Фантомний біль (явище)

Невроми в куксі, утворені внаслідок пошкодження неврових закінчень, здатні генерувати аномальний потенціал дії; їх історично вважали основним чинником фантомного болю. Хоча невроми і можуть сприяти фантомному болю, він не зникає повністю після лікування периферійних нервів агентами блокування провідності. Фізична стимуляція невром може підвищити активність волокон групи С, а отже і посилити фантомні болі, проте біль все ще залишається після того, як невроми припинили генерувати потенціал дії. Вважають, що периферальна нервова система має щонайбільше модуляційний вплив на фантомний біль кінцівки.

Крім периферійних, спинномозкові механізми також вважають такими, що мають вплив на фантомні болі. Оскільки пацієнти з важкими травмами спинного мозку страждали на фантомні болі, то повинен існувати центральний механізм, що відповідає за їх генерування.

За звичайних обставин, протягом людського життя генетично зумовлена нервова схема мозку є здебільшого сталою. Донедавна вважалось, що у мозку дорослого ссавця не може виникати нових нервових зв'язків. Проте нещодавно дослідження за допомогою функціональної МРТ серед пацієнтів з ампутованими кінцівками показали, що майже в них усіх відбулось моторне кортикальне перепризначення. Більшість моторного перевпорядкування сталось як зсув ділянки кори головного мозку, що відповідає за руку, вниз на ділянку проекції обличчя, особливо губ. Деколи відбувається зсув ділянки проекції руки в бік іпсілатеральної кори головного мозку. У пацієнтів з фантомним болем перевпорядкуання було настільки значним, що спричинювало зміну в кортикальній проекції губ у ділянки рук лише під час руху губами. Також з'ясували, що існує висока кореляція між силою фантомного болю та межі, до якої відбувався зсув кортикальної проекції рота у ділянку руки у моторному та соматосенсорному перевпорядкуванні.

Теорія нейроматриці пропонує версію, що існує обширна мережа, що з'єднує таламус з корою головного мозку, та кору головного мозку з лімбічною системою. Ця теорія виходить за рамки теорії схеми тіла та залучає усвідомлення самого себе. Згідно неї усвідомлення та сприйняття самого себе утворюються в мозку згідно шаблонів повідомлень, які можуть бути змінені іншими повідомленнями чуттів. Мережа є зумовлена генетично та може змінюватись впродовж людського життя різноманітними повідомленнями чуттів для створення нейропідпису. Нейропідпис це є підпис певної частини тіла, що визначає те, як ця частина свідомо сприймається. Системи повідомлень, що докладаються до нейропідпису, є в першу чергу соматосенсорними, лімбічними та таламокортикальними. Теорія нейроматриці має на меті пояснити, як певна діяльність, пов'язана з болем, веде до усвідомленого сприйняття фантомного болю. Навіть після ампутації кінцівки стійкість нейропідпису може спричиняти фантомні відчуття та біль. Фантомний біль може з'явитись внаслідок аномального перевпорядкування у нейроматриці[6].

Внаслідок того, що теорія нейроматриці нездатна пояснити чому послаблення фантомних відчуттів вкрай нечасто позбавляє від фантомного болю, виникають протилежні до неї теорії. Ця теорія також не пояснює, чому деякі люди з ампутованими кінцівками не відчувають фантомного болю взагалі.

Метод дзеркальної коробки створює ілюзії руху та дотику у фантомній кінцівці шляхом викликання соматосенсорних та моторних сполучень між фантомною та реальною кінцівкою. Багато пацієнтів потерпають від болю внаслідок стиснення фантомної кінцівки, і, оскільки остання не піддається добровільному керуванню, її розтискання стає неможливим. Згідно з цією теорією, фантомну кінцівку відчувають паралізованою, оскільки відсутній зворотній зв'язок від неї до мозку та навпаки. Вілаянур С. Рамахандран вважає, що якщо мозок отримує візуальний сигнал, що кінцівка порухалась, то фантомну кінцівку розпаралізує.

Хоча використання методу дзеркальної коробки у деяких випадках довело свою ефективність, поки що немає єдиної широковизнаної теорії того, як він працює. У дослідженні фантомного болю 2010 року Мартін Даєрз з колегами відкрили, що "У рандомізованому контрольованому випробуванні, що містило градуйовані зображення руху...та дзеркальні тренування, пацієнти з комплексним синдромом регіонального болю або фантомними болями відчули зменшення болю, а також і покращення під час функціональної посттерапії та огляду через півроку. Отримані дані показали, що порядок лікування мав значення". Це дослідження виявило, що віддзеркалені зображення не посприяли жодній значній кортикальній діяльності у пацієнтів з фантомним болем та підсумувало, що "Оптимальні методи зміни уявлення болю та мозку, як і мозкових механізмів, з яких постає ефект від дзеркального тренування чи зображень руху, все ще невідомі"[7].

У 2011 році Андреас Стефан Росґенджел провів широкомасштабний огляд літератури на тему дзеркальної терапії, де підсумував: "Для випадку інсульту, існують докази помірного рівня, що дзеркальна терапія в ролі додаткового втручання покращує відновлення діяльності руки, та докази низького рівня стосовно фантомного болю та функціонування нижніх кінцівок після інсульту. Рівень доказів для пацієнтів з комплексним синдромом регіонального болю та фантомними болями є також низьким. Впевнених висновків зробити не можна. Мало що відомо про те, яким саме пацієнтам ця методика допоможе та як саме її необхідно проводити. Майбутні дослідження потрібно фокусувати на стандартизованості кінцевих вимірів та систематичному реєструванні побічних ефектів"[8].

Фармакологічні методики часто застосовують в парі з іншими варіантами лікування. В такому разі, об'єм ліків, необхідних для знеболення, суттєво зменшується, проте випадки повного припинення прийому ліків бувають вкрай нечасто. Трициклічні антидепресанти на кшталт амітриптиліну та блокатори натрієвих каналів, переважно карбамазепін, часто застосовують для полегшення хронічного болю, а віднедавна – і для спроб зменшення болю фантомного. Полегшення болю можна також досягнути шляхом прийому опіоїдів, кетаміну, кальцитоніну та лідокаїну.

Глибока стимуляція мозку це хірургічна техніка позбавлення пацієнтів від фантомного болю. Перед операцією пацієнти проходять такі процедури сканування мозку, як ПЕТ та МРТ, для визначення вдалої траєкторії місця виникнення болю. Далі проводять хірургічну операцію під місцевим наркозом, , оскільки в процесі необхідний зворотній зв'язок з пацієнтом. У дослідженні, проведеному Bitter et al., радіочастотний електрод з чотирма контактними точками накладають на мозок. Після встановлення електроду точки дотику поступово змінюють для визначення місць, контакт з якими веде до найбільшого полегшення. Щойно такі місця знайдено, електрод вживляють та прикріплюють до черепа. Після первинної операції проводять вторинну, але вже під загальною анестезією. Підшкірний генератор пульсу вживляють у пекторальну кишеню під ключицею для стимуляції електроду. Було виявлено, що всі троє пацієнтів, що брали участь у дослідженні, відчули задовільне полегшення від болю шляхом глибокої мозкової стимуляції. Болі не було усунено повністю, проте їх інтенсивність було знижено на 50%, а відчуття пекучості цілковито зникло.