ФКІ Таллінн

Футбольний клуб «Інфонет» або просто «Інфонет» (ест. FCI Tallinn) — професіональний естонський футбольний клуб з міста Таллінн.

«Інфонет»
Повна назваФутбольний клуб
Інфонет
Засновано 2002
Населений пункт Таллінн,  Естонія
Стадіон «Спортланд Арена»
Вміщує 540
Президент Андрій Лешкін
Головний тренер Олександр Пуштов
Ліга Мейстріліга
2017 4-е
Домашня
Виїзна

Хронологія назв
  • 2002-2010 — «Атлетик» (Таллінн)
  • 2010-2016 — «Інфонет»
  • 2016- наш час - «ФКІ Таллінн»

Історія

Клуб був засновано 29 січня 2002 року під назвою ФК «Атлетик Таллінн»[1]. Футбольний клуб спочатку грав в нижчих дивізіонах чемпіонату Естонії. У 2008 році клуб виграв турнір в Лізі III, четвертою за силою ліги чемпіонату Естонії, завдяки чому піднявся в Лігу II. У своєму першому сезоні в Лізі II «Атлетик» посів друге місце в Зоні «Північний схід» чемпіонату Естонії, поступившись першим місцем ФК «Пуума». Посівши друге місце в лізі, клуб потрапив в плей-офф турніру, де спочатку в 1/2 обіграв ФК «ХЮЙК Еммасте», а потім ФК «Валга Воїн». У 2010 році, в дебютному для себе сезоні в Лізі II, команда відразу ж вийшла в Першу лігу. Напередодні старту в Еселіге в ФК «Атлетик» відбулися серйозні зміни: було придбано ряд кваліфікованих гравців, клуб був об'єднаний з іншим естонським клубом ФК «Берсі», після чого отримав свою сучасну назву ФК «Інфонет», а російський фахівець Олександр Пуштов був призначений головним тренером команди. У Есіліге ФК «Інфонет» посів друге місце, забивши сто один м'яч і поступився тільки столичному клубу «Калев»[2], а нападник клубу Максим Роцков з 40 голами став найкращим бомбардиром турніру. Таким чином, клуб отримав право зіграти в плей-оф турніру з дев'ятою командою Мейстрілігі ФК «Куресааре», але поступився за сумою двох матчів, 0:1 вдома та 4:1 в гостях. Стало очевидним, що без відповідного посилення клуб ще був не готовий до виступу в еліті. Напередодні старту нового сезону в ФК «Інфонет» перейшов ряд досвідчених футболістів, які мали досвід виступу в Мейстріліге, а також ряд легіонерів з далекого зарубіжжя, і результати не змусили себе чекати: у 2012 році «Інфонет» посів перше місце в Есілізі, набравши 83 очки[3], а івуарійський форвард Манучо, в тому ж році перейшов в «Інфонет» з «Нимме Калью», з 31 голом став найкращим бомбардиром турніру. Вигравши Есілігу, клуб отримав право перейти до вищої ліги чемпіонату Естонії, в якій дебютував в 2013 році.

У дебютному для себе сезоні у вищій лізі чемпіонату виступив дуже гідно, посівши позицію в середині турнірної таблиці - шосте місце. У 2014 році «Інфонет» виступив ще краще, посівши п'яте місце, набравши рекордні для себе 66 очок і забивши 80 м'ячів за сезон. Івуарійський форвард Манучо з 30 забитими м'ячами знову став найкращим бомбардиром клубу і третім в списку бомбардирів чемпіонату. У сезоні 2015 року команда забила 50 голів і набрала 62 очка, посівши четверте місце.

13 липня 2015 року в рамках першого раунду кубку Естонії «Інфонет» переміг аматорський клуб «Віртс» з рекордним для європейського клубного футболу рахунком 36:0, тим самим повторивши рекорд шотландського футбольного клубу «Арброт» 130-річної давності[4].

21 травня 2016 року талліннський футбольний клуб «Флора» в фіналі кубку Естонії переміг ФК «Калев» (Сілламяе) в додатковий час з рахунком 3:0. Таким чином, четверта команда вищої ліги сезону 2015 року «Інфонет» отримала право представляти Естонію в єврокубках. Вперше в своїй історії команда виступала в першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи сезону 2016/17 років[5], в якому його суперником був шотландський клуб «Гартс». Гра в Единбурзі закінчилася перемогою шотландців з рахунком 2:1[6], а в Таллінні також перемогу здобув «Гартс» - 2:4[7]. У вересні стало відомо, що через вимоги УЄФА «Інфонет» змушений змінити назву і з наступного сезону буде мати назву «FCI Tallinn»[8][9]. За підсумками сезону команда вперше стала чемпіоном Естонії[10].

Досягнення
  • Есіліга
    • Чемпіон (1): 2012
    • Срібний призер (1): 2011
  • Ліга II (ФК «Атлетік» (Таллінн))
    • Срібний призер (1): 2010
  • Ліга III (ФК «Атлетік» (Таллінн))
    • Чемпіон (1): 2009
  • Ліга V (ФК «Атлетік» (Таллінн))
    • Чемпіон (1): 2006

Статистика виступів у національних турнірах
Сезон Ліга Поз І В Н П ЗМ ПМ РМ О Найкращий бомбардир
2006V ліга11512127014+5637
2007III ліга52211476846+2237Вадим Талама (14)
2008III ліга72073103646-1024
2009III ліга122211011328+8564Олександр Алтосар (31)
2010II ліга22418157832+4655Микола Глєбов (18)
2011Есіліга2361911610147+5468Максим Ричков (40)
2012Есіліга13626559433+6183Манучо (31)
2013Преміум-ліга636108183656-2038Манучо (6)
2014Преміум ліга53619988044+3666Манучо (30)
2015Мейстріліга436171185032+1862Владислав Козлов (12)
2016Мейстріліга13624847433+4080
І — ігри; В — перемоги, Н — нічиї, П — поразка, ЗГ — забиті м'ячі, ПМ- пропущені м'ячі, РМ — різниця м'ячів

Статистика виступів на континентальних турнірах
Сезон Турнір Раунд Суперник Вдома В гостях Підсумковий
2016/17 Ліга Європи УЄФА Перший кваліфікаційний раунд Гартс 2:4 1:2 3:6
2017/18 Ліга чемпіонів УЄФА Перший кваліфікаційний раунд Гіберніанс 0:2 0:1 0:3

Примітки
  1. Михайло Малкін (16.04.2014). "Інфонет" поспішає дивувати.
  2. История сезона 2011. jalgpall.ee. Процитовано 13 травня 2015.
  3. Історія сезона 2012. jalgpall.ee. Процитовано 13 травня 2015.
  4. 36:0! "Інфонет" розгромив "Віртс" і здобув світову популярність. delfi. 16 червня 2015. Процитовано 25 травня 2016.
  5. "Флора" виграла Кубок Естонії, "Інфонет" зіграє в Лізі Європи. delfi.ee. 21 травня 2016. Процитовано 23 травня 2016.
  6. "Інфонет" дав бій в Шотландії, Зеньов забив гол грузинам. delfi. 30 червня 2016. Процитовано 1 липня 2016.
  7. "Інфонет" програв "Гартсу" і вилетів з Ліги Європи. delfi. 6 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  8. Зміна назви обійдеться "Інфонету" щонайменше в 30 000 євро. rus.err.ee. 25 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  9. Провідний естонський футбольний клуб на вимогу УЄФА змінив назву. postimees. 23 вересня 2016. Процитовано 26 вересня 2016.
  10. Свято для Ласнамяе! "Інфонет" вперше виграв чемпіонат Естонії. delfi. Процитовано 5 листопада 2016.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.