Феоктист (Мочульський)

Мочульський Іван (чернече ім'я Теоктист (Феоктист); (*1729(1729), Правобережна Україна — †29 квітня 1818, Бєлгород) — український релігійний діяч, учений, письменник, архімандрит. Один із видатних протекторів Харківського колегіуму.

Теоктист (Феоктист)
Ім'я при народженні Іван Мочульський
Народився 1729/32
Правобережна Україна
Помер 29/30.04.1818
м. Бєлгород, Росія
Поховання Бєлгород
Діяльність церковний діяч
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Титул архімандрит, архієпископ Бєлгородський і Курський
Посада єпископ
Конфесія православ'я
Нагороди
Орден Святої Анни 1 ступеня
(1800),
Орден Святого Олександра Невського
(1810)

Архієпископ Бєлгородський і Курський Відомства православного сповідання Російської імперії.

Навчання

Навчався спочатку в Переяславському колегіумі. Продовжив навчання в Києво-Могилянській академії (КМА) в часи ректорства Г. Кониського (1752—1754). Ще студентом прийняв чернечий постриг.

Церковна кар'єра

У 1761 р. Мочульського зведено в сан ієромонаха і призначено законовчителем Санкт-Петербурзького сухопутного шляхетського кадетського корпусу. Для своїх учнів написав підручник «Краткая Логика и Риторика». Займався проповідництвом. Кілька його проповідей тоді ж було надруковано.

У 1767 р. висвячений у сан архімандрита і призначений настоятелем Глухівського Петропавлівського монастиря. У Глухові залишався недовго. Протягом 1767—1784 рр. був архімандритом Гамаліївського Різдвобогородицького Харлампіївського монастиря (до 1776), Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря (до 1779), займаючи одночасно посаду адміністратора Слов'янського і Херсонського Євгенія Булгаріса. Як знавець грецької мови допомагав єпископу-греку керувати єпархіальними справами.

У 1777 р. викладав у Полтавській слов'янській семінарії латинську мову, арифметику, музику, географію. Згодом Мочульського переміщено до Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, згодом — до Ростовського Яковлівського Зачатьївського монастиря, а звідти — до Тверського Калязінського Троїцького монастиря.

Єпископ

У 1784 р. — призначено на єпископа Севського і Брянського. У 1787 р. Мочульський — єпископ Бєлгородський і Курський (з 15.09.1799 — архієпископ). Особливу увагу приділяв Харківському колегіуму і Бєлгородській семінарії. У 1796 р. склав і видав Інструкцію для інспекторів Харківського колегіуму.

Опіка освітою, письменством, краєзнавством

У Бєлгороді розширив старе приміщення семінарії і побудував нове. У 1787 р. відкрив клас риторики, у 1788 р. — філософії, у 1790 р. — богослов'я.

Сам склав і видав підручники для семінаристів:

  • «Словеснословие и песнопение» (1790), який складався із розділу «Риторики и Логики» та трактату «Краткая грамматика и Поэзия»; друге видання (Харків, 1811) має додаток у вигляді трактату про нотний спів;
  • «Сокращение нравственной Дергамовой физики и астрономии, в Белгородской семинарии учрежденной» (1797), переклад з французької мови;
  • «Опыт герменевтического объяснения о Пасхалии по неисходному индиктіону» (1799), на це видання отримав схвальний відгук академічних корпорацій КМА;
  • «Краткие правила ирмолойного пения» (1800), друге видання (1806) має додаток «Трактат о внешнем богослужении» під загальною назвою «Четверочастный дар юным Курской епархии священно-церковно-служительским детям»;
  • «Краткое объяснение церковного устава» (1800), згодом стало класичним підручником для навчальних закладів Російської імперії;
  • «Краткая Логика и Риторика для учащихся в российских духовных училищах» (1803);
  • «Драхма от сокровища Божественных писаний Ветхого и Нового Завета, т. е. сокращение правил при чтении Священного писания к знанию потребных» (1809).

Відкрив школи в Курську і Старому Осколі, Обоянську школу при Знаменському монастирі, у 1793 р. — Рильську і Путивльську школи. Опікувався також парафіяльними школами, склав для них програму «Сокращение детской Энциклопедии и самократчайшии правила латинской грамматики» (1815).

Видав підручник для домашнього навчання «Наставления для священно-церковно-служителей Курской епархии, как им обучать детей в домах своих» (1807).

Вважається першим краєзнавцем Курської губернії. Його перу належить книга з історії Курського Знаменського монастиря та «История Белгородской духовной семинарии».

У 1813 р. заснував у Курську одне з перших відділень Всеросійського біблійного товариства (Всероссийское библейское общество).

Нагороди і відзнаки

Івана Мочульського нагороджено:

Джерела

Києво-Могилянська академія в іменах, XVII—XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. І. Хижняк; За ред. В. С. Брюховецького. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. — С. 380—381.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.