Українська Національна Рада

Українська Національна Рада ЗУНР-ЗОУНР (УНРада) — вищий законодавчий орган Західно-Української Народної Республіки — Західної Області Української Народної Республіки. Створена 18 жовтня 1918 р. у Львові як Конституанта (Конституційні Збори) українського народу, що проживав на своїх етнографічних землях в Австро-Угорській імперії. 19 жовтня 1918 УНРада прийняла постанову про утворення Української держави на українських етнографічних землях у складі Австро-Угорщини та закликала національні меншини направити своїх представників до УНРади пропорційно кількості населення. Президентом УНРади став Євген Петрушевич[1].

В екзилі державний центр існував без законодавчого органу, тільки короткотривало 1921 року в Тарнові діяла Рада Республіки, представницький орган УНР у складі делегатів партій, проф. і культурних організацій.

Українська Національна Рада (УНРада) у Львові — представницький орган українського населення Галичини, що діяв у 1941—1942 рр. У липні 1941 за ініціативою ОУН(р) у Львові була створена Рада сеньйорів, яка складалася з відомих українських політичних, громадських і культурних діячів. 30 липня 1941 Раду сеньйорів перетворено на УНРаду. УНРада задекларувала, що вона є перехідним координуючим центром української нації у Західній Україні до часу відновлення державної незалежності України і «достосовується до вимог німецької влади, щоб тим чином здійснити якнайскоріше Соборну Україну».

Окремі дії УНРади свідчили про її незгоду з кроками окупаційних органів влади. Після листа-звернення Андрея Шептицького до Генріха Гімлера з осудом геноциду єврейського народу німецька окупаційна влада заборонила діяльність УНРади. Щоб не викликати німецьких репресій проти членів УНРади, її керівництво 27.2.1942 оголосило про розпуск УНРади[1].

Українська Національна Рада (УНРада) у Києві — політично-громадське надпартійне утворення передпарламентарного типу, створена 5 жовтня 1941 в Києві з ініціативи ОУН(м) під проводом Андрія Мельника. Президію УНР очолив проф. Микола Величківський, секретарями були І. Дубина і Осип Бойдуник. До складу якої увійшли відомі діячі ОУН(м) Микола Капустянський, Осип Бойдуник, Олег Кандиба-Ольжич. УНРада змогла встановити зв'язки з усіма українськими землями, окупованими німцями, і започаткувати організацію адміністративних органів на місцях. УНРада видавала у Києві газету «Українське слово» (ред. Іван Рогач) з літературним та російськомовним додатками.[1]

Німецька окупаційна влада (Райхскомісаріат України), незадоволена зростаючим впливом УНРади, з листопада 1941 розпочала акцію на її ліквідацію, і з січня 1942 перейшла до репресій її членів. У таких умовах ОУН(м) та Микола Величківський вирішують перейти у підпілля.[1]

Діяльність УНРади відновилася коли у 22 квітня 1944 у Львові в соборі св. Юра урочисто прийнято Акт злуки трьох основних державних центрів — Львівської та Київської УНРади, а також Центральної Народної Ради Карпатської України. Створено Всеукраїнську Національну Раду (ВУНР), яку очолив Микола Величківський, а його заступниками — митрополит Андрей Шептицький і Августин Штефан. Спроби Всеукраїнської Національної Ради і Української Головної Визвольної Ради створити спільну платформу восени 1944 в Братиславі не увінчалися успіхом — і ВУНР припинила свою діяльність на еміграції 1946.

Детальніше: Українська національна рада (1948—1992)

Українська Національна Рада (УНРада) — законодавчий орган у системі державного центру Української Народної Республіки (УНР) в екзилі, створена влітку1948 в результаті порозуміння українських партій, щоб дати ширшу політичну базу у ході реорганізації Державного центру з А. Лівицьким на чолі як президентом УНР (див. Уряд Української Народної Республіки в екзилі). За мету УНРади визначено консолідацію всіх самостійницьких сил для відновлення незалежної української держави з демократичним устроєм. Уже 1946 до цього прямував короткий час діючий Координаційний Український Комітет, утворений з усіх партій на еміграції за ініціативою канадських українців (місія о. В. Кушніра). Ідея консолідації почала виразніше реалізуватися, коли А. Лівицький створив 1947 підготовну комісію на чолі з Ісааком Мазепою для реорганізації Державного центру й утворення УНРади. Комісія разом з представниками партій опрацювала Тимчасовий закон 10.6.1948 про реорганізацію Державного Центру Української Народної Республіки, оголошений головою Директорії. Цим законом утворено УНРаду. У червні 1948 всі партії, за винятком гетьманців, схвалили статут УНРади, який визначив її структуру, форми праці і взаємини з екзильним президентом. Як передпарламент, УНРада була законодавчим органом, вона створювала Виконавчий Орган, державний контроль та обирала президента УНР в екзилі. Між сесіями частину її функцій здійснювала президія УНРади, яка однак не могла змінювати основного закону та обирати президента.

Демократичне об'єднання «Українська Національна Рада» — громадсько-політичне об'єднання в Україні, зареєстроване у Реєстрі об'єднань громадян 6 серпня 2004. Голова — Пальчуковський Юрій Іванович[2].