Утрехтські караваджисти

Особливу групу в мистецтві Голландії 17 століття посіли так звані утрехтські караваджисти. На відміну від головної купи художників протестантської Голландії, мешканці Утрехта залишились в лоні католицької церкви і довгі роки підтримували зв'язки з осередком католицизму і витончених мистецтв — Римом. Тут залюбки працювали представники нідерландського маньєризму попередньої доби, тобто 16 століття. Зв'язок з Римом і новітною течією в мистецтві — караваджизмом — успадкували саме утрехтці. Деякі з них десятиліттями жили і працювали в Римі — Хонтхорст, Бабюрен, багато обдарований Тербрюгген. До того ж Тербрюгген зустрічався в Римі з самим Караваджо і бачив його твори та вивчав їх. Розквіт творчості утрехтських караваджистів припав на перші 35 років 17 століття. За цей час Тербрюгген та Бабюрен померли, а Хонтхорст все більше відходив від настанов Караваджо. Але утрехтські караваджисти мали суттєвий вплив на художників-голландців з інших мистецьких центрів, серед них — Герріт Доу і сам Рембрандт, який ніколи не був в Італії. Багато спільного з утрехтськими караваджистами знайдено і в творах уславленого французького майстра з Лотарингії на ім'я Жорж де ла Тур.

Найбіль успішну кар'єру художника зробив Хонтхорст. Близько 1620 р. він повернувся з Італії в Голландію. Перші два роки працював в місті Гаага. Але мав небагато замов і збіднів, жив в кімнаті на даху. З 1622 р. — в рідному Утрехті, де став майстром художньої гільдії Св. Луки. Тут мав замови і отримав славу. Серед візитерів до майстерні Хонтхорста — був сам вельможний П. П.Рубенс, що покажчик художніх успіхів утрехтця Хонтхорста. У 1628 році працював в Лондоні по замовам короля Британії Карла 1-го Стюарта. Серед замовників художника був і король Данії Крістіан 4-й. Отже, Хонтхорст зумів зробити міжнародну художню кар'єру, що вдавалося не кожному.

В 1637 році Хонтхорст знову в Гаазі, яку тепер вдалося підкорити: він фаворит Фредеріка Хендріка, герцога Оранського. Гаага була домівкою Хонтхорста 15 років. У 1652 він повертається в рідний Утрехт, де жив до смерті у 1656 році.

Неофіційним суперником Хонтхорста в Утрехті став художник Тербрюгген. Він теж подорожував до Італії, де бачив на власні очі картини Караваджо. Він повернувся в Утрехт раніше за Бабюрена і Хонтхорста. Це Тербрюгген приніс першим в Утрехт звістку про дивні художні знахідки Караваджо. А музичні картини Тербрюггена стали прямим і творчим продовженням найкращих музичних сцен Караваджо і його найталановитіших послідовників. Музи́ки на картинах Тербрюггена дійсно занурені в музику, а не в залицяння чи флірт, як у Хонтхорста.

худ. Бабюрен, лютнист, 1622, Утрехт, Центральний музей.

День, рік і місто народження Дірка ван Бабюрена невідомі. Приблизно його віносять до 1595 року. Вже у 1611 році його записали у гільдію Св. Луки Утрехта, що давало право на фахову діяльність. Його вчителем був Паулюс Морелсе(1571—1638), декан гільдії художників міста Утрехт. Художник і архітектор, Морелсе теж був в Італії і міг багато чому навчити молодика Бабюрена.

Приблизно з 1612 року Бабюрен в Римі. Твори на біблійні теми і роботи в римських церквах доводять, що родина і сам Бабюрен були католиками. Молодий художник звернув на себе увагу особистого лікаря папи римського Урбана 8-го Джуліо Манчіні і той писав про Бабюрена в своїй книзі. Меценатом молодого художника був і маркіз Вінченцо Джустініані. Художня манера Бабюрена склалась під впливом Караваджо і його римських послідовників. Роботи римського періоду більш старанні і добре виписані, але далекі від витонченості і шляхетності творів Ніколо Реньєрі чи Валантена де Булонь.В Римі жив в приході церкви Сан Андреа делле Фрате, добре обжитому художниками іноземцями.

Через 8 років Бабюрен повернувся в Утрехт. Батьківщина зустріла хворобою батька і його смертю. Після похорон займався справами родини і багато працював художником. Створив для аристократа Фредеріка Хендріка Оранського декілька портретів римських імператорів. В лютому 1624 року нестарий ще Бабюрен помер.

Навіть серед талановитих утрехтських живописців особливе місце посів утаємничений Матіас Стомер, католик-фламандець, що перебрався в Італію та залишився там на все життя. А картини Стомера, надзвичайно високих мистецьких якостей, стали надбанням культури двох країн — Італії і Голландії 17 століття.

Трагічні події життя чи моральність вчинів людей мало зачіпають Хонтхорста. Він нейтрально змальовує пьяненького скрипаля чи чоловіка і жінку, що відверто фліртують, граючи на музичних інструментах. Гра жінки на лютні часто передувала домовленості про ціну на секс послугу. Нічна сцена в картині Хонтхорста «У сводні» саме про це, в руці нічного залицяльника кошель з грошима… Показовою є і картина «Бенкет блудного сина». Художник бере легковажний момент — сам бенкет, веселощі на батьківські гроші, за якими будуть бідність і каяття. А ні бідність, а ні каяття Хонтхорста ніяк не приваблювали. Добре намальована картина стала легковажною розповіддю про марнування життя без осуду художником неблагодійного вчинку.

Деякий час Хонтхорст і Матіас Стомер наче йдуть поряд. У Хонтхорса є картина з художником-читачем вночі(палац Барберіні, Рим), і у Стомера є картина «Юнак читає біля свічки(художник?)». Обидва малювали «Поклоніння пастухів». Але Хонтхорст повернеться в Голландію, де розтренькуватиме талант на офіційні портрети і легковажні картини.

Навпаки, моральність і оцінка вчинків людини хвилюють Стомера. Герої Біблії і герої давньоримської історії — постійні персонажі його картин. Про захисника Риму Сцеволу він намалює декілька картин, уславивши самопожертву і здатність людини на героїчний вчинок.

Матіас Стомер назавжди залишиться в Італії, покине Рим і оселиться в південній частині країни, де не буде писати легковажних картин. І — кане в безвість, попри могутній талант і можливість стати уславленим не менше Хонтхорста.

Картини утрехтських караваджистів залюбки колекціонували. Так, картини майстрів Голландії і Фландрії 17 століть збирав колекціонер з Петербурга Щавинський Василь Олександрович (1868—1928), українець за походженням. Колекціонуванням Василь Андрійович захопився у 1906-08 роках, коли найкращі твори вже розійшлися по приватним і великим музейним колекціям. Але його збірка мала близько 150 картин, яку по заповіту отримав Київ.

Більш наполегливим і вдалим був колекціонер з Петербурга Петро Семьонов-Тян-Шанський.Не маючи значних коштів, як Богдан і Варвара Ханенки чи Нечаєв-Мальцев, Семьонов збирав потроху, роками вистежуючи потрібного майстра чи навіть необхідний період. Він звертав увагу не на модність того чи іншого майстра, а на мистецькі якості полотен, їх збереженість, сюжет, мистецький центр походження картини. Сам не одноразово виїжджав у Голландію, де вивчав картини і купував потрібні. В його колекції були портрет пензля Рембрандта, два полотна вчителя Рембрандта — Пітера Ластмана, картини Матіаса Стомера, Хонтхорста.

За 50 років він зібрав 720 картин і майже 3.500 гравюр західно-європейських майстрів. У 1910 році колекцію отримав музей Ермітаж. За часів СРСР більшовицький уряд Москви неповажно поставився до колекції науковця та колекціонера і частково вона була розпродана за кордон.

• Всеобщая история искусств, Т 4, «Искусство», 1963 (рос)
• Кузнецов Ю. И., « Голландская живопись 17-18веков в Єрмитаже», Л, «Аврора», 1979 (рос)
• Caravaggso and His Followers. Aurora Art Publishers 1975 (англ)
• Taco Dibbits: Prolog: Caravaggio, die Utrechter Caravaggisten und der junge Rembrandt. In: Ausstellungskatalog Rembrandt und Caravaggio. Rijksmuseum und Van Gogh Museum, Amsterdam, 24. Februar bis 18. Juni 2006.
• Jochen Sander (ed) (2009) CARAVAGGIO in Holland: Musik und Genre bei Caravaggio und den Utrechter Caravaggisten. ISBN 978-3-7774-8065-7.

• Сейченто
• Живопис бароко
• Караваджизм
• Історичний живопис
• Побутовий жанр
• Щавинський Василь Олександрович
• Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
• Золота доба голландського живопису
• Художній малюнок у Голландії 17 століття