Федір Любартович

Фе́дір Лю́бартович, або Федюшко Лю́бартович (бл.1351 — серпень 1431) — руський князь з роду Гедиміновичів. Князь волинський (1383—1387), володимирський (1387—1393) сіверський (1393—1405), жидачівський(?) (бл. 1405—1431), луцький (1431). Син Дмитра-Любарта. Кузин[1] короля Владислава II Ягайла.

Федір Любартович
Великий князь Волинський (з 1387 — лише князь Володимирський)
1384 — 1387 (1393)
Попередник: Любарт-Дмитро
Наступник: Вітовт
Князь сіверський
1393 — до 1397
Попередник: Корибут Ольгердович
Великий князь Волинський
1431 — 1431
Попередник: Станко Юрша (намісник Вітовта)
Наступник: Свидригайло
 
Народження: бл.1351
Смерть: 1 червня 1431(1431-06-01)
Володимир-Волинський
Рід: Гедиміновичі
Батько: Любарт-Дмитро
Мати: Ольга-Агафія Костянтинівна
Діти: Дмитро-Іоаким Санґушко

Життєпис

Син князя Дмитра-Любарта Гедиміновича та його дружини — ростовської княжни Ольги-Агафії Костянтинівни[2].

Після смерті батька (бл.1384) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 році Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Вітовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння[3].

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. 1387 року втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. 1393 року Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом зі Свидригайлом в Угорщині у 1397—1398 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко»), бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями (землі Стрийську та Жидачівську[4]), який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь у Грюнвальдській битві, перебував біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. У липні 1431 року під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир на Волині.

Король Ягайло називав його братом (лат. frater carissimus).

Мав резиденцію в Жидачеві.[5]

Заснував василіянський монастир в Уневі.[6]

Примітки
  1. Помилково названий онуком у статті про Володимир-Волинський у Географічному словнику Королівства Польського… → див.: Włodzimierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 171. (пол.) — S. 171. (пол.)
  2. Fedor Lubartowicz (Fiediuszko, Chwediuszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 384. (пол.)
  3. Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383. (пол.)
  4. Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 552. (пол.) — S. 552. (пол.)
  5. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 30.
  6. Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 807. (пол.) — S. 807. (пол.)

Джерела

Посилання
Попередник
Любарт-Дмитро		 Князь володимирський
1384-1390
1431		 Наступник
Свидригайло Ольгердович
Попередник
Корибут Ольгердович		 Князь сіверський
1393-1405		 Наступник
Сигізмунд Корибутович
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.