Фемеліді Володимир Олександрович

Фемелі́ді Володи́мир Олекса́ндрович (29 липня 1905(19050729), Одеса — 30 жовтня 1931, Одеса) — український композитор грецького походження, диригент, один з основоположників української опери і балету.

Фемеліді Володимир Олександрович
Основна інформація
Дата народження 16 (29) липня 1905
Місце народження Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Дата смерті 3 жовтня 1931(1931-10-03) (26 років)
Місце смерті Одеса, Українська СРР, СРСР
Професії оперний композитор
Освіта Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової

Життєпис

Народився 29 липня (червня?[1]) 1905 року в інтелігентній, аристократичній сім'ї. Мати майбутнього композитора, Олена Олександрівна Лебединська (1877—1957), походила з Харківщини, з української шляхетної родини. Вона грала на фортепіано, мала гарний голос. Саме мати помітила музичні здібності сина [2]. Заможною та впливовою людиною був дід Володимира — Михайло Костянтинович Фемеліді, грек за походженням, купець, судновласник, благодійник, міський голова та почесний громадянин Аккермана (нині м. Білгород-Дністровський)[3][4]. Батько Олександр Михайлович Фемеліді (1872—1937) — відомий одеський юрист, член окружного суду в чині генерала, автор фундаментальної монографії «Російський нотаріат» (рос. «Русский нотариат», СПб, 1902) — був людиною високоерудованою і талановитою: володів багатьма іноземними мовами, був першим в європейському літературознавстві автором монографії, присвяченої творчості Г. Сенкевича (Одеса,1904), перекладав давньоримських поетів, більше 20 років працював над «Енциклопедією художньої літератури і мистецтва»[2].

Володимир ріс ріс жвавою, допитливою дитиною, мав феноменальну пам'ять, прекрасний музичний слух, грав на фортепіано, писав вірші, захоплювався театром.

В 1921 році він стає студентом історичного факультету Одеського університету. Юнак цікавиться історією, археологією, літературою, образотворчим мистецтвом. Але перемагає любов до музики. 1924 року він залишає університет і вступає до Одеського музично-драматичного інституту, навчаючись одночасно на двох факультетах — композиторському та диригентському. Викладачами Володимира Фемеліді були професори В. А. Золотарьов та П. У. Молчанов (теорія композиції) і Г. А. Столяров (диригування). В цей період з'являються перші композиторські спроби молодого автора: фортепіанні і вокальні мініатюри, камерно-інструментальні твори (соната для фортеріано[5], фортепіанне тріо, струнний квартет) та вокальні твори. Поступово, наполегливо працюючи, Фемеліді підходить до масштабніших творів: концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано з оркестром, вокально-симфонічні поеми.

1927 року 22-річний композитор створює симфонію «Ювілейна», присвячену десятій річниці Жовтневої революції — одну з перших симфонічних спроб в українській музиці на революційну тему[6]. В цьому ж році Фемеліді вперше публічно виступає як диригент на концерті-звіті студентів диригентського класу професора Г. А. Столярова[7].

У 1928 році молодий композитор створює низку нових творів: «Класична симфонія» (в стилі XVIII ст.) № 2, вокальний цикл «Вісім пісень на єврейські теми», музику до п'єси Х. Бенавенте «Гра інтересів».

1929 року Фемеліді пише оперу «Розлом» за однойменною п'єсою Б. Лавреньова. Прем'єра твору відбулася 7 листопада того ж року в Одесі (диригент С. Столерман, режисер Я. Гречнєв, художник Г. Павлова). Велику допомогу в постановці опери надали провідні актори українського драматичного театру, на сцені якого йшла в цей час п'єса В. Лавреньова, Ю. Шумський, А. Бучма та інші.

У січні 1930 року опера «Розлом» з успіхом ставиться в Баку, в її підготовці бере активну участь сам композитор[7].

1930 року Фемеліді створює один з перших українських балетів — «Карманьйола». В його основу покладено тему Великої французької революції 1789—1794 рр. Композитор змальовує переживання юної француженки Карманьйоли, скривдженної знатним маркізом. Її патріотичні поривання стали символом боротьби народу проти короля і дворянства[8].

Прем'єра балету «Карманьйола» відбулася 17 жовня 1930 року[9] на сцені Одеського театру (лібретист П. Кривень, режисер-постановник М. Мойсєєв, диригент М. Покровський, художник І. Назаров). В партитуру балету було введено нові для українського балетного театру виражальні засоби (прозові діалоги, вигуки, хор)[10]. Протягом зимового сезону 1930—1931 року балет з великим успіхом пройшов на сцені театру 40 разів[7].

В кінці 1930 року Фемеліді працює над трьома оперними творами: пише радіооперу «Панцирник Потьомкін», прем'єра якої на одеському радіо відбулася 27 червня 1931 року, та оперу «Буревісник» на цей же сюжет. Разом з батьком створює лібретто «Цезар і Клеопатра» за п'єсою Б. Шоу та перші сцени цієї опери[7].

Передчасна смерть обірвала інтенсивну творчу працю молодого митця. Володимир Фемеліді застудився на спектаклі, диригуючи «Карманьйолою», що призвело до тяжкого легеневого захворювання. Молодий композитор пішов із життя 3 жовтня 1931 року.

Композитор Д. Д. Шостакович, який знав Володимира Фемеліді, писав[11]:

Він був на диво симпатичною і доброзичливою людиною. Він володів дуже великим композиторським обдарованням. В його балеті «Карманьйола» багато чудової музики. Писав він дуже швидко і дуже кваліфіковано. Здебільшого він не писав ескізів і чернеток, писав прямо партитуру. Радянська музика в його особі втратила видатного композитора. Коли б він залишився живий, він створив би багато чудових творів.

Опера «Розлом» та балет «Карманьйола» з успіхом ставилися в Україні та інших республіках і після смерті композитора.

У квітні 1932 року[9] українські хореографи П. Вірський та М. Болотов поставили балет «Карманьйола» у Московському художньому театрі балету, керованому Вікториною Крігер.

У 1932 році постановку опери «Розлом» здійснив Київський оперний театр (диригент О. Брон, режисер-постановник В. Манзій, художники І. Курочка-Армашевський та Н. Алексєєва).

У сезоні 1932—1933 рр. оперу «Розлом» ставив Харківський театр опери та балету (диригент А. Маргулян). Серед виконавців були відомі оперні співаки Ю. Кипоренко-Доманський — Годун, М. Гришко — Штубе, З. Гайдай — Ксенія[12].

Твори
  • Концерт для скрипки з оркестром (1926)
  • Концерт для фортепіано з оркестром (1926)
  • Вокально-симфонічна поема на сл. В. Жуковського «Ундіна» (1926)
  • Соната для фортепіано (1927)
  • Тріо для фортепіано, скрипки, віолончелі (1927)
  • Струнний квартет (1927)
  • «Danza exotica» («Екзотичний танець») для струнного квартету (1927)
  • Три романси для сопрано у супроводі камерного ансамблю (1927):
  1. «Зірка маїр», сл. К. Бальмонта;
  2. «Елегія», сл. О. Пушкіна;
  3. «Весна. Монастирська», сл. С. Городецького.
  • Перша симфонія «Ювілейна» (1927)
  • «У приказних воріт» — вокально-оркестрова сцена для сопрано або тенора і баритона з оркестром на слова О. Толстого (1927—1928)
  • «Лукомор'є» («Присказка») — поема для голосу й оркестру на сл. О. Пушкіна (1927—1928)
  • Друга симфонія «Класична» (в стилі XVIII ст.) (1928)
  • «Вісім пісень на єврейські теми» для голосу в супроводі фортепіано (1928)
  • Музика до п'єси «Гра інтересів» Х. Бенавенте (1928)
  • «Розлом» — героїко-революційна драма за п'єсою Б. Лавреньова (1929)
  • «Карманьйола» — пантомімо-драматичне дійство, балет (1930)
  • «Панцирник Потьомкін» — радіоопера (1930)
  • «Буревісник» — героїчна епопея (ескізи) (1931)
  • «Цезар і Клеопатра» — опера за п'єсою Б. Шоу (ескізи) (1931)

Пам'ять

На будинку по вул. Пироговській, 5 в Одесі, де жив композитор, встановлено меморіальну дошку[13].

Примітки
  1. Театральная энциклопедия. Т. 5 : Табакова — Ягушин. — Москва, 1967. — С. 445—446. — (рос.)
  2. Гнатів Т. Композитор-реформатор [Володимир Фемеліді] / Тамара Гнатів // Музика. — 2005. — № 3. — С. 24—25 : фот.
  3. Михаил Фемелиди — купец, судовладелец, Городской голова (рос.).
  4. История Аккермана не должна быть обезличенной (рос.).
  5. Клин, В. «Романтична соната» В. Фемеліді.
  6. Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика / М. Гордійчук. — Київ : Муз. Україна, 1969. — С. 52—57.
  7. Гнатів Т. Володимир Фемеліді. — Київ : Муз. Україна,1974. — 40 с.
  8. Історія української музики. Т.4 : 1917— 1941. — Київ : Наукова думка, 1992. — С. 393— 397.
  9. Станішевький Ю. Український радянський балет. — Київ : Мистецтво, 1963. — С. 27—33.
  10. Український балет 30-50-х рр.
  11. Гнатів Т. Історія одного листа / Тамара Гнатів // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Вип. 66 : Шостакович та XXI століття : зб. статей. — Київ, 2007. — С. 433—438.
  12. Милославський К. Харківський театр опери та балету ім. М.В.Лисенка / К. Милославський, П. Івановський, Г. Штоль. — Київ : Мистецтво, 1965. — С.49.
  13. Одесский форум : Люди, прославившие наш город (рос.).

Посилання

Фемелиди Владимир Александрович // Московское общество греков URL: https://www.greekmos.ru/femelidi_vladimir/ (рос.)

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.