Фелісьяно Рівілья

Фелісьяно Рівілья (ісп. Feliciano Rivilla, 21 серпня 1936, Авіла — 6 листопада 2017, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції правого захисника.

Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья в 1962 році
Особисті дані
Народження 21 серпня 1936(1936-08-21)
  Авіла, Іспанія
Смерть 6 листопада 2017(2017-11-06) (81 рік)
  Мадрид, Іспанія
Громадянство  Іспанія
Позиція правий захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1952–1953 «Реал Авіла»  ? (?)
1953–1954 «Реал Мурсія» 11 (0)
1955–1968 «Атлетіко» 244 (4)
1955–1956 →  «Плюс Ультра» 26 (14)
1956–1958 →  «Райо Вальєкано» 71 (11)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1960–1966 Іспанія 26 (0)
Звання, нагороди
Нагороди

Patricio Arabolaza Prized

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Більшу частину кар'єри виступав за клуб «Атлетіко», з яким став чемпіоном Іспанії, володарем Кубка Кубків УЄФА та триразовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії. У складі збірної — чемпіон Європи та учасник двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єра

Народившись у Авілі, Рівілья почав грати у футбол в місцевому клубі «Реал Авіла», переїхавши в «Реал Мурсію» з Сегунди у віці 17 років[1].

1955 року Фелісьяно підписав контракт зі столичним «Атлетіко», але для отримання ігрової практики продовжив виступати в Сегунді, граючи на правах оренди за клуби «Плюс Ультра» та «Райо Вальєкано», де здебільшого грав як вінгер[2].

1958 року Рівілья повернувся в «Атлетіко»[3], за який дебютував у Ла Лізі 21 вересня 1958 у гостьовому матчі проти «Валенсії» (2:4)[4]. Свій перший гол у чемпіонаті він забив 1 лютого наступного року в грі проти «Севільї» (3:3)[5]. У наступні роки Рівілья став основним правим захисником команди, яка переживала «золотий» період, під час якого футболіст з командою виграв чемпіонат сезону 1965/66 років[2] та три Кубки Іспанії, у тому числі 1960 року, перший коли-небудь виграний клубом. Також Фелісьяно допоміг клубу здобути перший міжнародний трофей в його історії — Кубок володарів кубків УЄФА у 1962 році, зігравши у дев'яти іграх по ходу того турніру[6][2]. Наступного року команда з Рівільєю знову вийшла у фінал цього турніру, але цього разу мадридці зазнали розгромної поразки від «Тоттенгем Готспур» (1:5).

Рівілья пішов з футболу в 1968 році після десяти сезонів в Ла Лізі з «Атлетіко Мадрид». Він зіграв 356 матчів у всіх змаганнях з «матрасниками», 244 з яких у національній лізі, 66 в Копа дель Рей і 46 в єврокубках. За цей час забив 7 голів. 17 вересня 1969 року на стадіоні «Мансанарес» пройшов прощальний матч Фелісьяно проти бразильського «Сантоса» на чолі з його зіркою Пеле[7][8].

Виступи за збірну

У 1959 році Фелісьяно Рівілья провів перший матч в історії молодіжної збірної Іспанії, зігравши в зустрічі проти Італії в Мадриді[9].

10 липня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі проти збірної Перу (3:1)[10] під час турне, яке іспанська збірна проводила по Південній Америці[11]. В його ході Рівілья зіграв ще у трьох матчах — двічі проти Чилі (4:0, 4:1) і одного разу з Аргентиною (0:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де зіграв лише в першому матчі проти Чехословаччини (0:1) і через травму стопи в подальших матчах участі не брав. Натомість вже за два роки Рівілья був основним гравцем на домашньому чемпіонаті Європи 1964 року, здобувши того року титул континентального чемпіона[9][12].

10 листопада 1965 року Рівілья зіграв свій останній матч за збірну. Це був додатковий матч за право виходу на чемпіонат світу 1966 року в Англії проти збірної Ірландії в Парижі, який іспанці виграли 1:0[13] і кваліфікувались у фінальну стадію турніру. Рівілья також потрапив у заявку на той «мундіаль», але на поле вже не виходив. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 26 матчів[14].

Особисте життя

Після виходу на пенсію він був нагороджений Срібною медаллю «За спортивні заслуги», був засновником та віце-президентом Іспанської асоціації колишніх міжнародних гравців (AEFI)[3][15], а також президентом асоціації ветеранів «Атлетіко»[16][12]. Його онук, Альваро Муньйос, став баскетболістом, грав за молодіжну збірну Іспанії[17].

Помер 6 листопада 2017 року на 82-му році життя у місті Мадрид[18].

Титули і досягнення
«Атлетіко»: 1965–66
«Атлетіко»: 1959–60, 1960–61, 1964–65
«Атлетіко»: 1961–62
Іспанія: 1964

Примітки
  1. Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda [Feliciano Muñoz Rivilla, a fullback for the ages]. Diario de Ávila (Spanish). 13 березня 2014. Процитовано 7 листопада 2017.
  2. Guijarro, Miguel Ángel (14 грудня 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard]. Mundo Deportivo (Spanish). Процитовано 26 січня 2011.
  3. Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años. Web oficial de la Selección Española
  4. Valencia, 4 – At. Madrid, 2. Mundo Deportivo (Spanish). 22 вересня 1958. Процитовано 7 листопада 2017.
  5. Sevilla, 3 – At. Madrid, 3. Mundo Deportivo (Spanish). 2 лютого 1959. Процитовано 7 листопада 2017.
  6. Vega, Javier (5 вересня 2012). La Recopa del Atlético cumple 50 años [50th anniversary of Atlético's Cup Winners' Cup]. Marca (Spanish). Процитовано 7 листопада 2017.
  7. 1-3.El Santos de Pelé venció al Atlético Madrileño. Mundo Deportivo,18/09/1969
  8. Cálida demostración de afecto a Feliciano Rivilla en el partido de su homenaje y despedida. ABC,18/09/1969
  9. Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años [Feliciano Rivilla, a hero who turns 78] (Spanish). Royal Spanish Football Federation. 20 серпня 2014. Процитовано 7 листопада 2017.
  10. Perú, 1 – España, 3 [Peru, 1 – Spain, 3]. Mundo Deportivo (Spanish). 11 липня 1960. Процитовано 7 листопада 2017.
  11. Mundo Deportivo, 18/09/1959
  12. Guijarro, Miguel Ángel (14 грудня 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard]. Mundo Deportivo (Spanish). с. 2. Процитовано 25 лютого 2015.
  13. Rep. of Ireland vs Spain, 10 November 1965, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 24 вересня 2020.
  14. Ficha de Rivilla en la web de la Selección Española de Fútbol
  15. Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda. Diario de Ávila,13/03/2014
  16. Pina, Nivardo (18 вересня 1969). 1–3: El Santos, de Pelé, venció al Atlético Madrileño [1–3: Santos, of Pelé, beat Atlético Madrileño]. Mundo Deportivo (Spanish). Процитовано 7 листопада 2017.
  17. Martín, Rafa (6 липня 2015). El nieto de Rivilla, leyenda del Atlético, jugará en Alemania junto al hijo de Stockton [Grandson of Rivilla, legend of Atlético, will play in Germany alongside Stockton's son]. Marca (Spanish). Процитовано 7 листопада 2017.
  18. Muere Feliciano Rivilla [Feliciano Rivilla dies]. ABC (Spanish). 6 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.