Франц Еккард фон Бентівіньї

Франц Еккард фон Бентівіньї (нім. Franz Eccard von Bentivegni; 18 липня 1896, Потсдам — 4 квітня 1958, Вісбаден) — німецький воєначальник, один з керівників військової розвідки, генерал-лейтенант вермахту.

Франц Еккард фон Бентівіньї
нім. Franz Eccard von Bentivegni
Бентівіньї (праворуч) і Вільгельм Канаріс на Східному фронті (1941).
Народився 18 липня 1896(1896-07-18)[1]
Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 4 квітня 1958(1958-04-04)[1] (61 рік)
Вісбаден, ФРН[1]
Поховання Nordfriedhof (Wiesbaden)d
Країна  Німеччина
Діяльність солдат, офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Командор ордена Зірки Румунії
Командор ордена Корони Італії
Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами
Командор ордена «Святий Олександр»

Біографія

Син оберстлейтенанта Прусської армії, який загинув в 1915 році. 22 липня 1915 року добровольцем пішов на фронт. 11 травня 1916 року отримав звання лейтенанта 2-го гвардійського артилерійського полку. Після демобілізації залишений в рейхсвері. В 1931 році закінчив секретні курси Генштабу. З 1936 року — начальник відділу розвідки штабу 12-го військового округу. В 1938 недовго служив в оперативному відділі штабу 26-ї піхотної дивізії. З 1 березня 1939 року — начальник 3-го відділу Абверу, в функції якого входила організація контррозвідки в армії і військових установах, збір даних про роботу іноземних розвідок і контакт з гестапо. Після включення абверу до складу Головного управління імперської безпеки як Військового управління, призначений заступником начальника управління. З 15 березня по 20 квітня 1944 року — командир 10-ї навчальної, з 18 травня — 170-ї, з 10 липня — 81-ї піхотної дивізії. Дивізія була розгромлена в складі групи армій «Курляндія», а сам Бентівіньї 8 травня 1945 року був взятий в полон радянськими військами. Утримувався в Бутирській в'язниці і у Владимирському таборі. 9 лютого 1952 року військовим трибуналом військ МВС Московського округу засуджений до 25 років тюремного ув'язнення. 9 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

Звання

Нагороди

Література
  • Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
  • Julius Mader: Hitlers Spionagegeneräle sagen aus. Ein Dokumentarbericht über Aufbau, Struktur und Operationen des OKW-Geheimdienstamtes Ausland/Abwehr mit einer Chronologie seiner Einsätze von 1933 bis 1944. Verlag der Nation, (Ost-)Berlin 1971.
  • Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 159.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123634296 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bentivegni, von, Franz-Eccard - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 14 вересня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.