І. Франка; реж. Сергій Данченко — Микола Задорожній[9].
- 1980 — «Дядя Ваня» А. Чехова; реж. Сергій Данченко — Іван Петрович Войницький.
- 1981 — «Загибель ескадри» О. Корнійчука; реж. Сергій Данченко.
- 1985 (мала сцена), 1999 (велика сцена) — «Кар'єра Артура Уї, якої могло не бути» Б. Брехта; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Артуро Уі.
- 1986 — «Енеїда» І. Котляревського; реж. Сергій Данченко — Іван Котляревський.
- 1987 — «Майстер і Маргарита» за романом М. Булгаковим; реж. Ірина Молостова — Ієшуа / Автор.
- 1989 — «Тев'є-Тевель» Г. Горіна за мотивами збірки оповідань «Тев'є-Молочар» Шолом-Алейхема; реж. Сергій Данченко, Дмитро Чирипюк — Тев'є.
- 1992 — «Привиди» Е. де Філіппо; реж. Петро Ільченко — Паскуале.
- 1993 — «Нотатки божевільного» М. Гоголя; реж. В. Сечин — Поприщин.
- 1994 — «Росмерсгольм» Г.. Ібсена; реж. Сергій Данченко — Росмер.
- 1994 — «Маячня удвох» Е. Йонеско; реж. В. Сечин — Він.
- 1995 — «Сни за Кобзарем» Т. Шевченка; реж. Валентин Козьменко-Делінде — Поет
- 1997 — «Король Лір» В. Шекспіра; реж. Сергій Данченко — король Лір.
- 2003 — «Цар Едіп» Софокла; реж. Роберт Стуруа — цар Едіп.
- 2003 — «Істерія» Террі Джонсона; реж. Григорій Гладій —Зигмунд Фрейд.
- 2006 — «Посеред раю на майдані» В. Клименко; реж. Володимир Кучинський та Володимир Клименко.
- 2007 — «Лев і Левиця» І. Коваль; реж. Станіслав Мойсеєв — Лев Толстой[10].
- 2008 — «Легенда про Фауста» за мотивами творів Й. Шпіса, К. Марлоу і Гейсельбрехта; реж. Андрій Приходько — старий Фауст / Мефістофель[11].
- «Чайка» А. Чехова — Треплев.
- Інші театри
- 1989 — «Сад Божественних пісень» В. Шевчука за творами Г. Сковороди; реж. Олексій Кужельний — Григорій Сковорода (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»).
- 1995 — «Не боюся сірого вовка» Е. Олбі; реж. Андрій Жолдак — Джордж (Київський академічний Молодий театр).
- 1999 — «Старосвітська любов» М. Коляди за мотивами повісті «Старосвітські поміщики» Миколи Гоголя; реж. Валерій Фокін — Афанасій Іванович Товстогубов (Приватна антреприза)
- «Вишневий сад» А. Чехова; реж. Вадим Дубровицький — Фірс
- «Милий брехун» Дж. Кілті (антреприза, США) реж. Валентин Козьменко-Делінде — Бернард Шоу, драматург
- Радіовистави
- 1980 — «Старий і море» Е. Хемінгуея; постановка Ніни Новоселицької — Сантьяго[12][13]
Телебачення
- У 2004 знявся в українській версії телевізійної гри «Форт Байяр» (телеканал «1+1») у ролі Мудрого Мольфара, який задавав загадки гравцям.
Фільмографія
| Рік | Назва | Роль | Країна | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| 1970 | Білий птах з чорною ознакою | Орест Дзвонар | УРСР | |
| 1970 | Мир хатам, війна палацам (ТБ) | УРСР | ||
| 1971 | Друге дихання (ТБ) | Ігор | УРСР | |
| 1971 | Камінний господар | дон Жуан | УРСР | фільм-спектакль |
| 1971 | Осяяння | Юрій Морозенко | УРСР | |
| 1972 | Наперекір усьому | Симеон | УРСР, СФРЮ | |
| 1972 | Найостанніший день (Самый последний день) | Валера | СРСР | |
| 1973 | Вогнище на снігу (Костер на снегу) | |||
| 1973 | Новосілля | Данько | УРСР | |
| 1975 | Хвилі Чорного моря. Ч. 3. Катакомби (ТБ) | Іонел Миря | УРСР | |
| 1975 | Посеред літа | Троян | УРСР | |
| 1976 | Солдати волі (Солдаты свободы) | капітан Старцев | СРСР, Болгарія, Польща, Чехословаччина, НДР | |
| 1977 | Право на любов | Яків | УРСР | |
| 1979 | Забудьте слово «смерть» | Іван Островий | УРСР | |
| 1979 | І прийде день (И придет день) | СРСР | ||
| 1979 | Скляне щастя | Дзякун | ||
| 1980 | Дударики | Леонтович | УРСР | |
| 1980 | Інакше не можна (Иначе нельзя) | Петушков | СРСР | |
| 1980 | Від Бугу до Вісли | Щупак, німецький агент «Фокусник» | УРСР | |
| 1980 | Двобій (ТБ) | Дзякун | УРСР | фільм-спектакль |
| 1981 | Мужність (ТБ) | Гранатов | (7 серій) | |
| 1981 | Червоні дзвони (Красные колокола) | Керенський | СРСР, Італія, Мексика | |
| 1982 | Відкриття (ТБ) | УРСР | ||
| 1982 | Таємниці святого Юра | Олекс | УРСР | |
| 1983 | Вир | Йоська Вихор | УРСР | |
| 1984 | Володчине життя | Баскетис | УРСР | |
| 1984 | Все починається з любові | Антонюк | УРСР | |
| 1984 | Украдене щастя (ТБ) | Михайло Задорожний | УРСР | |
| 1985 | Діти сонця (Дети солнца) | Борис Миколайович Чепурний | СРСР | |
| 1985 | Женихи | УРСР | ||
| 1985 | Дорівнює чотирьом Франціям (Равняется четырем Франциям, ТБ) | Шахматов | СРСР | фільм-спектакль |
| 1985 | Метушня (ТБ) | Акіла | УРСР | фільм-спектакль |
| 1986 | Вечорниці (ТБ) | писар Фінтик | УРСР | |
| 1986 | Дім батька твого (ТБ) | маляр | УРСР | |
| 1986 | Щасливий, хто кохав | УРСР | ||
| 1986 | До розслідування приступити. Фільм 1-й. Версія | слідчий Олександр Іванович Стасенко | УРСР | |
| 1987 | До розслідування приступити. Фільм 2-й. Наклеп | УРСР | ||
| 1987 | Золоте весілля | УРСР | ||
| 1987 | Данило — князь галицький | Судич | УРСР | |
| 1988 | Генеральна репетиція | Василь Опанасович Гоголь | УРСР | |
| 1988 | Камінна душа | Марусяк | УРСР | |
| 1988 | Театральний сезон | УРСР | ||
| 1990 | Микола Вавилов (ТБ) | Трофім Лисенко | СРСР, ФРН | 6 серій |
| 1990 | Нині прослався син людський | архієрей | УРСР | |
| 1990 | Луна | Україна | короткометражка | |
| 1991 | Із житія Остапа Вишні | Остап Вишня | УРСР | |
| 1991 | Гріх (ТБ) | Сталинський | УРСР | |
| 1991 | Кремлівські таємниці шістнадцятого століття | Борис Годунов | СРСР | |
| 1992 | Чотири листи фанери | полковник | Україна | |
| 1992 | Господи, прости нас грішних! | Цибукін | Україна | |
| 1992 | Для домашнього огнища | Гірш | Україна | |
| 1992 | Тарас Шевченко. Заповіт | Україна | 9 серій | |
| 1993 | Дорога до раю (Дорога в рай, The Road to Paradise) | Лернер | Росія, Німеччина | |
| 1993 | Єлисейські поля | татусик | Україна | |
| 1993 | Пастка (ТБ) | Валеріан Стальський | Україна | 5 серій |
| 1993 | Сірі вовки (Серые волки) | Володимир Єфимович Семичастний | Росія | |
| 1993 | Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди | багатий залицяльник | Україна | |
| 1993 | Трагедія століття (Трагедия века) | Старцев | Росія | 24 серії |
| 1993 | Кайдашева сім'я (комедія) | |||
| 1995 | Геллі і Нок | Україна | ||
| 1995 | Самотній гравець (Одинокий игрок) | Павло Кіндратович | Росія | |
| 1996 | Judenkreis, або Вічне колесо | Ліберзон | Україна | |
| 1996 | Кайдашева сім'я | старий Кайдаш | Україна | |
| 1999 | Вогнем і мечем | гетьман Богдан Хмельницький | Польща | |
| 1999 | Схід — Захід (Est — Ouest) | полковник Бойко | Франція, Росія, Україна, Іспанія, Болгарія | |
| 1999 | Китайський сервіз (Китайский сервиз) | Лапсин | Росія | |
| 2000 | Чорна рада | гетьман Іван Брюховецький | Україна | (9 серій) |
| 2001 | Молитва за гетьмана Мазепу | гетьман Іван Мазепа | Україна | |
| 2001 | Саломея | поміщик Желинський | Росія | 10 серій |
| 2002 | Таємниця Чингісхана | Чингісхан | Україна | |
| 2003 | Завтра буде завтра | Валентин Петрович Панченко | Україна, Росія | 14 серій |
| 2003 | Коли сонце було богом (Stara baśń. Kiedy słońce było bogiem) | князь Попел | Польща | |
| 2004 | Водій для Віри (Водитель для Веры) | генерал Сєров | Росія | * премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль другого плану, премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль |
| 2004 | Свої (Свои) | Іван Блінов | Росія | * номінація на премію Європейський кіноприз як найкращий актор * приз «Срібний Георгій» за найкращу чоловічу роль на Московському міжнародному кінофестивалі |
| 2005 | Взяти Тарантіну | професор Фелікс Добржанський, «Фелліні» | Росія | 8 серій |
| 2005 | Вбивча сила-6 (Убойная сила-6, ТБ) | Войцеховський | Росія | Фільм 2. Мис Доброї Надії |
| 2006 | Два в одному | батько Маші | Україна, Росія | |
| 2006 | Заєць над безоднею (Заяц над бездной) | Брежнєв | Росія | |
| 2006 | Мости серцеві | письменник | Україна | |
| 2006 | Сонька Золота Ручка | Ліба Соломоніак, батько Соньки | Росія | 12 серій |
| 2006 | Дивне Різдво (ТБ) | доктор Павленко | Україна | |
| 2006 | Три напівграції (Три полуграции) | Вадим Сергійович, дід Ромки | Росія | 4 серії |
| 2007 | 18—14 | директор Ліцею Малиновський | Росія | |
| 2007 | Одна любов душі моєї | Григорій Сковорода | Росія | 10 серій |
| 2007 | Весілля. Справа. Смерть (Свадьба. Дело. Смерть, Полонез Кречинського) | Варравін | Росія | 24 серії, не був закінчений |
| 2007 | Троє і Сніжинка (трое и Снежинка) | Макар Андрійович, батько Ендрю | Росія | |
| 2007 | Приватне замовлення (Частный заказ) | Степан Єфимович Татарський | Росія | 8 серій |
| 2007 | Юнкера | полковник Шульгович | Росія | 12 серій |
| 2008 | Сафо | професор Володимир Орлов | Україна, Росія | |
| 2008 | Серце на долоні / пол. Serce na dłoni | Костянтин | Польща, Україна | * найкраща чоловіча роль на III-му Римському кінофестивалі |
| 2008 | Олександр. Невська битва | князь Ярослав | Росія | |
| 2008 | Сила притяжіння (Сила притяжения, Противоположности притягиваются) | Семен Сорока | Україна | 60 серій |
| 2008 | Стріляй, негайно! | директор банку | Україна, Росія | |
| 2009 | Тарас Бульба | Тарас Бульба | Росія, Україна | * премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль |
| 2009 | Інсайт | старий | Білорусь | |
| 2009 | Куплю друга | Кім | Україна | |
| 2009 | Відторгнення (Отторжение, Под зеленым небом) | Іван Павлович | Україна | |
| 2010 | Шантрапа (Chantrapas) | Борис Фірсов | Франція, Грузія | |
| 2010 | Вчора закінчилась війна (Вчера закончилась война) | Федір Михайлович Конюхов | Росія | 16 серій |
| 2010 | Іванов | Лебедєв | ||
| 2011 | Вогні кнайпи (Огни притона) | прокурор Заславський | Росія | |
| 2011 | Платон Ангел | Платон Ангел | Україна | II Трускавецький міжнародний кінофестиваль телевізійних фільмів «Корона Карпат». м. Трускавець (Україна). Перша премія за найкращу чоловічу роль |
| 2011 | Будинок (Дом) | Григорій Іванович Шаманов | Росія | *премія «Золотий Орел» за найкращу чоловічу роль другого плану |
| 2011 | Гра (Игра) | Росія | 8 серій, у виробництві | |
| 2011 | Одного разу в Ростові (Однажды в Ростове) | Полєтаєв | Росія | 24 серії |
| 2011 | Сестри Корольови (Сестры Королёвы) | батько сестер | Росія | 12 серій |
| 2012 | Безодня (Бездна, Варламов) | Леонід Маркович Корольов | Росія | 16 серій |
| 2015 | 12 місяців. Нова казка | Грудень | Росія |
Відзнаки
Міжнародні
Листопад 2008 — нагорода III Римського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль — за головну роль в українсько-польському фільмі «Серце на долоні» режисера Кшиштофа Зануссі. Під час вручення нагороди актор сказав:
 |
Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в цілому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому. |  |
Українські державні відзнаки
Богдан Ступка на обкладинці газети «Культура і життя»
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (23 серпня 2011) — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[14]
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 січня 2010)[15], V ст. (4 листопада 2006)[16]
- Орден «За заслуги» I ст. (21 серпня 2001)[17], II ст. (21 серпня 1999)[18]
- Почесна відзнака Президента України (23 серпня 1994)[19]
- Державна премія України імені Т. Шевченка 1993 року у галузі театрального мистецтва — за виставу «Тев'є-Тевель» за Шолом-Алейхемом у Київському державному академічному українському драматичному театрі імені І. Франка (у складі колективу)[20]
- Державна премія України імені Олександра Довженка 2012 року (посмертно) — за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва[21]
Вшанування пам'яті
Поштова марка, присвячена Б. Ступці зі львівським спецпогашенням
- На честь нього названі вулиці у містах Вінниця, Буча, Бориспіль, Жовті Води, Запоріжжя, Синельникове, Таврійськ, Покровськ, Слов'янськ.
- Астероїд 269252 Богданступка, відкритий у ніч на 67-ий день народження Богдана Ступки в Андрушівській астрономічній обсерваторії, названий на його честь.
- 5 жовтня 2016 року УДППЗ «Укрпошта» введено в обіг художню поштову марку, присвячену Богданові Ступці[22] та проведено погашення марки і конверта «Перший день» на поштамтах Львова та Києва спеціальним пам'ятним штемпелем «Першого дня».
- До 75–річчя від Дня народження актора (2016) відкрито Музей-кімнату Богдана Ступки в будівлі Народного дому смт. Куликів.
- До 76–тої річниці від Дня народження (2017) встановлено погруддя Богдана Ступки біля будівлі Народного дому смт. Куликів Жовківського району Львівської області[23][24].
- 27 серпня 2021 року до 80–річчя від Дня народження актора у Києві на вулиці Марії Заньковецької відкрили горельєф, пам’ятну дошку з мініскульптурою[25][26].
Сім'я
Богдан Ступка був одружений з Ларисою Ступкою, випускницею Бакинського хореографічного училища.
Примітки
- Interview: Bohdan Stupka on Gogol's "Madman," theater and film in Ukraine // The Ukrainian Weekly — 1995. — Iss. 10. — P. 10–11. — ISSN 0273-9348
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Помер Богдан Ступка // УНІАН — 2012.
- Т. Рошівська Хіміка з Богдана Ступки не вийшло. На щастя // Пенсійний кур'єр. — № 39 (177). — 2006. — 29 вересня.
- Мельниченко В.Ю. Богдан Ступка. Біографія. — М.: Домашня бібліотека, 2012. — 832 с.
- Поруч із Богданом Ступкою в день смерті не було лікарів — син
- Помер видатний актор Богдан Ступка ТСН.ua 22.07.2012.
- Причину смерти Богдана Ступки назвал син, Остап Ступка. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
- «Украдене щастя» на сайті Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Віктор ГРИНЕВИЧ (23 жовтня 2007). Богдан Ступка грає Льва Толстого (ua). «Gazeta.ua». Процитовано 6 листопада 2020.
- Олег ВЕРГЕЛІС (31 жовтня 2008). Во ім’я отця і сина. Про Фауста, Мефістофеля, Ступок— і проблему напівфабрикатів (ua). «Дзеркало тижня» № 41. Процитовано 6 листопада 2020.
- Франківцям – 100 років. Ернест Хемінгуей."Старий і море". Радіовистава. Постановка Ніни Новоселицької
- Ернест Хемінгуей. «Старий і море». Радіовистава. У ролях: Сантьяго - народний артист України Богдан Ступка, Маноліно — Костянтин Степанков (молодший)
- Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 838/2011 «Про присвоєння Б. Ступці звання Герой України»
- Указ Президента України від 27 січня 2010 року № 71/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- Указ Президента України від 4 листопада 2006 року № 933/2006 «Про нагородження Б. Ступки орденом князя Ярослава Мудрого»
- Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
- Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1051/99 «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
- Указ Президента України від 23 серпня 1994 року № 465/94 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
- Указ Президента України від 24 лютого 1993 року № 60/93 «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1993 року»
- Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 518/2012 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2012 року»
- Укрпошта презентувала марку «Богдан Ступка»
- РДА, Адміністрація. У Куликові відкрили погруддя Богдана Ступки. zhovkva-rda.gov.ua (uk-ua). Процитовано 28 серпня 2017.
- У Львівській області відкрили пам'ятник Богдану Ступці. ukranews.com. Українські новини. 28 серпня 2017.
- До 80-річчя Богдана Ступки у Києві відкрили горельєф. Суспільне. 27.08.2021. Процитовано 30 серпня 2021.
- Бандерівець, гетьман, Чингісхан - сім ролей Богдана Ступки. BBC News Україна. 27.08.2021. Процитовано 30 серпня 2021.
Публікації
- Богдан Ступка: відомий укр. актор, худож. керівник Нац. акад. драм. театру ім. І. Франка / М. Загребельний. — Харків: Фоліо, 2017. — 118 с. — (Знамениті українці, ISBN 978-966-03-5098-4). — ISBN 978-966-03-6304-5.
- Богдан Ступка: митець і людина / Упор. М. Лабінський. — К.: Книга, 2008. — 240 с.
- Богдан Ступка: фотоальбом. — Букрек, 2001. — 51 с.
- Коломиец Р. Страсти по Богдану: жизнь и творческий путь Б.Ступки. — К.: Факт, 2006. — 414 с. (рос.)
- Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка: штрихи до портрета. — К.: Знання України, 2001. — 216 с.
- Мельниченко В. Ю. Майстер (Богдан Ступка). — К.: Либідь, 2005. — 392 с. — ISBN 966060405X.
- Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка: обличчям до історії / Володимир Мельниченко ; ред. А. Овсянникова. — М.: Домаш. б-ка, 2013. — 414 с.
- Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка: біографія / Володимир Мельниченко; ред. А. Овсянникова; Нац. культ. центр України в Москві ім. Б. Ступки — Москва: Домаш. б-ка, 2012. — 831 с.
- Мельниченко В. Ю. Богдан Ступка: (Штрихи до портрета) / Володимир Мельниченко. — Київ: Знання України, 2001. — 216 с.
- Мельниченко В. Ю. Театральний тандем: (феномен Данченка-Ступки) / Володимир Мельниченко. — Львів: Академ. Експрес, 2000. — 200 с.
- Мельниченко В. Ю. Майстер: про Б. С. Ступку / Володимир Мельниченко. — Київ: Либідь, 2005. — 400 с.
- Томазова Н. М. Ступка Богдан Сильвестрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 875. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Посилання
- Біографія Богдана Ступки (відео) // ТСН
- Богдан Ступка. Франківські містифікації. Роздуми про театр, його історію, корифеїв, сьогодення та майбутнє" // День. — 2005. — 24 берез.
- Т. Рошівська. Хіміка з Богдана Ступки не вийшло. На щастя // Пенсійний кур'єр. — 2006. — 29 верес.
- Богдан Ступка. Фільмографія // Кіноколо
- Богдан Ступка на сайті bstupka.ho.ua
- Наталя Дмитренко Ступка — не президент! // Україна молода. — 2010. — 11 груд.
- На своєму ювілеї Ступка заспівав Армстронга[недоступне посилання з липня 2019] // УНІАН. — 2011. — 9 жовт.
- «Талант — не гроші, не ковбаса, не шинка. Не вирахуєш, скільки відсотків його є» — щоденник Богдана Ступки // Країна. — 2011. — 9 верес.
- Ступка Богдан в Електронній бібліотеці «Культура України»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.