Ушаков Володимир Андрійович

В. Ушаков (зрілі роки)

Народився 11 листопада 1929 в місті Камінь-на-Обі.[2] У 1967 році закінчив відділ художньої кераміки Львівського інституту декоративного і прикладного мистецтва. Серед викладачів з фаху — Михайло Гладкий, Іван Гуторов, Іван Севера, Дмитро Крвавич, Олександр Пилєв, Олена Телішева.

Автор станкових і монументальних робіт, а також медалей (зокрема, бронзові ювілейна медаль до 100-річчя Лесі Українки, медалі пам'яті Олександра Гріна, Ернеста Гемінґвея, усі — 1971, Жана Жака Елізе Реклю, 1973[3]). Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних[4] та міжнародних виставках[5]. Член Національної спілки художників України з 1978 року[2].

Майстерня скульптора розташовувалась на вулиці Франка[6].

Роботи

• Триптих «Леся Українка» на львівському ВО «Автонавантажувач» (1971, в тому числі барельєф поетеси, бронза)[7]
• Пам'ятники загиблим у Другій світовій війні в селах Паликорови (1972, архітектор Анатолій Консулов)[8], Дорогиничі (1974)[9], Середпільці (1976), Тетевчиці (1977, архітектор Олександр Матвіїв)[10], Березівка Львівської області (1980)[11], Сморжів Львівської області (1980, архітектор Андрій Шуляр)[10].
• Пам'ятник прикордоннику Гуденкові (1976)[2].
• Погруддя Олександра Гріна (1976)[2].
• Погруддя Олександра Блока (1976)[2].
• «Олександр Блок» (1977, тонований гіпс, 50×55×60)[4].
• «Рибалка» (1977, шамот, 37×30×35)[4].
• «Хосе Марті» (1977, бронза, діаметр 24)[4].
• «Фідель Кастро» (1977, бронза, 31×24)[4].
• «Сергій Єсенін» (1976, бронза, діаметр 24)[4].
• «Союз»-«Аполлон», медаль (1976, бронза, діаметр 27)[4].
• «Євтушенко», медаль (1977, бронза, діаметр 24)[4].
• «Олександр Грін», медальйон (1976)[2].
• «Ернест Хемінгуей», медальйон (1976)[2].
• «Підпільник» (1977, тонований гіпс, 58×65×40)[12].
• «Вогні Жовтня», медаль (1978, бронза, діаметр 28)[12].
• «Ромен Роллан» (1980, тонований гіпс, 60×30)[13].
• Портрет Костянтина Паустовського (1982, тонований гіпс, 55×41×25)[14].
• Портрет почесного громадянина м. Львова, ветерана Радянської Армії полковника Г. М. Масейчука (1982, тонований гіпс, 70×65).[14]
• Медаль на честь В. Шукшина (не пізніше 1991).[5]
• Серія медалей «Художники світу» (не пізніше 1991).[5]