Франц Беме

Франц Беме (нім. Franz Böhme; нар. 15 квітня 1885, Цельтвег, Герцогство Штирія пом. 29 травня 1947, Нюрнберг) — австрійський та німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал гірсько-піхотних військ (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Франц Беме
Franz Böhme
Народження 15 квітня 1885(1885-04-15)
Цельтвег, Герцогство Штирія
Смерть 29 травня 1947(1947-05-29) (62 роки)
Нюрнберг, Баварія
падінняd
Країна  Австро-Угорщина
Перша Австрійська Республіка
 Третій Рейх
Приналежність Сухопутні війська Австро-Угорщини
Збройні сили Австрії
 Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Австрії
 Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19041938 (Австрія)
1938-1945 (Німеччина)
Звання  Генерал гірсько-піхотних військ
Командування 30-та піхотна дивізія
32-га піхотна дивізія
XXXXIII-й армійський корпус
XVIII-й армійський корпус
XVIII-й гірський корпус
2-га танкова армія
20-та гірська армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ювілейний хрест
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Командорський хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий офіцер ордена Корони Італії
Золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з дубовим листям
 Франц Беме у Вікісховищі

Біографія

У 18 років залишився сиротою після смерті матері (батько помер роком раніше) і почав офіцерську кар'єру в імператорській і королівській армії.

Під час Першої світової війни служив в 1914/16 роках в Галичині, в 1917 році на Волині, в Курляндії і Дінабурзі, і в 1917/18 роках на Ізонцовському фронті.

Перед аншлюсом очолював австрійську військову розвідку, бувши генерал-майором Генерального штабу. Відповідно до 8-го пункту німецько-австрійської Берхтесгаденської угоди від 12 лютого 1938 був призначений 17 лютого начальником Генерального штабу, змінивши на цій посаді фельдмаршал-лейтенанта Альфреда Янзу, який був одним із головних супротивників аншлюсу.

Після початку Другої світової війни командував 32-ю піхотною дивізією, яка брала участь у польській і французькій кампаніях. Восени 1940 призначений командиром 18-го гірського корпусу, який узяв участь у Балканській кампанії.

З 16 вересня по 2 грудня 1941 року був уповноваженим командиром корпусу в Сербії, при цьому з 9 жовтня також виконував обов'язки командувача в Сербії. Гітлер доручив Беме найрішучішим чином відновити довготривалий порядок на всій території. Згідно з наказом Беме, всі комуністи, підозрілі жителі чоловічої статі, всі без винятку євреї, а також демократично і націоналістично налаштовані жителі підлягали арешту як заручники. За кожного вбитого німецького солдата слід розстрілювати 100 заручників, за кожного пораненого — 50. На підставі даного наказу восени пройшли масові розстріли сербів, сербських євреїв і циган.

У містах Кралєво і Крагуєваць підрозділи 717-ї піхотної дивізії після запеклих артилерійських боїв із партизанами і четниками з місцевого населення вбили протягом декількох днів понад 4000 жителів. У грудні 1941 року Беме був відкликаний із Сербії. За час його командування в Сербії було вбито 3562 партизани. Втрати вермахту склали 160 убитих і 278 поранених німецьких солдатів. Німецькими солдатами були розстріляні від 20 до 30 тисяч цивільних осіб.

У червні-липні 1944 року на посаді командувача 2-ї танкової армії, розташованої в Югославії, був також головнокомандувачем усіх німецьких військ у Югославії. В цей період отримав поранення в результаті авіакатастрофи.

З 8 січня 1945 року — головнокомандувач збройних сил у Норвегії і командувач 20-ї гірської армії. На цій посаді був узятий у полон після капітуляції Німеччини. У 1946 році перебував у таборі для військовополонених № 198 біля міста Брідженд. Потім був доставлений у Нюрнберг, де 13 травня 1947 року розпочався процес над генералами, які воювали на Південно-Східному фронті. Не чекаючи кінця процесу і екстрадиції до Югославії, 29 травня Беме викинувся з вікна своєї одиночної камери, розташованої на четвертому поверсі. Похований у Граці на цвинтарі святого Леонарда.

Нагороди

Перша світова війна

Міжвоєнний період

Друга світова війна

Див. також

Література

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Weiner, Hana; Ofer, Dalia; Barber, Anne (1996). Dead-end Journey: the Tragic Story of the Kladovo-Šabac Group. University Press of America. ISBN 0-7618-0199-5.

Посилання

Примітки

    1. 15 липня 1944 генерал гірсько-піхотних військ Франц Беме отримав важкі поранення внаслідок авіакатастрофи літака зв'язку Fi 156 «Шторьх»
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.