Фредерік Міттеран

Небіж 21-ого Президента Франції Франсуа Міттерана та армійського генерала авіації Жака Міттерана. Навчався в ліцеї Жансон-де-Саї в Парижі. Закінчив факультет історії і географії Паризького університету в Нантеррі. Закінчив Інститут Політехнічних Досліджень в Парижі. Не одружений, виховує трьох прийомних дітей.

Вперше з'явився на екрані в 1960 році, у віці 12 років, під ім'ям Фредерік Роберт у фільмі «Фортуна» (Fortunat) разом з такими акторами як Мішель Морган і Бурвіль. У 1968—1971 роках викладав історію та географію у двомовній приватній школі.

З 1971 року по 1986 рік очолював мережу, яка складалася з 14 артхаусних кінотеатрів (Olympic Palace (1971—1986), Entrepôt (1975—1986) та Olympic-Entrepôt (1977—1986)). Зняв чимало документальних фільмів про великих людей XX століття, а також кінофільми.

Продюсер телевізійних програм: Etoiles et toiles (1981−1986), Acteur Studio (1986—1987), Ciné-Fêtes (1984), Permission de minuit(1987—1988), Destins (1987—1988), Etoile Palace (1990), Du Côté de chez Fred (1988—1991), C'est votre vie (1993) и Les Amants du siècle(1993).

У 2002—2006 роках ведучий програм на Match TV та Pink TV. У 2003—2005 роках — режисер програм для TV5 international channel. Після тривалого співробітництва з радіостанцією Europe 1 продюсував програму «Çа me dit, I'après-midi» на радіостанції France Culture. У 1996—2002 роках генеральний комісар Французького сезону в Тунісі (1996), Року Марокко (1999) та Року Чехії (2002).

У 2001—2003 роках — президент комісії з фінансової підтримки виробництва кінематографічних робіт у Національному центрі кінематографії. З 2003 року — заступник генерального директора TV5. З 2008 року по 2009 рік — директор Французької академії у Римі. З 23 червня 2009 року — Міністр культури та комунікацій Франції.

Міттеран, який є відкритим бісексуалом, веде щомісячну колонку в часописі Têtu[4].

У жовтні 2009 року висловився на підтримку кінорежисера Романа Полянського, заарештованого у Швейцарії за звинуваченням у сексуальних стосунках з 13-річною дівчинкою у 1977 році. Після цього сам Міттеран опинився у центрі скандалу, пов'язаного з тим, що у своїй книзі 2005 року «La Mauvaise Vie» («Погане життя») він писав про свої юнацькі роки, коли мав стосунки з хлопчиками у Таїланді.

Його зізнання викликали протести з боку націоналістів та соціалістів, які вимагали його відставки з посади міністра культури. 8 жовтня 2009, виправдовуючись в ефірі каналу TF1, Міттеран заявив: «Так, у мене були стосунки з хлопцями, і я це не приховую. Але, щоб не повернутися в камінний вік, не варто плутати гомосексуальність та педофілію. Я засуджую сексуальний туризм. Це сором. Я засуджую педофілію, в якій я ніколи не брав участі. Людям, які звинувачують мене в цьому, має бути соромно за те, що вони роблять»[5].

• 1960 — Fortunat
• 1974 — Скажи це квітами / Dites-le avec des fleurs (Diselo con flores) — Клаус фон Эхренталь
• 1981 — Lettres d'amour en Somalie
• 1984 — Paris vu par… vingt ans plus tard
• 1995 — Мадам Баттерфляй / Madame Butterfly, кіноверсія опери Пуччіні — режисер
• 1997 — Mon copain Rachid
• 2001 — Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain

Зняв два 10-ти годинних фільми про падіння монархій на початку XX століття:

• 1998 — Les Aigles foudroyés
• 2000 — Mémoires d'exil

а також різноманітні телевізійні програми, серед яких Tunis chante et danse та La délivrance de Tolstoï.

• Maroc, 1900—1960 Un certain regard, Actes Sud, 2007
• Le Festival de Cannes, Robert Laffont, 2007
• La mauvaise vie, Robert Laffont, 2005
• Un jour dans le siècle, Robert Laffont, 2000
• Les aigles foudroyés — la fin des Romanov, des Habsbourg et des Hohenzollern, Pocket, 1998
• Mémoires d'exil, Robert Laffont, 1990
• Une saison tunisienne, Actes Sud, 1995
• L'Ange bleu: un film de Joseph von Sternberg, Plume, 1995
• Madame Butterfly, Plume, 1995
• Les Années de Gaulle, Edition n1,1995
• Monte Carlo: la légende, Assouline, 1993
• Destins d'étoiles, vols. 1, 2, 3, 4, Fixot, 1991—1992
• Lettres d'Amour en Somalie, Editions du Regard, 1982.

• Кавалер ордену Почесного легіону
• Офіцер ордену «За заслуги»
• Командор ордену мистецтв і літератури
• Офіцер ордену мистецтв і літератури
• Орден Дружби (27 липня 2011, Росія) — за значний внесок у розвиток російсько-французького співробітництва

• Sept d'Or,
• Кінопремія Jean Louis Bory prize
• Премія Roland Dorgelès prize (радіо/телебачення).

• Біографія на сайті Міністерства культури та комунікацій Франції(фр.)
• Біографія на сайті Уряду Франції(фр.)
• Біографія на сайті «La République des Lettres»^{[недоступне посилання з травня 2019]}(фр.)