Український національно-державний союз

Український національно-державний союз (УНДС) — координаційний центр українських центристських і правих партій (УПСС, УПСФ, Української трудової партії, Української демократично-хліборобської партії) та Об'єднаної ради залізниць України й Поштово-телеграфної спілки.

Український національно-державний союз створений у середині травня 1918 року з метою «рятувати загрожену українську державність» перед наступом росіян за гетьманської влади. Крім УНДС антигетьманські позиції займав Всеукраїнський союз земств, очолюваний Симоном Петлюрою. У меморіалі від 24 травня 1918 року УНДС висловив вотум недовір'я урядові Федора Лизогуба за антиукраїнську діяльність деяких міністерств та адміністрації й вимагав українізації державного апарату. УНДС поширив свої рамки в серпні 1918 року, перетворившись на Український Національний Союз.

Український національно-державний союз був знов створений на з'їзді у Новому Ульмі (Німеччина) 25—26 травня 1946 року з кількох груп: міжвоєнних емігрантських діячів, льояльних до екзильного центру УНР, колишніх військовиків УНР, повоєнної східно-української еміграції, головно з так званої харківської громадськості, та західно-українських поміркованих діячів, які під час другої світової війни переважно співпрацювали у системі УЦК. До Головної управи обрано Тимоша Олесіюка, головою Ради В. Доленка. УНДС був співтворцем Української Національної Ради, а його діяч Б. Іваницький став її головою. Другий з'їзд в Майнц-Кастелі 2—3 вересня 1947 року змінив структуру УНДС, обрав Центральний Комітет на чолі з М. Олексієвим; з 1950 року головою став М. Лівицький, з 1967 року — Т. Леонтій.

Невдовзі деякі середовища відокремилися від УНДС і створили свої партії; діячі харківської групи оформили 1948 року Союз земель соборної України — Селянську Партію (В. Доленко, В. Дубровський та ін.); 1950 року група К. Паньківського, М. Ветухова і М. Шлемкевича створила у США Союз Українських Національних Демократів; окремі члени з колегії УЦК також відійшли, й УНДС звузився до прихильників президента УНР в екзилі М. Лівицького; діяч УНДС Т. Леонтій був довголітнім головою Виконавчого органу УНРади. Пресовий орган УНДС — місячник «Мета» (1953—1972), що згодом стала напівофіціозом Державного Центру УНР в екзилі; короткий час у 1950-их роках виходив «Бюлетень УНДС» у США, а згодом, як його продовження, у 1960-их роках у Нью-Йорку видавався у форматі двомісячника поновлений журнал «Тризуб» (редактором обох видань був інж. Артем Зубенко[1]); 4 випуски «Бібліотеки українського державника» тощо.

Крім згаданих, видатні діячі: Є. Ґловінський, М. Кабачків, В. Соловій, О. Юрченко та ген.: М. Омелянович-Павленко, М. Садовський, О. Вишнівський, А. Валійський.