Франсіско Кабаррус

Франсіско Кабаррус Лаланне, ісп. Francisco Cabarrús Lalanne (*1752(1752), Байонна — 27 квітня 1810, Севілья) — іспанський фінансист французького походження.

Франсіско Кабаррус
Народився 8 жовтня 1752(1752-10-08)[1][2]
Байонна
Помер 27 квітня 1810(1810-04-27)[1][3][…] (57 років)
Севілья, Іспанія
Країна  Франція
 Іспанія
Діяльність економіст, дипломат, фінансист, політик
Alma mater Collège de l'Esquiled
Знання мов французька[1]
Членство Sociedad Económica de los Amigos del Paísd
Титул граф
Посада Minister of the Treasury of Spaind і ministerd
Батько Dominique Eugène Cabarrúsd[4]
Мати Marie-Anne Lalanned[4]
Родичі Q70233859? і Stephen Cabarrusd
Брати, сестри Pierre-Étienne Cabarrusd
Діти Тереса Кабаррус і Domingo de Cabarrús y Galabertd
Нагороди
Франсіско Кабаррус, портрет Ґойї, 1788.

Життєпис

Син Домінго Кабарруса Фуркаде, власника торгового дому у французькому місті Байонна. Коли Франсіско виповнилося 18 його батько відправив його в Іспанію (спочатку в Країну Басків, потім у Сараґосу і, нарешті, у Валенсію) щоб закінчити навчання на торговця. В Валенсії оселився в будинку французького комерсанта та мешкав з дочкою власника, Антоніа Ґалаберт Касанова; не виконавши процедуру, щоб отримати дозвіл для цього цивільного акту у Франції, був змушений розвивати свою кар'єру в Іспанії. Подружжя оселилося в Карабанчель Альто, Мадрид. У подружжя народилася Тереса Кабаррус.

Його якості як фінансиста, а також глибоке бачення суспільства принесли йому дружбу Ґаспара Мельчора де Ховейяноса та графів Кампоманеса, Флорідабланки та Аранди. Кабаррусу належала ідея випуску ваучерів для покриття значних витрат на війну проти Сполученого королівства (1779—1783) за незалежність США. З цією метою він об'єднується з Жаном Друлє, баско-французьким банкіром, що працював в Іспанії, Мускісом та іншими європейськими банкірами. В 1782 він створив Банк Сан Карлоса, перший державний банк Іспанії, який випустив перші паперові гроші у королівстві, які називалися реальні ваучери (реали). В 1789 Карлос IV надав йому титул граф Кабаррус.

Він також створив Торгову Компанію Філіпін (Compañía de Comercio de Filipinas) та канал Кабарруса, нині канал Ізабели ІІ. Також був зацікавлений у створені різних судноплавних каналів, але ці задуми не звершилися. Один з них — канал Ґуадарама, претензійний проект каналу, що з'єднував би Мадрид з Анлантичним океаном, через Ґуадальківір. Також цікавився можливостями судноплавства на річці Йобрет, Барселона. Цією ідеєю підштовхнув Францію до створення двох успішних проектів: каналу дель Міді та дель Ланґедок.

Він мав багатьох недругів серед впливових політиків. Через свої погляди був несправедливо звинувачений у шахрайстві та ув'язнений у 1790. Через два роки, під час правління Карлоса IV і Жозефа І Бонапарта, вийшовши на волю знову повернувся до високих посад. З серпня 1808 обіймав пост генерального керуючого Королівської казни. В 1809 Хосе Бонапарт призначив його найвищим кавалером Королівського Ордену Іспанії, найвища нагорода, якої міг буть удостоєнний вихідець з Франції.

Помер в Севільї в 1810, у чині міністра фінансів Жозефа І Бонапарта. Похований в каплиці Консепсьйон собору в Севільї, поруч з графом Флорідабланко. В 1814, по закінчені війни за незалежність, його тіло було ексгумовано та поховане в Апельсиновому Дворі, із засудженими до смертної кари. За іншою версією його кістки були викинуті в Ґуадальківір.

Посилання
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.