Університетська площа (Харків)

Університетська площа — площа в центрі Харкова, яка виникла однією з перших на території Харківської фортеці. Розташована на Університетській гірці, адміністративно належить Шевченківському району міста Харкова.

Університетська площа
Харків
Успенський собор на площі
Колишні назви
Соборна, Радянська, сквер Полеглих борців
Загальні відомості
Координати початку Координати: Широту не вказано
Функції {{#coordinates:}} було передано некоректні аргументи
Координати кінця Координати: Широту не вказано
Функції {{#coordinates:}} було передано некоректні аргументи
Транспорт
Найближчі станції метро «Майдан Конституції» та «Історичний музей»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Університетська площа перетинається Університетською вулицею, обмежена з півночі Соборним узвозом, зі сходу — Успенським собором, а з півдня — колишніми будівлями Харківського Імператорського університету та з заходу — урвищем до Клочківської вулиці та річки Лопань.

Історія

Площа сформувалася на території Харківської фортеці ще під час будівництва Успенського собору, здійсненого в 1657 році. У 1919 році площа була ненадовго перейменована на Радянську, а пізніше на Університетську.

Будівлі

Успенський собор

Собор Успіння Пресвятої Богородиці — найдавніший храм міста Харкова, після будівництва в середині XVII століття ще кілька разів перебудовувався. Останній кам'яний храм XVIII століття виконаний у стилі бароко. Олександрівська дзвіниця храму заввишки 89,5 метра побудована в XIX столітті в стилі класицизму і до 2006 року була найвищою кам'яною будівлею в місті. У соборі з 1986 року діє Будинок органної та камерної музики.

Успенський собор
Сквер перед Успенським собором на Університетській площі. Вигляд від перехрестя вул. Клочківській і Соборного спуску. Успенський собор. Олександрівська дзвіниця Успенського собору.

Губернаторський палац

Губернаторський палац і, в подальшому, колишній головний корпус Харківського Імператорського університету побудований у другій половині XVIII століття в стилі бароко. В оформленні фасаду використовувалися тонко каннелюровані пілястри іонічного ордеру, двоповерхові флігелі частково рустовані, в нішах розташовані вази. У дворі, в побудованому в 1787 році урочистому залі, в 1791 році відкрився перший харківський театр.

Присутствені місця (Будинок Червоної Армії)

Будівництво першого кам'яного будинку присутствених місць проводилося наприкінці XVIII — початку XIX століття, а в середині XIX століття будівлю перебудували за новим проектом. У 1930-х роках будівля була реконструйована в стилі конструктивізму і у ній розмістився Всеукраїнський Будинок Червоної Армії імені К. Е. Ворошилова. Під час німецько-радянської війни будинок було зруйновано, а на його місці розбито сквер.

Будинок присутствених місць (Будинок Червоної Армії)
Будинок присутствених місць 1785—1805 років споруди. Вид присутствених місць на початку XVIII століття від Університетської вулиці північній частині Соборної площі. Зліва видно стара дзвіниця Успенського собору. Будинок присутствених місць 1854 року побудови. Вигляд з південного боку Соборної площі. На передньому плані ліворуч видно газовий ліхтар вуличного освітлення. Зліва видно початок двоповерхового хімічного корпусу Харківського Імператорського університету. Всеукраїнський Будинок Червоної Армії імені К. Е. Ворошилова після проведеної в 1932—1933 роках реконструкції та добудови.

Сквер

Розбили сквер на місці зруйнованої будівлі Будинку Червоної Армії і решти площі. У ньому розташований пам'ятник борцям Жовтневої революції. Його збудували за проектом архітектора Л. В. Гурової 6 листопада 1957 року до 40-річчя Жовтневої революції. Пам'ятник виконаний з полірованого червоного граніту у вигляді куба, на якому знаходиться приспущений бронзове прапор і напис:

В день 40-летия Великого Октября тем, кто отдал свою жизнь за власть Советов

12 липня 1958 року до 40-річчя Комуністичної партії України перед пам'ятником запалили вічний вогонь.[1]}}

У 2008 році реконструювали сквер, замінили паркове освітлення, доріжки замостили плиткою.

Транспорт
Вищі чини Збройних Сил Півдня Росії, включаючи генералів Антона Денікіна та Івана Романовського, на тлі будівлі присутствених місць під час параду 5 липня (22 червня ст. ст.) 1919 року.

За декілька сотень метрів північніше, в районі площі Конституції розташований пересадочний вузол між Холодногірсько-Заводської та Салтівської лініями метро, що складається із станцій «Площа Конституції» та «Історичний музей». Безпосередньо біля площі розташована кінцева автобусного маршруту № 239, який слідує на Холодну гору і Залютине.[2]

Університетська площа в мистецтві

Університетська площа згадується в романі Володимира Бєляєва «Стара фортеця» (1959; екранізація — 1973—1976), а також у романі Ігоря Болгарина та Георгія Сіверського «Ад'ютант його превосходительства» (1968), за яким авторами був написаний сценарій і вже в 1969 році знятий однойменний історико-пригодницький п'ятисерійний телефільм «Ад'ютант його превосходительства».[3]

Див. також

Джерела
  • Дяченко И. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е изд. — Харьков: Прапор, 1977. — 272 с. (рос.)
  • Лейбфрейд А., Полякова Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Харьков: Фолио, 2004. — 335 с. — ISBN 966-03-0276-2. (рос.)

Примітки
  1. Дьяченко Н. Т. и др. Историко-революционные памятники Харьковщины. — Харьков: Прапор, 1983. — С. 164.(рос.)
  2. Маршрути громадського транспорту, які починаються від кінцевої "Вул.
  3. Беляев К. А., Краснящих А. П. Харьков в зеркале мировой литературы. — Харьков: Фолио, 2007. — 399 с. — ISBN 978-966-03-3779-4.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.