Верушка
Верушка (нім. Veruschka; ім'я при народженні графиня Вера Готтлібе Анна фон Лендорф, нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff, також Вера фон Лендорф, або Верушка фон Лендорф; нар. 14 травня 1939, Кенігсберг, Східна Пруссія) — німецька модель та акторка.
Верушка | |
---|---|
нім. Veruschka Gräfin von Lehndorff | |
Ім'я при народженні | нім. Vera Gottliebe Anna Gräfin von Lehndorff |
Народилася |
14 травня 1939[1][2][…] (82 роки) Кенігсберг, Вільна держава Пруссія, Німеччина, Німецький рейх[1] |
Країна | Німеччина |
Діяльність | модель, кіноакторка |
Знання мов | німецька[3] |
Рід | Lehndorffd |
Батько | Heinrich Graf von Lehndorff-Steinortd |
Родичі | Jan von Haeftend |
Зріст | 183 см |
Волосся | блондин |
Очі | блакитніd |
IMDb | ID 0902610 |
Сайт | veruschkaselfportraits.com |
Життєпис
Народилась 14 травня 1939 року в місті Кенігсберг, Східна Пруссія (нині російський Калінінград) в старовинній дворянській родині. Її батьками були граф Генріх фон Лендорф (1909—1944) та графиня Готтлібе фон Кляйнен (1913—1993). Крім неї в родині було ще три дочки — Марі Елеонор (1937—2018), Габрієль (нар. 1942) та Катаріна (нар. 1944). Їхнім двоюрідним дядьком був хірург та письменник граф Ганс фон Лендорф (1910—1987). 4 вересня 1944 року їхнього батька було страчено за участь у замаху на Гітлера, відомому як Змова 20 липня, або Операція «Валькірія». Родина була позбавлена майна та титулу, їхню матір було відправлено до трудового табору, а Веру разом з Марі Елеонор та Габрієль віддано до дитячого будинку в місті Бад-Закса. По завершенні Другої світової війни вона разом з матір'ю та сестрами мешкали у лагерях для біженців, через постійні переміщення Вері довелося змінити 13 шкіл.
Після школи вона вивчала дизайн та живопис у Флоренції. В Італії Вера, чий зріст досяг 183 сантиметрів, почала працювати у якості моделі, взявши псевдонім Верушка. У1960-х та на початку 1970-х років вона працювала в Італії, Франції та США, з'явилася на 800 обкладинках та співпрацювала з такими метрами як Сальвадор Далі, Річард Аведон, Ірвінг Пенн, Діана Вріланд, Гельмут Ньютон, Стівен Майзель, Петер Ліндберг та Пітер Біерд. У 1966 році відбувся її кінодебют у фільмі «Фотозбільшення» Мікеланджело Антоніоні (вона зіграла саму себе, яка протягом п'яти хвилин позує головному герою в його студії; врешті, саме цей епізод потрапив на постер стрічки, яка здобула Золоту пальмову гілку на 20-му Каннському кінофестивалі).
У 1971 році вона зіграла головну роль у кінодрамі свого близького друга фотографа Франко Рубартеллі «Верушка. Поезія жінки» (італ. Veruschka, poesia di una donna).
У 1984 році вона разом з Дельфін Сейріг виконали головні ролі у фільмі режисера Ульріки Оттінгер «Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси».
У 1986 році було видано альбом «Метаморфози» художника Хольгера Трюльцшема, для якого вона позувала вкрита фарбою у стилі боді-арт.
У 2004 році режисер Пол Морріссі, відомий своєю співпрацею з Енді Ворголом, відзняв про неї документальний фільм «Верушка. Життя перед камерою».
У 2006 році з'явилася в епізодичній ролі графині Валленштейн у фільмі «Казино Рояль» з циклу про Джеймса Бонда, за участю Деніела Крейга та Єви Грін.
У 2011 році Вера фон Лендорф видала автобіографічну книгу «Верушка. Моє життя» (нім. Veruschka. Mein Leben)[4].
Вибрана фільмографія
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1966 | ф | Фотозбільшення | Blow-Up | Верушка |
1971 | ф | Верушка. Поезія жінки | Veruschka, poesia di una donna | Вера |
1972 | ф | Саломея | Salomé | Мірріна |
1976 | ф | Погані думки | Cattivi pensieri | коханка Маріо Марані |
1979 | ф | Міло-Міло | Milo-Milo | Барбара |
1979 | ф | Колір тіла | Couler chair | Анна |
1984 | ф | Доріан Грей у дзеркалі жовтої преси | Dorian Gray im Spiegel der Boulevardpresse | Доріан Грей |
1985 | ф | Наречена | The Bride | Графиня |
1989 | ф | Червоний оркестр | L'orchestre rouge | Анна Максимович |
2006 | ф | Казино Рояль | Casino Royale | графиня Валленштейн |
Цитата
«Гельмут Ньютон якось сказав мені: "Знаєш, а ми ж працюємо, аби наповнювати сміттєві баки". І він правий. В решті решт, усі наші фотографії осідають на смітнику, серед кухонних відходів та старого ганчір'я. Чудовий мотлох, що втратив сенс».
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118816403 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- 3sat-Mediathek. www.3sat.de (нім.). Процитовано 28 липня 2020.