Франческо Берні

Драма «Катріна» поклала початок літературної творчості Франческо Берні. Вона створена під враженням «Ненчі з Барберіно» Лоренцо Медічі. Драма на сільську тематику та написана октавами, «Катріна» оповідає в фарсовому ключі про суперництво між двома селянами, Беко і Мекерина, які прагнуть завоювати серце та одружитися з дівчиною Катріною. Твір насичений елементами бурлеску та іронії.

З 1524 по 1530 рр. Берні працює над текстом «Закоханого Орландо», який має велике значення для історії італійської літератури. Вважаючи мову лицарської поеми Матео Боярдо «Закоханий Орландо» занадто нерівною і насиченою діалектними елементами, Берні створює її власну версію на сучасному йому тосканському варіанті італійської мови. Тим самим він протиставляє своє бачення літературної мови пуризму П'єтро Бембо і, з іншого боку, полемізує з Лудовіко Аріосто, намагаючись продемонструвати, що будь-яка людина, яка пише живою тосканською мовою, може досягти результатів більш значних, ніж Боярдо та Аріосто, автор «Шаленого Орландо». Аналіз тексту доводить значну мовну майстерність Берні та володіння стилістичними прийомами на високому рівні. Однак, в цілому відбувається спотворення початкового задуму і тексту: Берні не обмежується зміною мови, а й вносить правки в синтаксис і, що ще більш істотно, в саму структуру тексту. Він додав туди декілька октав автобіографічного змісту (одна з них присвячена пограбуванню Рима), а деякі епізоди розширив або зовсім виключив. Таким чином, поема Боярдо втрачає первісне значення і перестає бути коміко-бурлескним текстом.

В 1527 р. Франческо Берні створює в прозі «Діалог проти поетів» (Dialogo contra i poeti), в якому викладає свою теоретичну позицію: він віддає перевагу поезії не дуже високій, далекій від вишуканості лірики гуманізму і петраркізму; пов'язаної швидше з жанром бурлеску. Берні засуджує прихильників теорії наслідування кращим авторам. Також у діалозі звучить заклик до оновлення Церкви та християнської моралі, співзвучний викладам Еразма Ротердамського.

Найбільш значною частиною літературної спадщини Берні є сонети та капітолії, написані в бурлескному ключі та опубліковані посмертно під загальною назвою «Вірші» (Rime). Відкрито полемізуючи з П'єтро Бембо та петраркістів, Берні обирає для своїх віршів повсякденну і низьку тематику, замінюючи традиційну тему кохання описом буденних речей (вугрів, желатину, будяків), стихійних напастей (чуми), неприємностей (наприклад, боргів). Його дама далека від ідеалізованих жіночих образів — вона стара і потворна. Використовуючи парадокс і гротеск, доходячи іноді до абсурду, Берні зображує світ, вивернутий навиворіт; з насмішкою говорить про бідування, що переслідують звичайну людину день у день, іронізує над власними пригодами, гостро висміює знаменитих людей, своїх конкурентів і недоброзичливців. Його гумор нерідко супроводжується двозначністю і непристойними натяками. Однак, з плином часу тон його поезії змінюється: в юнацьких віршах він легший і глузливий, а в більш пізніх — стає їдким і агресивним, за ними відчувається глибокий особистий песимізм щодо навколишнього світу.

Берні використовує тільки дві метричні форми вірша: капітолій в терцинах і сонет, число рядків в якому може доходити до двадцяти (так званий Sonetto caudato, тобто «хвостатий» сонет), при цьому він широко варіює ці форми, відступаючи від суворих правил і регламентацій. Тим самим Берні підкреслено відходить від поетичних смаків свого часу, заснованих на прагненні до досконалості форми, для того, щоб наблизитися до реалістичності тематики, лексики й поетичного стилю. У створенні свого неповторного стилю Берні спирається, в основному, на італійську комічну поезію XIV-XV ст. Проте використовує і деяких античних латинських авторів, зокрема, Горація, у якого запозичує метричну схему віршованого послання.

Творчість Берні справила значний вплив на поезію XVI-XVIII століть. Йому наслідували Антон Франческо Грацціні, Джованні Делла Каза, Чезаре Капоралі, Джамбатісто Маріно, Джузеппе Баретті, Джузеппе Паріні. Поетичний стиль, пов'язаний з пишномовною розповіддю про низький предмет, отримав назву бернеско.