Українізм

Україні́зм — слово, окреме його значення, вислів, граматична форма тощо, запозичені з української мови іншою мовою.

Роль запозичень з української у мовах світу

Найбільше українізмів у мовах тих народів, що з давніх часів є сусідами українців. Багато українських слів засвоєне польською, білоруською, російською, румунською мовами. Проте, українські слова запозичували й інші мови, але там вони вживаються нечасто, позначаючи лише українські реалії, елементи українських звичаїв, предмети українського побуту, тобто будучи в них екзотизмами (у тому числі етнографізмами). Так, особливо вони поширені у мовленні англомовних канадців українського походження. Типологічно їх можна зіставити з подібними ж за функцією гебраїзмами у мовах євреїв діаспори, зокрема в їдиші.

Приклади українізмів у різних мовах

Англійська
  • bandura
  • borsch
  • duma
  • hopak
  • Maydan
  • metelitsya
  • vechornytsi
  • zaporozhtsi

Білоруська
  • вагітная (біл. цяжарная)
  • лютуваць
  • доля
  • школяр
  • кобза
  • загадка

Верхньолужицька мова
  • kozak

Грецька
  • κοζάκος

Німецька
  • Duma
  • Kobsa
  • Kosak

Польська
  • bałakać
  • buńczuk
  • chmara
  • czereśnia
  • czerep («череп»; замість літературного czaszka)
  • czupryna
  • duży
  • hajdamak
  • hałas
  • hodować, hodowla («вирощувати», «вирощування»)
  • hołoble («голоблі»)
  • hołota
  • hołubce (притупування в танці, переважно українському)
  • hołysz («голиш»)
  • hołubić
  • hopak («гопак»)
  • hreczka («гречка»; вживається як розмовне, замість літературного gryka)
  • huba (гриб-трутовик)
  • hultaj («гультяй»)
  • kacap («кацап»)
  • koromysło («коромисло»)
  • kureń
  • kutas («кутас, китиця»)
  • mereżka
  • mowa, mowić («мова», «мовлення», «казати», «мовити»)
  • prysiudy (присядки в танці)
  • porohy (річкові пороги)
  • prowodyr
  • sicz
  • step
  • wataha
  • Zaporożec

Російська
  • аркуш[1]
  • балакать[1]
  • бандура[2][3][1]
  • баньки[1]
  • бачить[1]
  • бикус[1]
  • болячка[джерело не вказане 946 днів]
  • борщ[4][5][6][3]
  • бублик[4][7][6]
  • булава[1]
  • бунчук[1]
  • буряк[2]
  • вареники[2][6]
  • варенуха[1]
  • веселка[1]
  • вечерницы[джерело не вказане 946 днів]
  • вертеп[1][1]
  • вибжа[1]
  • вид[1]
  • внук[1]
  • вышиванка[2][3]
  • гай[7][5]
  • галушка[8][4][2]
  • гаман[1]
  • гасать[1]
  • глек[1]
  • голубцы[1]
  • гопак[2][3][7]
  • горилка[6][7][2]
  • горшок[1]
  • гривна[7][3][2][5]
  • грубка[2][3]
  • гук[1]
  • девчата[2]
  • дерун[2]
  • дивчина[2][3]
  • дижа[1]
  • доба[1]
  • доярка[2][3]
  • дробушки[1]
  • драбина[1]
  • дрюк[1]
  • жинка[2]
  • житница[2][3]
  • жито[2]
  • жменя[2]
  • жниво[1]
  • жупан[4]
  • журиться[1]
  • землероб[2][3]
  • зозуля[7][5]
  • кандюк[1]
  • карбованец[2][3]
  • кат[7][5]
  • квач[1]
  • клямка[1]
  • колыска[1]
  • книш[1]
  • кобза[2][3][1]
  • кобзарь[1]
  • ковтуны[1]
  • коляда[1]
  • копа[1]
  • корж[2]
  • коржавина[1]
  • косовица[2][3]
  • крашанка[1]
  • кровянка[2][3]
  • кулеш[1]
  • кулиш[2]
  • курень[2][3]
  • куркуль[2]
  • ладить[1]
  • левада[7]
  • лира[1]
  • лирник[1]
  • люлька[1]
  • майдан[6]
  • макитра[1]
  • малахай[1]
  • маляр[2][3][5]
  • мара[1]
  • марена[1]
  • мордовать[1]
  • монисто[2]
  • навечер[1]
  • наймит[7][5]
  • настрашить[1]
  • начеку (відповідає питомому настороже)[джерело не вказане 946 днів]
  • недиля[1]
  • незалежна[2]
  • оселедец[1]
  • отара[1]
  • отчинять[1]
  • очиток[9]
  • ошкварить[1]
  • паляница[1]
  • пампушки[2][3]
  • парубок[2][3]
  • пасека[2]
  • папир[1]
  • пацан< пацан, пов'язаного з пацюк[10]
  • писанка[1]
  • плахта[1]
  • плугатарь[1]
  • повстанец[джерело не вказане 946 днів]
  • поки[1]
  • подволок[1]
  • помазок[1]
  • порожняк[2][3]
  • потылица[1]
  • рогач[1]
  • самостийность[6]
  • сват[1]
  • свита[1]
  • сердюки[11]
  • скрыня[1]
  • сопелка[1]
  • ставины[1]
  • стерня[2]
  • стопа[1]
  • стрекаться[1]
  • сукня[2][3]
  • торба[1]
  • тысячница[джерело не вказане 946 днів]
  • узвар[1]
  • фуга[1]
  • хлебороб (відповідає питомому хлебопашец)[12][7][2][3][5]
  • хлопцы[2]
  • худоба[1]
  • хутор[2]
  • цацирки[1]
  • цуцик[2][3]
  • червонец[2]
  • чоботы[2]
  • човен[1]
  • чувал[2][3]
  • швачка[1]
  • шквыра[1]
  • юбка[1]
  • явор[1]

Застарілі
  • У російській поетичній мові XVII—XVIII століть штучне читання літери «ѣ» як [і] (замість дифтонга [je] або, рідше, «[е]»)[13], в тому числі і у великоруських авторів[14];
  • зближення звуків [і] і [ы] в поезії XVII—XIX століть: рими кудри — пудры, жизни — отчизны[15].

Історичні українізми, освоєні російською мовою
  • зміна ортоепічних норм (XVII століття)[14]:
    • наголос в іменах Савва́тий, Меле́тий, Кондра́т, Ви́ктор, Михаи́л, Самуи́л і т. д. замість колишніх Саввати́й, Мелети́й, Ко́ндрат, Викто́р, Миха́ил, Саму́ил; це наголос в свою чергу відображає другий південнослов'янський (балканський) вплив, який сильніше закріпився в Західній Русі, ніж у Східній;
    • нейотована вимова [е] на початку слів, запозичених до XVIII століття (насамперед церковних термінів, що увійшли в російську через церковнослов'янську);
    • руйнування акцентних груп з перетяганням наголосу на проклітики: во и́мя, на го́ру, по чи́ну і т. д. замість колишніх во́ имя, на́ гору, по́ чину;
  • стилістичний вплив на літературну мову Московської держави української старокнижної традиції в другій половині XVII століття[16];
  • лексичні запозичення, що відображають українську культуру і побут: галушки[8], гопак[17] і т. д., а також що вийшли за їх межі: борщ (в сенсі «буряковий суп»), бублик[4], сырник (Від українського «сир»; запозичення XIX століття, витіснило питоме «творожник»), (сирний) сырок (аналогічне запозичення XX століття)[18], шкирка (від українського «шкіра»);
  • словотвірні моделі на -роб (рос. -дел)[12]; -щина (назви регіонів по місту, річці, народу — на відміну від питомо російського суфікса зі значенням приналежності, в тому числі поміщицьких або монастирських земельних володінь, відбитого в ряді російських топонімів).

Також до українізмів відносять синтаксичну конструкцію «на Украине» аналогічно вживання «на» з назвами регіонів в українській мові[19][20].

Синтаксичні
  • Заміна практично не застосовуваних в українській мові активних дієприкметників на словосполучення «такой, что» (або «такой, который»). Така конструкція зустрічається в українських російськомовних ЗМІ.
  • «Скучать за» (кем-, чем-небудь) замість «скучать по» (кому, чому-небудь)[21].
  • «Смеяться с (кого-небудь)» замість «смеяться над (кем-небудь)»[22].

Румунська
  • carboánţą, carboávă (карбованець)

Сербська й хорватська
  • козак/kozak

Угорська
  • munka (праця, робота)

Французька
  • cosaque

Чеська
  • bandura
  • kahanec
  • kozák
  • palyca
  • rada

Українізми в польській мові

Найбільше українізмів у польській мові, куди вони входили найінтенсивніше в XVI—XVII століттях, і російській, у яку почали проникати з кінця XVII століття.

Серед українізмів польської мови є такі, що й досі сприймаються у ній як певні екзотизми:

  • hopak «гопак»,
  • hołubce «притупування (у танці, переважно українському)»,
  • prysiudy «присядки (у танці)»,
  • porohy «річкові пороги»,
  • Zaporożec «запорожець»;

Інші сприймаються як екзотизми через експресивний відтінок, який відрізняє їх від питомих польських слів, напр. hołota, hołysz (при польському goły); hołubić (при польському gołąb), hultaj тощо.

Частина ж українізмів належить до нейтральної лексики і настільки органічно ввійшла в польську мову, що їхнє походження з'ясовується лише за допомогою фонетично-етимологічного аналізу (hołoble — «голоблі», czereśnia (при застарілому trześnia) — «черешня», bodiak — «будяк», hodować — «вирощувати», mowa — «мовлення», «мова» тощо.

Українізми у білоруській мові

У білоруській мові українізми відомі з XV століття. Вони полягали у змішанні и — ы (печаты |и|, влади |ы|-ка); ѣ—и (види(ѣ)ти, терпи(ѣ)ти).

Трапляються в пам'ятках стародавнього періоду, що виникли на основі українських джерел, наприклад «Четьї-Мінеї» (1489). Збагачення білоруської лексики найбільш інтенсивно відбувалося з 1-ї половини XVII ст. (Після переміщення центру православної культури з Вільнюса до Києва), через пам'ятки, створені на сусідній з українськими землями південно-західній території сучасної Білорусі, наприклад, Мозирський список «Олександрії» (1697), Московський (біл.) список «Діаріуша» Афанасія Пилиповича (1638-1648).

Проникненню в білоруську мову українізмів сприяли письменники, які походили з України, але створювали свої твори на білоруських землях, наприклад «Євангеліє учительне» (1616) і «Сказання похвальне» (1620) Мелетія Смотрицького. В деякі білоруські пам'ятки потрапляли слова з українською огласовкою (котрий, що, сокира), а також лексичні та словотвірні українізми (бучный — біл. раскошны, зволокати — біл. адцягваць, марудзіць, прохати — біл. прасіць, шадок — біл. нашчадак).

У 1920-ті роки при розробці наукової термінології деякі терміни білоруської мови були створені за українськими зразками: суспільно-політичні (барацьба, барацьбіт), лінгвістичні (дзеяслоў, дзеепрыметнік, займеннік, дзеепрыслоўе, чаргаванне).

Лексичні українізми, пов'язані з позначенням специфічно українських (сучасних та історичних) реалій, зберігаються в перекладах з української мови. Наприклад, в перекладах Янки Купали творів Тараса Шевченка на білоруську мову трапляються українізми байдак, байрак, гайдамак, кабзар тощо. Традиції української мови виявилися найбільш стійкими в білоруській народно-розмовній мові (західний діалект білоруської мови), ніж в літературній мові: доня — біл. дачка, худоба — біл. жывёла.

Українізми в російській мові

Українізми в російській мові спочатку були характерні лише для експресивної лексики. Це в основному назви суто українських реалій («сердюки», «бунчук», «галушки», «вареники»), або ж такі, що вживаються для надання поняттю певного емоційного відтінку чи місцевого колориту на тлі питомих російських слів: «дивчина» («девушка»), «жинка» («жена»), «горелка» («водка»), «добре» («хорошо») тощо. Власне кажучи, тут ми маємо справу не зі справжніми запозиченнями, а з етнографізмами й екзотизмами, уживаними тільки в контексті української культури й побуту або щоб надати персонажу певного мовного колориту. Часто в текстах такі слова супроводжуються поясненнями або тлумачаться виносками.

Також у російську мову наприкінці 20-го — початку 21-го століття увійшли такі слова, як «незалежность», «самостийность», «рада», «майдан» (у політичному розумінні), «свидомый», «щирый», «мова», «зрада», «помаранчевый», «заробитчанин» тощо. Подібні «українізми» не є запозиченнями як такими. Це теж екзотизми, які російськомовні уживають у мовленні про українські реалії, часто в іронічному або зневажливому тоні. Окремо слід відмітити українізми у російській мові громадян України. Розмовляючи російською мовою, вони теж уживають українські слова, причому часто мимоволі. Такі українські елементи в російській мові теж не є запозиченнями, оскільки така «російська» мова не є літературною, скоріш, це просто варіант суржику. Крім того, у самій Росії та інших російськомовних країнах ці слова часто невідомі.

Проте є слова, які, здавна ввійшовши в російську мову, як українізми вже не сприймаються і можуть по праву вважатись справжніми запозиченнями: «борщ», «бублик», «вареник», «пампушка», «хлебороб», «бугай»[6], «повстанец», «хутор», «мурашка», «сырок» (кондитерський виріб), «шкирка», «порожняк» («порожній віз», пізніше — «порожній вагон»). Деякі із них навіть витіснили свої російські відповідники: «пасека» (рос. «пчельник»), «сырник» (рос. «творожник»), «хлебороб» (рос. «хлебопашец»), «стерня» (рос. «жнивьё»), «гречка» (рос. «гречиха»). За зразком українізму «хлебороб» було навіть створено чисто російське слово «хлопкороб» («бавовняр»). Слово «девчата» (від укр. «дівчата») ще сто років тому було екзотизмом і вживалося росіянами тільки щодо українок. Нині це слово отримало всі «права громадянства» у російській мові й зустрічається у контекстах, далеких від української тематики («сибирские девчата», «девчата Москвы»).

Особливо інтенсивним стало запозичення українських слів і висловів у радянський період, чому сприяло поступове зросійщення українців як в Україні, так і в інших республіках СРСР. З української або через українську мову в російську проникли слова: «запáл» (укр. «зáпал»), «настрóй» (укр. «нáстрій») — рос. «настроенность», «дошколята» (укр. «дошкільнята») — рос. «дошкольники».

Крім того, російська мова стала запозичувати словотворні моделі (назви місцевостей на -щин-а — Тамбовщина, Рязанщина, Смоленщина), синтаксичні конструкції, іноді з іронічним відтінком: «богатый на урожай» (укр. «багатий на врожай») — рос. «богатый урожаем»; «подбивать итоги» («підбивати підсумки») — «подводить итоги»; «собрали аж три рубля» («зібрали аж три карбованці») — «собрали целых три рубля» тощо.

Увійшов у звичай процес запозичення у російську мову українських форм імен: «Маруся» (рос. «Маша»), «Ванькó» (рос. «Вáнька»), «Петрo» (рос. «Пётр»). Українське ім'я «Оксана» у XX-му столітті витіснило російську відповідну форму «Аксинья». Український варіант більш не сприймається росіянами як форма імені «Ксения», а уживається як самостійне ім'я. Другий приклад: «Олеся» (українська зменшено-пестлива форма імені «Олександра»), вважається у Росії повним ім'ям.

Присутня й українська лексика в жаргонній мові. Так українізмами вважаються такі російські жаргонізми, як халява («щось дармове»), забивать баки, гиршый, цикавый, ковтать, вабить, файный, файка тощо. Вплив українського синтаксису убачають у зворотах до лампочки («байдуже»), до хауза («додому») та інших[23].

Див. також

Примітки
  1. Космеда Т., Намачинська Г. Українізми в тлумачному словнику живої великоросійської мови В. Даля: тематична класифікація // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. — Вип. 2 (28), 2017. — С. 44—49.
  2. Вержанская О. Н., Лагута Т. Н. Украинизмы в составе русской лексики // Інновації та традиції у мовній підготовці студентів: тези доповідей міжнародного науково-практичного семінару 14 грудня 2017 р. — Харків, 2017. — С. 53–56.
  3. Смирнова Т. Заимствования из близкородственных языков // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. — 2015. — № 1152, вип. 72. — С. 135—138.
  4. Украинизм // Российский гуманитарный энциклопедический словарь: В 3 т. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС: Филол. фак. С.-Петерб. гос. ун-та, 2002.
  5. Украинизмы // Социологическая энциклопедия: В 2 т. Нац. общ.-научный фонд / Науч. ред.: В. Н. Иванов (гл. ред.), Г. Ю. Семигин, Ж. Т. Тощенко; Науч. рук. Г. Ю. Семигин. — М.: Мысль, 2003. — 863 с. — ISBN 5-244-01015-8. — ISBN 5-244-01017-4.
  6. Савченко А. В. Лексико-семантические украинизмы в русском языке: стилистико-прагматический аспект // Коммуникативные исследования. — 2019. — Т. 6, № 4. — С. 1105—1124. — ISSN 2413-6182.
  7. Украинизмы // Языковые контакты: краткий словарь / Панькин, В. М.; Филиппов, А. В. — М. Изд-во: Флинта: Наука, 2011. — 160 с. — ISBN 978-5-9765-0975-7.
  8. галушка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  9. Очиток // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  10. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  11. Ткаченко О. Б. Українізм // Українська мова : енциклопедія...
  12. Толковый словарь Ушакова. Хлебороб
  13. Калугин В. В. Орфоэпические варианты <ĕ> (ѣ) в поэтическом языке А. Кантемира.
  14. Успенский Б. А. История русского литературного языка (XI—XVII вв). — Аспект Пресс, 2002. — С. 438—450.
  15. Якобсон Р. О. Основа сравнительного славянского литературоведения // Якобсон Р. О. Работы по поэтике. — М.: Прогресс, 1987. — С. 60-61.
  16. Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языка XVII—XIX вв.: Учебник.— 3-е изд. — М.: Высш. школа, 1982. — 528 с."Из украинского языка [в XVII веке] заимствовались в русской литературной речи не столько особенности украинской национальной речи, которые с высоты московских великодержавных позиций казались русскими провинциализмами, сколько формы литературного выражения, созданные в Юго-Запад​ной Руси на основе церковнокнижной письменности или усвоенные из латино-польской культуры" (с.с. 24-34)
  17. гопак // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  18. Н. М. Шанский. Слово о словах
  19. Иногда также к полонизмам
  20. Розенталь Д. Э. Справочник по правописанию и литературной правке. — М: Книга, 1971. — С. 243: Сочетание на Украине возникло под влиянием украинского языка (ср.: на Полтавщине, на Черниговщине) и поддерживается выражением «на окраине».
  21. Николенко Н. И. О специфике русского языка средств массовой информации Украины Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.
  22. Кауринкоски К. Греки Приазовья: особенности этнокультурной идентичности
  23. Словник жарґонної лексики української мови: Передмова

Література
  • Ткаченко О. Б. Українізм // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 646.
  • Іжакевич Г. П. Питання російсько-українських мовних зв'язків. — К., 1954.
  • Жлуктенко Ю. О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. — К., 1964.
  • Германовіч І. К. Назіранні над лексікай беларускай літ. мовы 20—30 гадоу XX ст. // Беларуская мова (Даследзанні на лексікалогії). — Мінск, 1965.
  • Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 2. [Doha sredniopolska (Od poczatkow XVI wieku do osmego dziesieciolecia XVIII wieku)]. — Warszawa, 1965.
  • Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 3 [Doba nowopolska (Od 6smego dziesieciolecia XVIII wieku do r. 1939)]. — Warszawa, 1972.
  • У. В. Анічэнка Украінізм // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2003. — Т. 16. — С. 206. — 576 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0263-6.
  • Кононенко І., Українська і польська мови: контрастивне дослідження / Kononenko I., Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. — 808 s. ISBN 978-83-235-0838-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.