Кирило (патріарх Московський)

14 березня 1976 року став єпископом Виборзьким, вікарієм Ленінградської єпархії.

У вересні 1976 року єпископ Кирило був затверджений постійним представником від РПЦ в пленарній комісії Всесвітньої ради церков, а в листопаді 1976 року був призначений заступником патріаршого екзарха Західної Європи (був звільнений з цієї посади 12 жовтня 1978 року). У листопаді 1975 року брав участь у екуменістичній асамблеї у Найробі, де засудив листа отця Гліба Якуніна щодо утисків віруючих у СРСР як наклеп на Радянський Союз.

З листопада 1976 року по кінець 1980 року він здійснив низку зарубіжних поїздок: брав участь на Першій передсоборній всеправославній нараді і як керівник делегації від духовних шкіл РПЦ присутній на IX Генеральній асамблеї «Синдесмоса» в Швейцарії; спільно з Патріархом Піменом з офіційним візитом побував в Туреччині, на чолі делегації РПЦ відвідав Італію; брав участь в інтронізації Католікоса-Патріарха всієї Грузії Ілії II; присутній з делегацією РПЦ на П'ятому Всехристіянському мирному конгресі в Чехії; як керівник делегації РПЦ на Всесвітній конференції «Віра, наука і майбутнє» відвідав США; у складі делегації РПЦ на запрошення Французької єпископської конференції відвідав Францію; присутній в Будапешті на зустрічі представників церков з соціалістичних країн Європи; брав участь від РПЦ на першій зустрічі Змішаної православно-римо-католицькій комісії (зустріч проходила на островах Патмос і Родос); очолював паломницьку групу представників і студентів Ленінградської духовної академії при поїздці на Святу Землю.

До того часу отець Кирило був зведений в сан архієпископа (церемонія відбулася 2 вересня 1977 року) і став заступником голови Відділу зовнішніх церковних стосунків (у жовтні 1978 року). Крім того, йому було доручено управляти патріаршими приходами у Фінляндії (1978 рік); ієрарх також був призначений членом Комісії Священного Синоду з питань християнської єдності (1979 рік).

У серпні 1981 року архієпископ Кирило знову їздив до Європи на засідання Центрального комітету Всесвітньої ради церков, потім — в рамках підготовки VI Асамблеї Всесвітньої ради церков — відвідав Канаду і повернувся до Європи на слухання по ядерному роззброєнню — як представник від християн СРСР. У січні 1982 року брав участь у засіданні Комісії Всесвітньої ради церков «Віра і церковний устрій» в Перу.

У 1983 році архієпископ Кирило почав викладати в аспірантурі при Московській духовній академії. У грудні 1984 року був призначений архієпископом Смоленським і Вяземським, у вересні 1986 року став розпорядником приходами Калінінградської області. У квітні 1989 року став зватися архієпископом Смоленським і Калінінградським, а 14 листопада 1989 року був призначений головою Відділу зовнішніх церковних стосунків і постійним членом Синоду за посадою.

Як голова відділу отець Кирило брав участь в роботі з підготовки законів «Про свободу віросповідань» (1990), «Про свободу совісті і про релігійні об'єднання» (1997). Указом Патріарха Московського і всієї Росії Алексія II від 25 лютого 1991 року архієпископ Кирило був зведений в сан митрополита.

Під час політичних потрясінь в Росії в 1991—1993 роках митрополит Кирило займав активну миротворчу позицію. Він став ініціатором створення Всесвітнього російського народного собору в 1993 році. Його доповіді були основними на соборі 1993 року і восьми соборах, що послідували. У серпні 1993 року митрополитові була вручена міжнародна Ловійськая премія миру (цією премією раз на три роки нагороджується громадський або церковний діяч, що вніс особливо значний внесок в справу зміцнення миру).

1996 року увійшов до складу ради директорів російського банку «Пєресвєт».

Починаючи з 1995—1997 років, у зв'язку зі зростанням політичної активності Московської патріархії, Відділ зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату здобував все більшу популярність і вплив, а його керівника в ЗМІ стали іменувати «міністром закордонних справ», а іноді навіть і «прем'єр-міністром» російської церкви. Основними досягненнями митрополита Кирила вважалися возз'єднання РПЦ з Російською православною церквою зарубіжжя (на умовах, сформульованих Відділом зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату) і бурхливе зростання кількості приходів РПЦ в далекому зарубіжжі (включаючи КНДР, В'єтнам, Індонезію, Філіппіни, Іран, Ірак, ОАЕ, ПАР, Ісландію). До успіхів також відносять запобігання переходу більшості приходів Сурожської єпархії (Велика Британія) в Константинопольський патріархат і стримання зростання Російського екзархата Константинопольського патріархату — і відносну стабілізацію відносин РПЦ з Ватиканом після смерті Папи Івана Павла II.

У 2003 році, коли Патріарх важко хворів, у вищому керівництві РПЦ відбулася «кадрова революція», яка значно підсилила позиції митрополита. Були видалені з своїх постів впливові митрополити Сергій і Мефодій, що розглядалися як серйозні конкуренти для митрополита Кирила в боротьбі за патріарший престол.

ЗМІ відзначали, що в церковному середовищі Росії і за кордоном Кирило відомий як людина широкої ерудиції, фундаментальних знань і високого інтелекту^{[джерело?]}. Він є автором понад шестиста публікацій і доповідей і низки книг, виступав і продовжує виступати з доповідями в Росії і за кордоном.

6 грудня 2008 року на екстреному засіданні Священного Синоду Російської православної церкви після смерті Святійшего Патріарха Московського і всієї Росії Алексія II митрополита Кирила таємним голосуванням обрано місценаглядачем Патріаршого престолу.

27 січня 2009 року в Москві на Помісному соборі обраний 16-м Патріархом Московським і всієї Росії.

4 липня 2009 року патріарх Кирило прибув до патріарха Константинопольського Варфоломія із своїм першим офіційним візитом в якості предстоятеля РПЦ[1][2][3][4][5][6][7]. Між двома патріархами відбулись переговори у ході яких були, зокрема, порушені питання духовної опіки над російськомовними православними віруючими у Туреччині, розвитку паломництва до християнських святинь цієї країни. Також обговорювалася проблематика підготовки Святого та Великого Собору Православної Церкви. Першого дня візиту Предстоятель Російської Православної Церкви також відвідав собор Святої Софії в Константинополі[8]. 5 липня обидва патріархи відслужили літургію в Георгієвському соборі на Фанарі[9][10][11]. 6 липня предстоятелі Константинопольської та Російської Православних Церков освятили православний храм на території літньої резиденції Генерального консульства РФ у Бююк-Дері поблизу Стамбула[12][13]. Потім Предстоятелі КПЦ та РПЦ вшанували пам'ять підводників біля пам'ятника загиблим морякам підводного човна «Морж». 6 липня візит завершився.[14][15]

14 жовтня 2012 року в резиденції Президента Республіки Білорусь Олександр Лукашенко вручив Патріарху Московському і всієї Росії Кирилу орден Дружби народів.

Взимку 2014 року привіз до Криму «дари волхвів», в складі делегації, очолюваної ним, був російський диверсант і терорист Ігор Гіркін.[16]

За інформацією в ЗМІ Кирило, який уже був митрополитом, пов'язаний з КДБ і мав псевдо «Михайлов».[17][18][19] У 1991 році відомий дисидент священик Гліб Якунін оприлюднив радянські архіви, згідно з якими митрополит Кирило (Гундяєв) мав оперативне прізвисько «Михайлов».[20]

12 лютого 2016 року на летовищі ім. Хосе Марті на Кубі в Гавані відбулась зустріч патріарха Московського Кирила і папи римського Франциска. Зустріч такого рівня стала першою за всю історію Російської православної і Католицької церков, було підписано Гаванську декларацію.

У жовтні 2018 р. священикові Свято-Михайлівського православного приходу в Мінську Олександрові Шрамку заборонили служити за критику візиту патріарха Кирила (Гундяєва) в Білорусь на Синод 15 жовтня.[21]

16 вересня 2019 року Патріархія Грузії звинуватила патріарха Кирила в заохоченні сепаратизму. Відповідну заяву розповсюдила служба зі зв'язків з громадськістю патріархії. Патріархія Грузії висловила надію, що РПЦ поважатиме територіальну цілісність Грузії і, ґрунтуючись на християнських навчаннях, допоможе нормалізувати відносини між Грузією і Росією, грузинами і абхазами, грузинами і осетинами.[22]

На початку 2020 року у січні Кіріл назвав збройні сили Росії «близькою нам по духу організацією». Вітаючи міністра оборони Російської Федерації Сергія Шойгу він сказав: «Ми завжди відчували в Збройних силах наших однодумців, дуже близьку нам по духу організацію, і тому з легкістю завжди взаємодіяли, без будь-яких застережень і сумнівів. А в нинішній час, хотів би особливо підкреслити — за Вашого керівництва Збройними силами, це взаємодія розширюється, стає системною»[23]. Під час святкування своєї 11 річниці інтронізації з початку правління на посаді Патріарха РПЦ, Кіріл заявив про високий рівень відносин між Російською православною церквою і Російською Федерацією і подякував за це президенту РФ Володимиру Путіну[24].

У квітні 2021 року Болгарський суд визнав, що візит Килира в Болгарію у 2018 році фактично був візитом політика, а не священнослужителя та не побачив наклепу у словах тодішнього віце-прем'єр-міністра Болгарії Валері Симеонова, який назвав патріарха РПЦ агентом КГБ «Михайловим».[25][26][27]

30 листопада 2012 на зустрічі з керівником проросійської політичної партії «Згода» Нілом Ушаковим патріарх Кирило заявив, що Російську православну церкву не влаштовує існування інституту негромадянства та юридичне невизнання російської мови. Він також заявив, що Латвія повинна її визнати, щоб Росія до Латвії почала ставитися краще, і що це нібито не спричинить шкоди та конфліктів[32].

Перед цією заявою у Латвії пройшов референдум з метою вирішити, чи отримає російська мова статус другої державної або ні, і переважна більшість (74.80% голосів) висловилася проти визнання російської мови та за за латиську мову як за єдину державно визнану.

18 липня 2014 року, незважаючи на інтервенцію на Донбасі та окупацію Криму (під час якої Путін, за його власною заявою, погрожував застосувати ядерну зброю у разі опору росіянам[55]) та інтервенцію на Донбасі, патріарх Кирило заявив, що Росія не становить військової небезпеки[56].

У той же день Путін заявив, що має намір підключити патріарха Кирила до процесу врегулювання в Україні[57].

14 серпня 2014 у зверненні до глав помісних православних церков патріарх Кирило заявив, що АТО — це війна з метою викорінення православ'я, що ведеться католиками та прихильниками автокефальних православних церков, яких він назвав розкольниками[58].

9 квітня 2015 на зустрічі з грецьким прем'єр-міністром Алексісом Ципрасом патріарх Кирило подякував йому за геополітичну підтримку Росії та назвав санкції, введені за окупацію Криму та агресію на Донбасі, «незаконними та несправедливими»[59][60].

7 жовтня 2015 року у своєму привітанні Путіну з днем народження патріарх Кирило заявив, що підтримує його ідею відкрити християнський центр в окупованому Криму, оскільки це «внесок у зміцнення духовних засад російського суспільства»[61].

25 грудня 2017, за повідомленням сайту окупаційної адміністрації Криму, за указом патріарха Кирила керівнику окупаційної адміністрації Сергію Аксьонову і керівнику окупаційної «Державної ради Криму» Володимиру Костянтинову (обидва сприяли окупації Криму та в розшуку за вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державної зради та створення злочинної організації[62]) вручено ордени, відповідно, орден святого благовірного князя Данила Московського II ступеня та орден преподобного Серафима Саровського II ступеня [63].

У травні 2019 року патріарх Кирило сказав що люди які підпалили Одеські профспілки «були під владою диявола», але не засудив одеських антимайданівців, які того ж дня ще до підпалу вбили двох одеських майданівців, Ігоря Іванова та Андрія Бірюкова[64].

При голосуванні за поправки до конституції Росії патріарх Кирило закликав росіян підтримати поправки[65].

Формально він закликав підтримати прийняття лише однієї поправки зі згадуванням Бога (причому закликав голосувати «так» навіть атеїстів). Але голосування «так» або «ні» йшло відразу по всьому пакету поправок, а не за окремими пунктами.

При цьому серед поправок була і поправка про захист територіальної цілісності Росії, яка забороняє вести переговори про передачу територій Росії з іншими країнами.

Оскільки Росія вважає окупований Крим своєю територією, заклик Патріарха Кирила до росіян підтримати цю поправку означає заклик до них підтримати всі інші поправки, включаючи поправку про захист територіальної цілісності Росії.

Таким чином Патріарх Кирило закликав підтримати заборону на потенційную деокупацію Криму, а також закликав підтримати додаткове посилення та закріплення окупації Криму.

15 жовтня 2021 на відкритті VII Конгресу російських співвітчизників в Москві звинуватив неназвані сили у спробі нав'язати «помилкові» погляди про Другу світову війну, заявивши про необхідність «захисту» співвітчизників і росіян з боку РФ по всій планеті, а також сказав, що парафії московського патріархату об'єднують росіян, українців, білорусів і молдован не лише релігією, але й російською мовою, і закликав їх вчити своїх дітей любити свою «історичну батьківщину» Росію та не ростити своїх дітей україномовними[66].

30 листопада 2021 в резиденції в Свято-Даниловому монастирі до 75-річчя та за внесок у зміцнення церковно-державних відносин патірарх Кирило нагородив керівника ЛДПР Жириновського церковним орденом благовірного князя Данила Московського І ступеня.

Кирило заявив, що РПЦ цінує «патріотичну позицію» Жириновського і його ставлення до «духовних цінностей» Росії[67].

Перед врученням Жириновський заявив, що є необхідність відкрити в Росії для молоді борделі, щоб відволікти молодь від протестів[68], а також заявив, що Росія повинна напасти на Україну без оголошення війни і вбити кожного, хто служить в збройних силах України[69]. Також він закликав влаштувати ядерний геноцид ісландцям, щоб залякати Західний світ[70].

23 лютого 2022 року (після постанови Путіна про використання військ в Україні[71]) патріарх Кирило, вітаючи російських солдатів з «Днем захисника вітчизни», заявив, що не буває війни без жертв, заявив про «загрозу» на адресу Росії на російських кордонах і закликав російських солдатів не сумніватися в тому, що вони вибрали правильний шлях у житті, і закликав бути в боєздатності[72][73][74].

Також він привітав і особисто Путіна і заявив, що російські війська лише стоять «на сторожі кордонів Росії»[75][76].