Укріплення Іракліона

Перші укріплення в сучасному Іракліоні були побудовані за Візантійської імперії. Місто було захоплено арабами в 824 році та стало столицею Критського емірату.[2] В цей період навколо міста побудуваний оборонний мур з неопаленої цегли з додаванням козячого та свинячого волосся (шерсті), укріплений ровом, який за годну заповнювався морською водою, та широкими земляними валами[3]. Візантійці намагалися повернути Крит через його стратегічне значення. Після кількох невдалих спроб Никифору II Фоці у 961 році вдалося захопити острів. Арабські укріплення були зруйновані, а замість них побудовано новий форт та низку нових укріплень на острові. Врешті поселення розрослося, і візантійці збудували нові стіни на місці стін арабського періоду. Окремі залишки візантійських стін досі збереглися поблизу гавані Іракліона.[3][4]

В 1206 роцівійська Генуезької республіки під проводом Енріко Пескаторе та Аламано да Коста захопили острів та розпочали модернізаціїю укріплень в декількох великих поселеннях (Кандія, Сітія, Ретимно) та низку менших укріплень. Венеціанці почали захоплювати острів у 1209 році, а в 1217 вже повністю заволоділи ним[3].

Венеціанський Лев Святого Марка

На початку XIII століття Іракліон та решта Криту потрапили під владу Венеціанської республіки. Спочатку венеціанці використовували візантійські мури, модифікуючи їх. Після падіння Константинополя в 1453 році розширення Османської імперії стало головною загрозою для венеціанців. Нові загрози та використання у військовій справі гармат та пороху зумовило потребу зміцнення та будівництва нових укріплень навколо міста, яке розпочалось у 1462 році за проєктами відомих військових архітекторів Мікеле Санмікелі та Джуліо Саворньяна та тривало протягом століття. З роками укріплення зміцнювалися спорудженням різних споруд,таких як фортеця Кулес (тоді відома як Rocca al Mare), яка була побудована для захисту входу в гавань. Будівництво відбувалось за рахунок венеціанців, місцевого єврейського населення, релігійної громади, Королівства Кандії, а будівельні матеріали завозились з різних кар'єрів та руїн Мінойського палацу Кносса. Мури будували місцеві жителі, які один тиждень на рік зі своїми тваринами безоплатно працювали на будівницві[3].

Бастіон Святого Адрія

Під час Кандійської війни османський флот, який прибув до Криту у червні 1645 року почав захоплення острова. До серпня були захоплені укріплення Ханьї, а фортеця в Ретімно захоплена в 1646 році. З 1648 року розпочалась облога та блокада Кандії, яка тривала 21 рік до 1669 року, коли місто здалося.[5]

Докладніше: Облога Кандії

Захопивши місто, османи відремонтували та підтримували в належному стані його укріплення. Бастіони отримали турецькі імена, наприклад "Бастіон Мартіненго" став "Giouksek Tabia".[2] Османи також побудували поблизу від фортеці Кулес, яка захищала порт, невеликий форт "Маленький Кулес" (знесений в 1936 році під час перебудови міста).[6]

Стіни були пошкоджені під час німецьких бомбардувань острова в рамках Операції «Меркурій» (Друга світова війна). Пошкоджені частини було відремонтовано. Після війни деякі елементи будівель були знесені та замінені більш сучасними будівлями[1]. Також були пропозиції щодо знесення всіх стін міста, проте вони не знайшли практичної реалізації, стіни залишилися в основному неушкодженими та одними з найкраще збережених венеціанських укріплень у Європі.[7][8] З 1989 року в місті утворено спеціальний заклад, діяльність якого спрямована на відновлен

ня та догляд за стінами.[9] У 2004 році були проведені роботи вартістю 927 750 € зі зміцнення 900 метрів укріплень.[10]