Флора Драммонд
Флора МакКінон Драммонд (англ. Flora McKinnon Drummond; 4 серпня 1878 — 17 січня 1949) — британська суфражистка[3], на прізвисько «Генерал» за звичку очолювати марші за права жінок у військовій формі «з офіцерським кашкетом і еполетами»[4],, верхи на великому коні. Як член Жіночого соціального-політичного союзу (WSPU), дев'ять разів була арештована за активну участь в жіночому виборчому русі, де вона керувала організацією мітингів, маршів і демонстрацій, а також вважалася досвідченим оратором, здатним з легкістю пригнічувати хеклерів.
Флора Драммонд | |
---|---|
Народилася |
4 серпня 1878[1] Манчестер, Ланкашир, Англія, Сполучене Королівство |
Померла |
17 січня 1949[2] (70 років) Каррадейл ·інсульт |
Країна |
Велика Британія Сполучене Королівство |
Діяльність | учасниця Жіночого соціально-політичного союзу |
Знання мов | англійська |
Членство | Women's Social and Political Union |
Ранні роки
Флора МакКіннон Гібсон народилася в Манчестері у Сари (уродженої Кук) і Френсіса Гібсона[5][6]. Її батько був кравцем, і поки Флора була ще маленькою дитиною, сім'я переїхала в Пірнмілл на острові Арран, на батьківщину матері. Після закінчення середньої школи у віці чотирнадцяти років Флора переїхала в Глазго, щоб пройти бізнес-курси в школі цивільної служби. Вона отримала достатню кваліфікацію, щоб отримати посаду поштмейстера, але їй було відмовлено через її зріст — 5 футів 1 дюйм (1,55 м) при мінімальній вимозі 5 футів 2 дюйми (1,57 м).
Флора продовжила навчання в Товаристві мистецтв стенографії та машинопису, але не змогла змиритися з проявами дискримінації, коли жінки були позбавлені права працювати через таку причину, як недостатній зріст. Після заміжжя, вона з чоловіком Джозефом Драммондом повернулася в рідне місто, де вони активно брали участь в діяльності Товариство Фабіана і Незалежної Лейбористської партії.
Політичний активізм
Флора Драммонд приєдналася до WSPU в 1906 році. Після зустрічі з виборцями, організованої Ліберальною партією в Залі вільної торгівлі в Манчестері, Кристабель Панкгерст і Енні Кенні було арештовано і поміщено під варту за тиск на кандидата Вінстона Черчілля, яке полягало в питанні: «Якщо ви будете обрані, зробите ви все можливе, щоб на рівні уряду домогтися виборчого права для жінок?». Коли обидві жінки були звільнені, WSPU провела святковий мітинг в Манчестері, на якому була присутня Флора, що стала свідком їх арешту, де її переконали приєднатися до руху[7]. Незабаром після цього Флора переїхала в Лондон і до кінця 1906 року відбула свій перший термін в Холлоуей після арешту в Палаті громад[8]. Флора прославилася своїми сміливими і захоплюючими трюками, наприклад, в 1906 році, коли вона зуміла прослизнути в відчинені двері будинку 10 по Даунінґ-стріт, в той час, як її компаньйонку Ірен Міллер заарештовували за стукіт у двері[9]. А в 1908 році Флора найняла човен, щоб підійти до Вестмінстерського палацу з боку Темзи і поговорити з членами парламенту, які сидять на терасі біля річки[8][9].
Коли Мері Філліпс, яка працювала у відділенні WSPU в Глазго, була звільнена з в'язниці після відбуття найдовшого (3 місяці) терміну, її зустрічала Флора Драммонд і інші суфражистки, з волинками, позуючи в шотландці [10] для фотографії під гаслом «Ye Mauna Tramp on the Scotch Thistle Laddie ». Таким чином, шотландські суфражистки порівнювали свою боротьбу з повстанням Вільяма Воллеса. Драммонд також зустрічала Кетрін Корбетт і іншими, звільненими після голодування в тюрмі, що були заарештовані після заворушень на зустрічі Вінстона Черчілля в Данді[11].
Флора Драммонд була ключовим організатором мітингу на Трафальгарській площі в жовтні 1908, який привів до тримісячного терміну в Холлоуей разом з Кристабель і Еммелін Панкгерст за «підбурювання до нападу на Палату громад»[12]. Як покарання жінкам запропонували погодитися на підписку про невиїзд на 12 місяців, замість тюремного ув'язнення, але всі троє вибрали Холлоуей. До ув'язнення Флора перебувала на ранніх термінах вагітності, і після непритомності її перевели в тюремну лікарню, а після — достроково звільнили з причини поганого самопочуття. Коли Драммонд виходила з в'язниці, Еммелін Панкгерст порушила «правило мовчання», яке забороняло ув'язненим суфражисткам розмовляти один з одним, і крикнула: «Я рада, що тепер Ви зможете продовжити роботу»[13].
Драммонд отримала спеціальну медаль «За звитягу, виявлену в ході голодування від WSPU.»
У жовтні 1909 року Драммонд була організатором першого масштабного маршу в Единбурзі у відповідь на критичний коментар керівництва WSPU, опублікований в союзній газеті Голоси для жінок. У ньому йшлося: «Гарний, гордовитий, гідний, строгий Единбург, з вашим обережним стійким народом, ви ще не прокинулися, щоб взяти участь в наших бойових діях?». Темою маршу став слоган «Робили, робимо і будемо робити», в якому брали участь жінки, що несуть прапори і грають на волинці, одягнені в робочий одяг або постали в образі історичних постатей Шотландії[14]. Десятки тисяч людей вийшли на вулиці Единбурга, щоб подивитися на цей парад, і «Edinburgh Evening Dispatch» визнало заходів успішним[15].
У 1913 році Драммонд і Енні Кенні організували зустріч представників WSPU з провідними політиками Девідом Ллойд Джорджем і сером Едвардом Ґреєм. Зустріч була з умовою участі жінок-представників робітничого класу. Вони розповіли про жахливі умови праці, невідповідні із оплатою, а також поділилися своєю надією на те, що право голосу дозволить їм заперечити статус-кво демократичним шляхом. Еліс Хокінс з Лестера розповідала, що її колеги-чоловіки в якості свого представника могли вибрати тільки чоловіка, а інтереси жінок представляти було нікому[16].
У травні 1914 року Драммонд і Нора Дакр Фокс (пізніше відома як Нора Елам) тримали в облозі будинки лорда Карсона і лорда Лансдауна, провідних членів Ольстерської профспілки. Жінки закликали до агресивних дій, спрямованих проти Білля про самоврядування, що обговорювався в парламенті. Драммонд і Дакр Фокс були вручені повістки з вимогою з'явитися перед судом за «підбурливі речі» і заохочення агресії серед жінок. Їх відповідь журналістам, які брали у них інтерв'ю, звучала приблизно так: «Ми припускали сховатися у лорда Карсона і лорда Лансдауна, які також виступали з підбурливими промовами і заохочували агресію в Ірландії, і які за це знаходяться під захистом влади». Пізніше в той же день обидві жінки постали перед судом, були засуджені до тюремного ув'язнення і доставлені в Холлоуей, де вони негайно почали голодування, і пізніше зазнали насильницького годування[17].
Відмова від активних дій
Умови утримання Драммонд в тюрмі, включаючи кілька голодувань, завдали великої шкоди її здоров'ю, і в 1914 році вона провела деякий час на Аррані, щоб відновити сили. А після повернення до Лондона на початку Першої світової війни зосередила свої зусилля на публічних виступах і управлінні, а не прямих діях, таким чином уникаючи подальших арештів[8]. Вона залишалася видатним учасником руху, і в 1928 році на похоронах Еммелін Панкгерст в процесії вона слідувала за покійною.
У 1930-х Драммонд організувала Жіночу Гільдію Імперії, яка протистояла комунізму і фашизму. Її колишній партнер по протестним акціям Нора Елам, що стала однією з провідних членів Британського союзу фашистів Мослі, написала уїдливу замітку про Гільдію, назвавши її антифашистським цирком, а колишню подругу описала як «згаслий вулкан»[17].
Флора і Джозеф Драммонд розлучилися в 1922 році, а пізніше в тому ж році вона вийшла заміж за двоюрідного брата, Алана Сімпсона. Алан був убитий під час повітряного нальоту в 1944 році; Флора померла в 1949 році після інсульту у віці 70 років.
Визнання
Її ім'я і фотографія (а також 58 інших прихильників жіночого виборчого права) вигравірувані на постаменті статуї Міллісент Фоссет на Парламентській площі в Лондоні, що була відкрита в 2018 році[18][19][20].
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- Oxford Dictionary of National Biography.
- цитата Сільвія Панкгерст cited in: Parkins Wendy. Fashioning the Body Politic. — BergPublishers, 2002. — С. 118. — ISBN 978-1-85973-587-9.
- GRO. England and Wales Birth Registration Index, 1837–2008. Процитовано 1 вересня 2015.
- England Births and Christenings, 1538–1975. Процитовано 1 вересня 2015.
- Chandler Malcolm. Votes for Women, C, 1900–1928. — Heinemann, 2001. — С. 8. — ISBN 978-0-435-32731-6.
- Crawford Elizabeth. The Women's Suffrage Movement: A Reference Guide, 1866–1928. — Routledge, 2001. — С. 175–177. — ISBN 978-0-415-23926-4.
- Edith Girvin. The Twentieth Century. — Heinemann, 2002. — С. 22. — ISBN 978-0-435-32093-5.
- Mary Phillips.
- Atkinson Diane. Rise up, women! : the remarkable lives of the suffragettes. — Bloomsbury, 2018. — С. 179. — ISBN 9781408844045.
- Архівована копія. Архівовано з джерела 16 лютого 2012. Процитовано 16 березня 2008.
- Purvis June. Emmeline Pankhurst: A Biography. — Routledge, 2002. — С. 113–117. — ISBN 978-0-415-23978-3.
- Reynolds Sian. Paris-Edinburgh: Cultural Connections in the Belle Epoque. — Ashgate Publishing Ltd, 2007. — С. 188–189. — ISBN 978-0-7546-3464-5.
- «значний парад домігся своєї мети. Він продемонстрував десяткам тисяч людей задачу суфражисток ... За цим рухом варто сполучення фаланга рішучих і непохитних жінок, які прагнуть отримати право голосу і повністю впевнених в тому, що зуміють подолати всі перешкоди.» Edinburgh Evening Dispatch quoted in Reynolds 2007
- The New Statesman
- McPherson Angela, Susan McPherson. Mosley's Old Suffragette – A Biography of Norah Elam. — 2011. — ISBN 978-1-4466-9967-6. Архівовано з джерела 13 січня 2012.
- Historic statue of suffragist leader Millicent Fawcett unveiled in Parliament Square. — Gov.uk, 2018. — 24 квітня. Процитовано 24 квітня 2018.
- Topping Alexandra. First statue of a woman in Parliament Square unveiled. — The Guardian, 2018. — 24 квітня. Процитовано 24 квітня 2018.
- Millicent Fawcett statue unveiling: the women and men whose names will be on the plinth. — iNews. Процитовано 2018-04-25.