Франческо Коссіґа

Франческо Коссіґа (італ. Francesco Cossíga; 26 липня 1928, Сассарі, Сардинія, Італія — 17 серпня 2010, Рим, Італія) — італійський політичний діяч. У 1979—1980 — голова Ради міністрів Італії. У 1985—1992 — Президент країни. По тому — довічний сенатор, Почесний Президент Італії.

Франческо Коссіґа
італ. Francesco Cossiga
Франческо Коссіґа
8-й Президент Італійської республіки
3 липня 1985 — 28 квітня 1992
Попередник Алессандро Пертіні
Наступник Оскар Луїджі Скальфаро
Прем'єр-міністр Італійської республіки
4 серпня 1979 — 18 жовтня 1980
Попередник Джуліо Андреотті
Наступник Арнальдо Форлані
Народився 26 липня 1928(1928-07-26)[1][2][…]
Сассарі, Сардинія, Італія
Помер 17 серпня 2010(2010-08-17)[3][1][…] (82 роки)
Рим, Італія
Відомий як політик
Громадянство  Італія
Національність італієць
Освіта University of Sassarid
Політична партія Християнсько-демократична партія
У шлюбі з Giuseppa Siguranid
Діти Giuseppe Cossigad
Релігія католицтво
Нагороди
Орден «За заслуги в праці» (Італія)
Великий Орден Короля Томислава зі стрічкою та Великою Даницею
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Коссіґа прийшов в італійську політику в самому кінці війни, в 1945 у віці 17 років вступивши у Християнсько-демократичну партію Італії. З 1963 року входив до керівництва парламентської групи ХДП, в 1974 вперше обійняв посаду в уряді країни. Два роки опісля Коссіґа став міністром внутрішніх справ, а в 1979 і 1980 роках деякий час очолював Раду міністрів Італії.

У 1983 Франческо Коссіґа став головою італійського Сенату, а в 1985 був обраний президентом республіки, ставши наймолодшим президентом країни. На цій посаді він пробув до 1992 року.

Після чотирьох років перебування на посту президента — не найважливішої посади в політичній системі Італії — Коссіґа на рубежі 1980-х — 1990-х років почав закликати до політичної перебудови країни і, зокрема, до перетворення Італії на президентську республіку. Це породило конфлікт з прем'єр-міністром Джуліо Андреотті і ледь не призвело до імпічменту Коссіґи.

За три місяці до офіційного закінчення президентських повноважень Коссіґа залишив посаду і став, як належить колишньому главі італійської держави, довічним сенатором. Згодом він також отримав титул Почесного президента Італії.

На посаді довічного сенатора Коссіґа запам'ятався своїм висловлюванням щодо терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. За його словами, напад на башти-близнюки було «організовано ЦРУ за допомогою Моссаду та світового сіонізму» і з відома лідерів усіх демократичних держав Європи.[4]

Хронологія

1945—1985 — член Християнсько-демократичної партії (ХДП).

З 1958 депутат Парламенту Італії.

З 1963 — член керівництва парламентської групи ХДП.

1974—1976 — міністр без портфеля з питань державної адміністрації.

1976—1978 — міністр внутрішніх справ Італії. Провів реорганізацію поліції і створив перший підрозділ для боротьби з тероризмом. Після загибелі Альдо Моро пішов у відставку.

З серпня 1979 по березень 1980 та у квітні-вересні 1980 — голова Ради міністрів Італії.

1983—1985 — Голова Сенату Італійської Республіки.

24 червня 1985 обраний президентом Італії на спільному засіданні двох палат парламенту вже в ході першого обговорення. Пробув на цій посаді з 3 липня 1985 по 28 квітня 1992 року, до закінчення терміну повноважень.

З 28 квітня 1992 року — Довічний сенатор. Декретом Голови Ради міністрів проголошений Почесним Президентом Італії.

Нагороди
  • Великий хрест ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» декорований великою стрічкою
  • Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
  • Бальї — кавалер Великого хреста Мальтійського ордену
  • Великий хрест ордена Леопольда I (Бельгія)
  • Ланцюг ордена Визволителя Сан-Мартина (Аргентина)
  • Ланцюг ордена Південного хреста (Бразилія)
  • Ланцюг ордена Незалежності (Катар)
  • Ланцюг ордена Пія (Ватикан)
  • Ланцюг ордена Серафимів (Швеція)
  • Ланцюг ордена Болівара (Венесуела)
  • Ланцюг ордена Заслуг (Чилі)
  • Ланцюг ордена Хуссейна (Йорданія)
  • Ланцюг ордена Інфанта дона Енріке (Португалія)
  • Великий хрест ордена Почесного легіону (Франція)
  • Великий хрест ордена Святого Марина (Сан Марино)
  • Орден Прапора Угорщини 1 ступеня.
  • Великий хрест ордена Заслуг (Польща)
  • Великий Командорський хрест ордена Данеброг
  • Великий хрест ордена «Al Merito Melitense» (Мальтійський орден)
  • Великий хрест ордена Святого Михайла і Святого Георгія (Велика Британія)
  • Великий хрест ордена Христа (Португалія)
  • Великий хрест ордена 7 листопада (Туніс)
  • Великий хрест ордена Лазні (Велика Британія)
  • Великий хрест ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)
  • Великий хрест ордена Заслуг (Єгипет)
  • Великий хрест ордена Дубовой корони (Люксембург)
  • Великий хрест ордена «За заслуги перед ФРН»
  • Великий хрест ордена Сокола (Ісландія)
  • Великий офіцер ордена Ацтекського орла (Мексика)
  • Великий офіцер ордена Відродження Польщі
  • Орден Короля Томіслава (Хорватія)
  • Великий хрест Червоного хреста Італії.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119190087 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Former Italian president Francesco Cossiga dies // BBC News Online — 2010.
  4. Умер почетный президент Италии Франческо Коссига

Джерела
  • Кто есть кто в мировой политике / Редкол.: Кравченко Л. П. (отв. ред.) и др. — М.: Политиздат, 1990. ISBN 5-250-00513-6
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.