Русофільство

Рософі́льство (москвофі́льство; іноді росіянофі́льство — буквально любов до Росії або росіян; рос. русофильство) — захоплення та прихильність до Росії (включаючи епоху Радянського Союзу, Російської імперії, Московії та ВКМ), росіян, російської історії та російської культури. Термін може використовуватися в культурному, політичному або лінгвістичному контексті. Антонім і протилежність рософільству – рософобія.

Русофільство
Протилежно русофобія
 Русофільство у Вікісховищі
Прапор Російської Федерації

Рософільство в Європі
Собор Василія Блаженного на Червоній площі в Москві

Американський письменник Роберт Александер писав: «Я люблю росіян за їх драматичну, емоційну натуру. Вони не бояться любити, не бояться постраждати, не бояться перебільшувати чи діяти імпульсивно».[1]

У жовтні 2004 року Міжнародна організація Ґеллапа оприлюднила результати свого опитування, згідно з якими близько 20% жителів Західної Європи ставляться до Росії позитивно, причому найпозитивніше — Ісландія, Німеччина, Греція та Сполучене Королівство. Відсоток респондентів, які висловили позитивне ставлення до Росії, склав 9% у Фінляндії, Туреччині та Японії, 38% у Литві, 36% у Латвії та 34% в Естонії. В Естонії і особливо в Латвії є велика кількість етнічних росіян, що, ймовірно, вплинуло на результат.

Рософільство в Сербії

Росія надзвичайно популярна в Сербії, і серби завжди традиційно вважали Росію близьким союзником через спільну слов’янську спадщину і культуру, а також православну віру. У Сербії та Чорногорії, обидві нації яких переважно східні православні, віра, яку висловлювала переважна більшість росіян, не було радянського впливу, і росіяни завжди вважалися дружнім братнім народом, їхнім першим союзником на міжнародній арені. І в Сербії, і в Чорногорії є квартали, вулиці, будівлі та статуї, названі на честь чогось російського. У Сербії є Російський центр науки і культури та готель Москва.

Рософільство в Чорногорії

Чорногорія також є східно-православною та слов'янською країною. У Подгориці є Московський міст,[2] а біля мосту — статуя російського співака й актора Володимира Висоцького.

Рософільство в Україні
Проросійські сепаратисти в Донецьку, на сході України

Після відновлення Україною незалежности в 1991 році українці, переважно на сході та півдні країни, проголосували за більш рософільську позицію уряду, починаючи від тіснішого економічного партнерства до повного національного союзу.[3] Росія та Україна мали особливо тісні економічні зв’язки, тоді як рософільська політична партія Партія регіонів стала найбільшою партією у Верховній Раді України у 2006 році. Вона залишалася домінуючою силою в українській політиці до Євромайдану (2013-2014) та Революції Гідности 2014 року. Після початку російсько-української війни в 2014 році загальне ставлення українців до Росії та росіян стало набагато негативнішим, більшість українців виступають за членство в НАТО[4] та Європейському Союзі.[5]

«Добре» до росіян ставляться 41% відсотків жителів України (негативно 42%),[6] тоді як загалом позитивно до України ставляться 54% росіян, як показало недавнє опитування жителів країни. Станом на 2021 рік в Україні існують такі рософільські партії як Опозиційна платформа за життя, Опозиційний блок, Наш край, Наші та партія Шарія.

Примітки
  1. Book Group Guide – Rusoff Agency. Rusoffagency.com. Процитовано 17 жовтня 2018.
  2. Moscow bridge in Podgorica. Androidvodic.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 жовтня 2018.
  3. Rapawy, Stephen (1997). Ethnic Reidentification in Ukraine (page 17). Washington, D.C.: United States Census Bureau. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 12 липня 2018.
  4. Pledging reforms by 2020, Ukraine seeks route into NATO. Reuters (англ.). 10 липня 2017. Процитовано 3 жовтня 2021.
  5. Simmons, Katie; Stokes, Bruce; Poushter, Jacob (10 червня 2015). 3. Ukrainian Public Opinion: Dissatisfied with Current Conditions, Looking for an End to the Crisis. Pew Research Center's Global Attitudes Project (амер.). Процитовано 3 жовтня 2021.
  6. Украинцы хуже относятся к РФ, чем россияне в Украине – опрос. https://www.kiis.com.ua/ (укр.). Процитовано 31 жовтня 2021.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.