Франсуа Пер'є

Франсуа́ Пер'є́ (фр. François Périer, справжнє ім'я Франсуа́ Пійю́, фр. François Pillu; 1919–2002) — французький актор театрі і кіно.

Франсуа Пер'є
фр. François Périer
Ім'я при народженні Франсуа Пійю
Дата народження 10 листопада 1919(1919-11-10)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 29 червня 2002(2002-06-29) (82 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання Пассі (кладовище)
Громадянство  Франція
Професія актор
Alma mater Курси Симона
Роки активності 1938 — 2000
Діти Anne-Marie Périerd і Jean-Marie Périerd
IMDb ID 0673749

BAFTA Award for Best Actor in a Leading Roled (1957)

Prix du Brigadierd (2005)

Франсуа Пер'є у Вікісховищі

Біографія

Відвідував драматичні курси, засновані Рене Симоном; потім поступив до Консерваторії драматичного мистецтва, в один рік з Жераром Урі і Бернаром Бліє. Був запрошений до «Комеді Франсез». Серед його театральних робіт найбільш примітна роль Гюго в першій постановці п'єси «Брудні руки» Жана-Поля Сартра (1948).

З 1938 року знімався у кіно («Північний готель», реж. Марсель Карне). До війни Пер'є встиг знятися у «Першому балі» (фр. Premier Bal, 1941), «Кінці дня» (фр. La Fin Du Jour, 1939) у Жульєна Дювів'є.

Гру актора завжди відрізняли легкість, винахідливість і гострота. У післявоєнні роки — один з популярних артистів французького кінематографа, що виконав ролі у понад ста стрічках. Знімався у видатних французьких та італійських режисерів — Федеріко Фелліні («Ночі Кабірії», 1957), Марселя Карне, Жульєна Дювів'є, Жана Кокто («Орфей», 1950), Клода Отан-Лара, Рене Клемана, Луїджі Дзампи, Маріо Монічеллі, Жана-Люка Годара та інших.

У 1991 році захворів хворобою Альцгеймера, але працював на радіо до середини 1990-х років.

Помер Франсуа Пер'є від ускладнень 29 червня 2002 року у 82-му віці в Парижі[1].

Обрана фільмографія

Кіно
  • 1938 — Північний готель / Hôtel du Nord — Адрієн
  • 1938 — Жар у грудях / La chaleur du sein — Батіллі
  • 1946 — Барбізонське спокушання / La Tentation de Barbizon — диявол / містер Аткінсон
  • 1946 — Мовчання — золото / Le Silence est d'or — Жак
  • 1949 — Повернення до життя (новела «Повернення Антуана») / Retour à la vie — Антуан
  • 1950 — Орфей / Orphée — Ертебіз
  • 1952 — Вона і я / Elle et moi — Жан
  • 1953 — Капітан Туфля / Capitaine Pantoufle — Еммануель Бонаван
  • 1954 — Сімейна сцена / Scènes de ménage — месьє Тріель
  • 1956 — Жервеза / Gervaise — Анрі Купо, покрівельник
  • 1957 — Ночі Кабірії / Le notti di Cabiria — Оскар д'Онофріо
  • 1960 — Заповіт Орфея / Le Testament d'Orphée — Ертебіз
  • 1960 — Француженка і кохання / La Française et l'Amour (новела «Розлучення») — Мішель
  • 1962 — Щасливчики / Les Veinards (новела «Норкова шуба») — Жером Буассельє
  • 1963 — Драже з перцем
  • 1964 — Вікенд на березі океану / Week-end à Zuydcoote — Александр
  • 1967 — Самурай / Le Samouraï — комісар
  • 1967 — Одна людина зайва / Un homme de trop — Мужон
  • 1969 — Дзета / Z — прокурор
  • 1970 — Червоне коло / Le Cercle rouge — Санті
  • 1971 — Перед настанням ночі / Juste avant la nuit — Франсуа Тельє
  • 1971 — Макс і бляхарі / Max et les Ferrailleurs — Росінський
  • 1972 — Замах / L'Attentat — комісар Рене Руана
  • 1974 — Ставіски / Stavisky — Альберт Бореллі
  • 1975 — Поліцейський кольт «Пітон 357» / Police Python 357 — комисар Гане
  • 1978 — В інтересах держави
  • 1980 — Злочинці в ночі / Le Bar du téléphone — комисар Клод Жуанвіль
  • 1983 — Неприборканий / Le Battant — Джіно Руджері

Телебачення

Нагороди

Джерела
  • ПЕРЬЕ (Perier) Франсуа // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)

Примітки
  1. Gary Brumburg. François Périer. IMDB.com. Процитовано 21.12.2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.