Флюгування

Флюгування гвинта — поворот (під час польоту літака) лопатей повітряного гвинта регульованого кроку в такий стан, при якому запобігається авторотація гвинта, а внесок гвинта в лобовий опір літак стає мінімальним. Необхідний ефект досягається при куті установки лопатей (щодо площини обертання) близько 85—90°. Застосовується у випадках, коли необхідно мінімізувати опір після відмови двигуна в польоті.[1].

Зупинка з флюгуванням і розфлюгуванням гвинта АВ-140 літака Ан-140-100

Гвинт Hercules C.4 Королівських ВПС у зафлюгованому положенні

Зафлюгований повітряний гвинт

Виведення лопатей у флюгерне положення зазвичай проводиться гідроприводом, двигун (циліндр) якого знаходиться безпосередньо у гвинті, а насос встановлений поза гвинтомоторною групою і є автономним, бо його робота потрібна вже після відмови двигуна. Наприклад, на поршневому літаку Іл-14, на якому стоять дві гвинтомоторні групи, кожна з яких складається з двигуна АШ-82Т і гвинта АВ-50, робочі положення лопатей — 22—46° стосовно площини обертання, флюгерне — 94°, рідина (моторне мастило) для управління гвинтом при флюгуванні подає спеціальний флюгер-насос «431» з двигуном постійного струму 27 В — по одному на ВМГ[2].

На Іл-14 Управління флюгуванням-розфлюгуванням ручне, але на багатьох літаках при відмові двигуна в польоті флюгування відбувається автоматично, наприклад, на Іл-18 або Ан-12 (чотири двигуни АІ-20) — за сигналом встановленого в редукторі вимірювача крутного моменту ІКМ[3], при відмові двигуна його крутний момент різко падає аж до негативного.

Через відмову системи флюгування на одному з двох двигунів зазнав аварії на зльоті один з двох експериментальних літаків Ан-70 — через негативну тягу гвинта, що незафлюгувався політ на двох двигунах, що залишилися, став неможливий.

Джерела

Авиация: Энциклопедия. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Большая Российская энциклопедия, 1994.
Самолёт Ил-14. Конструкция и эксплуатация / М. В. Липатов, Я. Н. Пейко, Г. Г. Фаробин, Н. В. Шкляров. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : РИО Аэрофлота, 1957. — С. 263—286.
Руководство по лётной эксплуатации и пилотированию самолёта Ил-18 с четырьмя турбовинтовыми двигателями АИ-20 / Б. Бугаев. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : РИО Аэрофлота, 1972. — С. 151.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Авиация: Энциклопедия. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Большая Российская энциклопедия, 1994.

[2] Самолёт Ил-14. Конструкция и эксплуатация / М. В. Липатов, Я. Н. Пейко, Г. Г. Фаробин, Н. В. Шкляров. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : РИО Аэрофлота, 1957. — С. 263—286.

[3] Руководство по лётной эксплуатации и пилотированию самолёта Ил-18 с четырьмя турбовинтовыми двигателями АИ-20 / Б. Бугаев. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : РИО Аэрофлота, 1972. — С. 151.